Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
deryhispzt_zhurfak_4_kurs.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
633.86 Кб
Скачать

1. Масова комунікація та її основні поняття

Масова комунікація – соціально-психологічні контакти, обмін інформацією. Як процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних технічних засобів — мас-медіа.

Види комунікації: індивідуальна, масова. Масова комунікація здійснюється в природних формах через технічні засоби. Відповідно є природні і технічна комунікація. Спочатку масова комунікація здійснювалась через міміку, жести, найпростіші знаки. Мета масової комунікаціївплив на аудиторію. У МК спілкування відбувається опосередковано: через знакові системи, канали інформації, технічні засоби. Масова комунікація як наука вивчає роль і місце МК в житті суспільства, її функції, системи МК, природні канали спілкування, методи впливу через різні ЗМК.

МК – термін ввів Кулі.

ЗМК – засоби масової комунікації.

Інформація – повідомлення, яке одержують маси від інших людей через знакові системи за допомогою технічних і природних ЗМК. Інформація у МК соціальна, тобто має громадський інтерес.

Комунікативістиканаука, що вивчає основні теорії, досліджує системи ЗМК, фундаментальні властивості та їхній вплив.

Природні канали передачі інформації:

Лінгвістичний – за допомогою мовних знакових систем, вербальне спілкування.

Пара лінгвістичний – передача інформації через тон, тембр, інтонацію.

Кінетичний – передача інформації за допомогою жестів, міміки, пластики тіла. Впливає на зорове сприйняття інформації.

Екстралінгвістичний – введення в мову пауз, сміху, покашлювання.

Функції: виробництво інформації як продукції;

використання технічних засобів для виробництва інформації;

масова культура (масові цінності, типові для мас моделі поведінки), яка

обумовлює цілі виробництва інформаційної продукції, її призначення;

специфічне суспільне середовище, для якого властива масова культура і

яке є замовником та споживачем інформаційної продукції.

2. Полеміка у змі: функції і сучасні проблеми, специфіка у пресі, на радіо та телебаченні

Полеміка є результатом плюралізму, можливості проголошення демократичних поглядів. Полеміка – це зіткнення думок, поглядів, доктрин, світобачень та розумінь.

Функції полеміки: глибше пізнати істину, завоювати однодумців

Полеміка може бути чесною та нечесною. Прийоми нечесної полеміки: спрощення тлумачення доказу; посилання на застарілі догми; перекручування тверджень противника; підміна аргументації емоціями; посилання на публіку або народ; аргументація, яка не відповідає тезі.

3. Українська журналістика доби Центральної Ради, Гетьманату та Директорії

Центральна Рада (4 березня 1917 – 29 квітня 1918) 10 червня,(автономія),3 липня, 7 листопада(УНР),9 СІЧНЯ(самостійна республіка) Гетьманат Скоропадського (29 квітня 1918 – 14 грудня 1918) Директорія (14 грудня 1918 – 1920 рік)

«Народна воля» Щоденна газета виходить з 1917 року. Видавці: центральний комітет, Українська Гельсінська спілка. Виразник українського самостійницького руху, відстоює позиції Української Центральної Ради. Сформували добру інформаційну сітку. Тираж зростає до 200 тис. примірників. Головний редактор Микола Ковалевський (1882-1957). Працюють Грушевський, Барановський, Самійленко, Зеров.

«Боротьба» 1 травня 1917 року перший номер. Офіційний орган українських соціалістів-революціонерів. Головний редактор Елан Блакитний. Друкували інформаційні матеріали з життя партії, огляди соціалістичного руху. З часом газета стає щоденною. Редактором стає Михайло Шраг, професор Львівської політехніки. Стояли на ґрунті ідей державної самостійності, але не виключали і федерацію у складі Росії. У 1918 році у лавах партії стався розкол і газета стала лівого спрямування. Існувала до 1920 року.

У цей час з’явилися такі партійні газети: «Робітник» — УСДРП, «Голос робітника», «Наша справа», «Соціаліст-революціонер», «Земля і воля», «Вільний голос», «Трудова республіка», «Вільна Україна».

Повстанці Нестора Махна у 1919 році видавали «Шлях до волі».

5 серпня 1918 року почала виходити газета штабу діючої армії «Нова Україна».

У 1917-1920 роках загалом переважав у журналістиці тип тижневика, натомість бракувало літературно-наукових місячників.

Друкованим органом Центральної Ради були «Вісти з УЦР» (1917-1920 рр).

У цей час широко розповсюдилася галузева преса: преса кооперації (газета «Українська кооперація», «Сільський господар», «Наша спілка», журнал «Союз»), преса народних управ («Київська земська газета», «Народна справа», «Звенигородська зоря»), медичні, жіночі, дитячі, військові, мистецькі видання. (1917 – союз українок, часопис «Наша мета»)

З 1917 року виходили і більшовицькі видання: «Пролетарій» (Харків), «Голос соціал-демократа» (Київ), «Звезда» (Катеринослав), «Донецький пролетарій» (Донбас). Вони орієнтувалися на газету «Правда». 10 квітня 1919 року з’явилася газета «Більшовик» — щоденна газета для робітників і селян.

Білет 3

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]