3.Донцов-публіцист

Публіцист, ідеолог українського націоналізму. Народився 1883 року у Мелітополі. Був членом РУПу. З 1918 — голова партії укр. хліборобів, демократів. 1904-1914 рр — соціалістичний публіцист. Ставив завдання — поширення ідеології українського соціалізму, соціалістичних ідей. Належить до категорії мислителів, пропагандистів. Маланюк: «Донцов не створив ні синтези, ні системи, ні ідеології…» У 1900 році виїхав до Петербурга, де отримав середню освіту, закінчив юридичний факультет Петерб. Ун-ту. У січні 1906 їде до Києва, стає членом УСДП. В ж. «Слово» друкує свої статті. Один з редакторів ж. «Наша дума». На Донуова мала вплив брошура Міхновського «Самостійна Україна». 12.04.1908 приїздить до Львова. Дописує у «ЛНВ». Співпрацював з видавництвом «Дзвін». У листі до Донцов у лютому 1912 року Петлюра писав: «Я дуже люблю і ціную ваші статті, мій погляд поділяє і редакція. Ви маєте одну щасливу рису у своїй вдачі — здоровий, чесний егоїзм…» У 1914 році виходить його брошура «Школа і релігія». Висновок — вчення церкви несумісне зі шкільною наукою. 1924 року Донцов проголошує, що «похід проти церкви є рівночасно походом проти надії». Критикує Франка, Драгоманова за антиклерикалізм. Праці «Дурман соціалізму», «Національні марксисти», «З Христом чи серпом». 4.08.1914 засновує Союз Визволення України. Тут пробув 4 місяці. 1914-1916 роках перебуває з дружиною у Берліні, знайомиться з Коновальцем. 1922 році повертається до Львова, де за протекцією Коновальця влаштовується у «ЛНВ». Тут ставить завдання «Вирвати національну ідею з хаосу, обчистити її від сміття, болота, дати яскравий, виразний зміст». 1926 рік — «Націоналізм». Останні роки провів у Канаді. Помер у березні 1973 року.

«Катова вечеря» Хоч як ми боролися, але часто нам не вистачало віри у власні сили. Увесь час були бідними і захланними і враз у ХХ столітті стали цікавими для світу! Не зважаючи на новизну і страх, треба користатися ситуацією. Немає кому розпочати активні дії, бо навіть ті, хто називає себе опозицією, у своїх вчинках та ідеях такими не є. Наші діячі — боягузи, які забули свою історію і призначення. Треба працювати хай повільно, але якісно і впевнено над будовою вітчизни. Треба не сідати за стіл багатої катової вечері, а відгукнутися на клич «Вітчизна в небезпеці!»

«Шатость малоросійськая» Шатость — намагання під лаштуватися під усі зміни у світі. Змін багато от і шатость постійна. Щоб вижити, треба спиратися не на факти, а на тенденції. Уміти зрозуміти тенденцію — талант і обов’язок керівників. Щоб втілити ідею, потрібен новий дух і нові люди. Засуджує «гнучкість стратегії» у політиці і замовчування збанкрутілого світогляду, що й привів нас до катастрофи. Якщо не позбудемося шатості — пропадемо.

«Могікани демократії» Говорить, що люди сліпі і від них ховають за гарними словами «демократія», «гуманізм» страшну правду більшовизму. Могіканом демократії називає Винниченка. Говорить про відсутність цементуючої серця доктрини — ідеї.

Білет 24

1. Інформаційний простір України. Основні поняття та проблеми становлення

Інформаційний простір — території, охоплені ЗМІ певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін вживають у значенні національного інформаційного простору, який потребує законодавчого врегулювання й захисту, а його суб’єкти — національної підтримки.

Структура інформаційного простору: між джерелами інформації та розповсюджувачами знаходяться посередники (інформаційні агентства). Світові: Ассошіейтед Прес, Рейтер, Юнайтед Прес Інтернешнл. Українські: УНІАН, Укрінформ. Львівські: Гал-інфо, Прес-тайм, ЗІК.

Працівники мас-медіа стикаються з багатьма гострими проблемами — це високі ціни на розповсюдження періодики і папір для друкованих видань, затримка на передплату газети, створення нерівних умов для різних газет на поліграфічні і поштові послуги.

На цьому тлі в Україні залишається нерозв'язаною проблема виживання вітчизняних мас-медіа, у тому числі й тих, котрі виходять державною мовою. Також існує проблема з регулярністю виходу українських друкованих видань, наприклад, наукових і суспільно-політичних журналів.

Традиційними проблемами вітчизняного інформаційного простору залишаються: неконкурентоспроможність української журналістики у порівнянні з західними ЗМІ; постійний деформуючо-нищівний вплив російських ЗМІ; надання переваги західним ЗМІ, що мають авторитет серед інтелектуально розвинутого населення нашої країни; недовіра населення до українських ЗМІ; надмірне зловживання свободою слова або ж навпаки "пострадянський синдром".

Торкаючись проблеми розвитку мас-медіа в Україні, так чи інакше корисним є вивчення досвіду світової і європейської журналістики, її правового, юридичного статусу в суспільстві. Ще в античні часи Арістотель відзначав важливість процесу обміну інформацією в державі для її повноцінного, гармонічного розвитку. Сьогодні ж у середньому кожна родина в Україні купує одну-дві газети чи журнал. Отже, середній тираж газети чи журналу, виходячи з населення України і кількості періодичних видань — 3-4 тис примірників. Фахівці стверджують, що такий тираж недостатній для забезпечення рентабельності газети. В Україні є періодичні видання з обсягом тиражу кілька десятків тисяч і більше, але їх одиниці. Таким чином, у суспільстві порушується важливий принцип, що впливає на розвиток суспільства, — принцип спілкування, обміну інформацією, тобто комунікації. Людина все менше читає аналітичні матеріали в пресі, надаючи перевагу легким інформаційним повідомленням телебачення та Інтернету. Телеефір нашпигований численною кількістю не дуже професійно зроблених програм. Проте людині легше сприймати інформацію, не напружуючи свій мозок й очі.

Проблема з радіоефіром теж існує. Він чітко поділяється на дві гілки: державне радіомовлення та модні FM-станції, які мають розважальний характер. Державні радіокомпанії транслюють серйозні й пізнавальні програми. FM-станції часто пропонують дешеву інформаційну продукцію. Але вони мають свій "плюс" — політичну незаангажованість та нейтральність

Ми повинні вірити і робити все можливе, щоб хоча б трохи наблизитися до якісної журналістики: швидкого та ясного подання фактів; беззаперечного висвітлення всіх новин;серйозної аналітики;— цікавого та безпечного (!) журналістського розслідування і т. д.