2. АвторськеЯ в інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрах

Характерною ознакою журналістської творчості є те, що як би не хотілось, а суб’єктивізму в ній не уникнути. Саме авторське я виявляється не лише у формі, але й в змісті тексту. Авторське я слід розглядати в двох ключах: як елемент суб’єктивізму і як певний авторський стиль, типовий лише певному журналісту – автору даного тексту. Інформаційні жанри журналістики найменше містять прояви авторського я, це стосується лише стилю написання, винятком є інтерв’ю, яке зараховують до інформаційних жанрів, проте аторську позицю можна чітко прослідкувати з запитань, заданих під час опитування. У аналітичних матеріалах авторське я є фундаментальним, бо визначає вектор спрямування всього матеріалу, авторська думка є основою тексту, критика, аналогії, порівняння, оцінні судження – все це є виявом авторської позиції. Художньо – публіцистичні жанри – теж насичені авторським стилем і поицією, це дуже неординарні жанри, тому автор сам вирішує в якому ключі їх творити.вони невіддільні від автора та авторської позиції. Сказати про новий журналізм – де автор подає інформацію так, щоб читач міг сам зробити висновок. Треба привчати їх думати

3. Типові мовні огріхи у газетних текстах та способи їх усунення

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її орієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Великий уплив на формування мовленнєвої культури особистості мають засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема преса, яка, як прийнято вважати, є еталоном користування мовою. Наукове дослідження виявляє непоодинокі випадки слововживань, що з’являються в лексико-семантичній системі мови внаслідок мовних контактів, зокрема впливу російської мови. Вони отримали назву «росіянізмів» – слів чи мовних зворотів, утворених за зразком російських мовних форм, що можуть зазнавати часткової адаптації до фонетичного складу чи словотворчих особливостей української мови. Наприклад: хорошо замість нормативного хороше або добре; другий замість інший; у недалекому часі, у найближчий час замість найближчим часом; на площадях замість на площах; кожноденне замість щоденне, приймання замість прийом та ін.

Доволі гостро у мові нашої преси стоїть проблема надуживання запозиченнями (насамперед з російської та англійської мов). Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість запозичень створює загрозу зрозумілості терміносистеми. Низка іншомовних елементів має українські відповідники (наприклад, поступ - прогрес, відсоток - процент, рівнобіжний - паралельний та ін.)

Лексичний запас телевізійників, як і газетярів насичений відвертими русизмами, а також безглуздими тавтологічними висловлюваннями та обмовками на кшталт „мій автопортрет”, „опади у вигляді мокрого дощу”, „вільна вакансія” (вакансія – слово латинського походження, що означає „вільне місце”), „унікальний феномен” (феномен і є унікальне явище) та б.ін. Давай! Ворушись! (кальки з російської. Форма „давай” в укр. мові вживається у своєму прямому значенні. Слід казати: „.Нумо! Ворушись!”. Форми 1-ої особи множини дієслів наказового способу закінчуються на -імо (-ім): ходімо, працюймо, а не давайте працювати). Якщо вам заважає різка біль, прийміть... (правильно різкий біль. Слово „біль” – чоловічого роду). У результаті лінгвообстеження медіа-матеріалів виявлено випадки введення у мовну тканину висловлювання зайвих, надлишкових слів, які структурно обтяжують фразу, оскільки є семантично порожніми – головний пріоритет, прейскурант цін, статистичні підрахунки, переважна більшість Сплутування семантики паронімів зумовлюється, по-перше, структурною та фонетичною подібністю таких лексем (імміграція – еміграція, досвічений — освічений) кальки з російської (котрий, виключити замість вимкнути)

- морфологічні помилки. Помилки в визначенні роду, закінчень (багато хлібу, найефективніша шампунь) - у системі прикметників – самий справжній, - відхилення від морфолог. Норм у вживанні займенників (завдяки йому) - в утворенні ступені порівнянь - узгодження підмета з присудком (решта питань залишилися) Слід визначити помилково небезпечні місця та створити так званий проти помилковий апарат, який допоможе з редагуванням та усуненням помилок

Білет 35

1.Вузькеі широке розуміння цензури в ЗМІ

Слово цензура нині вживається у вузькому (як офіційна суспільна інстититуція) і широкому сенсі -- як будь-які обмеження, які накладаються на авторське волевиявлення. Цензура в найширшому розумінні слова існує на всіх щаблях суспільства та масової комунікації. Власне процес масової комунікації нерозривно пов'язаний з оцінюванням матеріалів, які надходять, з відкиданням одних та схваленням інших. Тобто сенс здобувається завдяки цензуруванню нонсенсу. До такого розуміння цензури великою мірою долучилися концепції соціальних конструктивістів (M. Foucault в епістемології, M. Polanyi у філософії науки). Погоджуючись з тим фактом, що цензура часто була перешкодою на шляху знання, вони акцентували на тому, що цензурування з його намаганням провести межу між добром і злом, між істиною і фальшю є важливою складовою процесу формування нових знань. Разом з тим мусимо виразно усвідомлювати, шо такого роду міркування використовуються для виправдання цензури навіть там, де насправді вона застосовується лише для захисту конретних політичних інтересів правлячої верхівки. Зрештою, демагогічних оправдань застосування цензури більше, ніж достатньо.

Як зауважує автор одного з популярних веб-сайтів, головна мотивація є патерналістською: "Ви не можете дати собі раду з цією інформацією, вона вас поневолить. Тому, заради вашого ж таки блага, ми вбережемо вас від цієї інформації". Варіант: "Ми (ти і я), звісно, маємо від цього внутрішній захист. Але ті бідні неосвічені маси не дадуть собі ради. Тому заради них і країни в цілому ми заборонемо це" (williams.com/books/ain/307.htm).Такі міркування справді сприймаються в демократичному суспільстві як демамогічні. Проте, з іншого боку, хіба намагання вберегти психіку від певної інформації цілком позбавлене сенсу?

Три рівні фільтрації. Рівень особистості (тут йдеться про свідому самоцензуру або неусвідомлені обмеження, які зумовлені особливостями виховання і світоглядної культури автора),

рівень організації; зовнішні чинники. Джон Мільтон - один з найвидатніших виразників ідеї вільної преси. У своїй "Ареопагітиці" (1644 р.) він критикував пуританську цензуру, практику ліцензування й виступив з ідеями вільного ринку ідей та саморегульованого процесу пошуку істини.

Людина у філософії лібералізму - унікальна особистіть, розумна, мисляча істота, вона здатна збагнути і обладнати світ довкола себе так, щоб досягнути щастя і доброботу. У цьому головна відмінність з філософією авторитарною. Людина є найвищою вартістю. Держава - усього лиш корисний і необхідний інструмент.

Цензура в ЗМІ - це будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджання її тиражуванню і розповсюдженню в будь-який інший спосіб.

Мільтон (Аеропагітика) – цензура усуваючи вільний ринок ідей та їх природну конкуренцію спричиняє суспільну стагнацію. Різновиди обмежень : політичні та етичні.Внутрішня цензура – ще одне поняття цензури. Шолохов « ми пишемо за велінням наших сердець, а наші серця належать партії.