1. Аргумент і його різновиди в журналістиці

Доказ, доведення, переконання

Завдання журналіста та публіциста нерідко починається там, де вичерпується завдання вченого. Журналіст, як і популяризатор науки, викладач або вчитель повинен ще вміти переконати в інстинності тих, до кого звертається. А його адресат – це, як правило, не фахівець, а широка громадськість. Уже в цьому є певна різниця між доказом ученого, яки йздебільшого звертається до фахівців, здатних розуміти його, нерідко дуже складну мову, і доказом журналіста.

Окрім понять доведення, переконування в науці і практиці використувується поняття аргументації.

Поняття „аргументація” набагато щирше за змістом, ніж поняття „доведення”. Метою доведення є виявлення істинної тези, а метою аргументації – ще й обгрунтування доцільності прийняття цієї тези, розкриття її важливого значення в певній життєвій ситуації. Та й сам аргумент трактується ширше, ніж у теорії доведення, він різноманітніший, багатший.

В основі аргументації лежать насамперед логічні закони.

Логічна структура доказу й аргументації:

теза – судження, яке необхідно довести;

аргументи – ті істинні судження, якими користуються в процесі доведення тези;

форма доведення – спосіб логічного зв’язку між тезою й аргументами або сампроцес розгортання аргументації.

У логіці прийнято виділяти такі три учасники суперечки:

Пропонент. Опонент . Аудиторія .

Фактологічна аргументація трапляється у журналістиці чи не найчастіше із зрозумілих причин, адже журналістика має справу з поточними подіями та фактами. Роль аргументів тут виконують факти, коли йдеться про їх аналіз, коли з їх допомогою доводиться певна теза, певне положення. Найкраще це можна проілюструвати на прикладі коментарів, кореспонденцій, оглядів.

Своєрідність фактологічного аргументу полягає в тому, що певна теза доводиться за допомогою взятих автором із життя, з відповідних документів, зокрема, історичних, фактів. Принцип найпростіший – я стверджую те, що побачив, дізнався, почув з достовірних джерел. Складність полягає в тому, наскільки достовірні ці факти, наскільки достатні для доведення висунутої чітко, а іноді і не зовсім чітко сформульованої тези і чи логічно міркує автор.

Науковий аргумент найчастіше застосовується в науково-просвітницькій інформації та пошуковій публіцистиці. Науковий аргумент якоюсь мірою споріднений із фактологічною чи емпіричною аргументацією. З його допомогою теж доводиться істинність певної тези, її відповідність життєвим реаліям, але доказом у вигляді здійсненних за спеціальною методикою висновків, закономірностей, законів.

Журналістика, публіцистика не тільки забезпечують науку певними даними, спостереженнями, емпіричним матеріалом, але й підказують, іноді вгадують, наштовхують на зміну наукових поглядів. Особливо гостро це відчувається у переломні історичні моменти. суспільних науках радянського періоду, спричинили у період так званої гласності своєрідний вибух наукової публіцистики, переважно підпільної, а згодом, як її називали, неформальної та, зрешотою, й легальної.

Різновидами наукових аргументів є насамперед науковий закон, досліджена наукою закономірність, наукові висновки із актуальних досліджень. Найбільш поширеною формою наукової аргументації в сучасній журналістиці є інтрев’ю з ученими, діалоги і монологи науковців перед камерою і мікрофоном.

Юридичний аргумент будується на інших засадах, ніж фактологічний чи науковий. в його основі не зіставлення тези із реальним життям чи науковими істинами, а із законом, діючими правовими нормами.

Правова аргументація особливо відповідальна, бо має справу з узаконеними нормами життя: державного, групового, управлінського, політичного, родинного, адміністративного, економічного, пов’язаного з різними формами власності. Пишучи про політику, економіку, стосунки між людьми й особливо про права та обов’зки громадянина, про злочини і покарання, журналіст, не будучи фахівцем з питань права, не може обминути часто складних правових колізій, у яких іноді важко розібратися навіть дипломованим у цій галузі спеціалістам. Як і в інших питаннях, журналіст повинен мати певний багаж знань, бути особливо обережним у власних судженнях, коли заходить мова про людськ долі, розуміти можливості та межі втручання у діяльність правоохоронних органів. Юристи часто, іноді небезпідставно, нарікають на правову некомпетентність журналістів. Але без певної гласності і контролю з боку громади не може обійтися і третя влада, яка, як, до речі і так звана четверта, працює під тиском перших двох і відповідного криміналітету. Мас-медіа не раз ставали назахист цієї гілки влади. Різновиди правових аргументів залежать від тих законів, на які посилається автор. З прийняттям конституції, в обговоренні якої ЗМІ брали найактивнішу участь, одним із різновидів аргументів є посилання на основний закон.

Другий різновид правового аргументу грунтується на численних законах, присвячених різним сторонам життєдіяльності держави. сюди відносяться понад десяток законів, що регулюють діяльність самих ЗМІ. алечи не найчастіше журналістам доводиться звртатися до відповідних кодексів, які передбачають міру покарання за ті чи інші порушення, а це третій різновид правового аргументу. Нарешті, окремим різновидом юридичної аргументації можна вважати такі докази, основою яких є норми міжнародного права. Здебільшого, вони наявні у виступах на міжнародні теми.

2. Публіцистика Олега Ольжича.

Статті: Незнаному воякові, У двадцятиліття, Українська національна свідомість

Основні ідеї статті “У двадцятиліття”:Двадцятиліття революції. Аналіз причин поразки, позитивів і наслідків. “наша нова політична та інтелектуальна еліта має якнайповніше засвоїти собі досвід цього періоду, щоб бачити на його тлі сучасність і проектувати майбутнє. Головно є белетристично оброблені спомини. Політична історія була висхідною власне тих “ножиць”, між психологією мас та політичної верхівки. Була політична слабкість самостійників 1917 року, що були тотожні з настроями мас.

Низка державно-правових актів створили непорушну підвалину для дальшої боротьби та зовнішньої постановки української справи. Зусилля і творчість, виявлені українцями у ті часи, це велика спадщина і підстава нашої майбутньої розбудови. Перше місце в цьому займають зусилля і чини збройні. Військова історія української революції не має аналогій у новій Європі (боротьба після довгої війни). Але це підірвало біологічну силу нації на довгі десятиліття вперед (катастрофічний спад природного приросту і кількості населення).

Здвиг української маси дав вихід духовним силам і став стимулом її творчого розмаху. Українська мова увірвалась у всі ділянки людського знання. Народилось многотисячне українське народне, середнє і вище шкільництво. Зріст української преси та видавничого руху. Розвиток української літератури свідчить, як запліднила її революція. Здвиг в образотворчому мистецтві і музиці.

Духовна суверенність. Україна перестала бути ідейною провінцією, її духовність від тоді самобутня і самовистачальна. Нація не боїться вже ніяких фізичних ударів. Україна спокійно стрічає негоду і бурі, знаючи, що вони розвіються, а Вона буде.