2. Політична культура журналіста: національний та міжнародний аспект

Будь-який ЗМІ, подаючи ту чи іншу інформацію, хоче він цього чи не хоче, думає про це чи не думає, а він впливає на світогляд інших людей, формує громадсько-політичну думку (або суспільно-політичну). Відповідно, кожен журналіст, хто пише і говорить, повинен зважувати кожне своє слово.

Сьогодні і журналісти, і політики готові використовувати одне одного у своїх цілях. І ті, й інші це роблять. Як тільки журналістові щось не подобається, він тут же звинувачує політика в тому, що він відстоює свої інтереси. І навпаки. Мови немає про якусь толерантність, щоб усі використовували ті важелі впливу, які мають: журналісти свої, а політики – свої.

Політична культура – рівень засвоєння індивідуумом та суспільством в цілому політичних поглядів, ідей, думок та традицій; це ступінь запозичення досягнення політичної думки минулого та сьогодення; це зрілість і компетентність в оцінці політичних явищ; це форма політичної поведінки та етики. Політична культура формується певною епохою, тому не завжди відіграє конструктивну роль. ЗМІ повинні вчасно і влучно інформувати суспільство, особливо у переломні періоди.

Функції ЗМІ: давати виважену інформацію, підвищувати електоральну активність, відслідковувати процес формування політичних організацій

- висвітлювати головні політичні події

Національний аспект: Подавати інформацію про внутрішні події неупереджено, Не переносити власні конфлікти з тією чи іншою політичною силою на сторінки видання; бути чесним перед собою і перед споживачами інформації, Удосконалювати свої знання та прагнути до аналітичності, визначення тенденцій та передбачення можливих труднощів чи перемог. Завжди відстежувати основні події, бути всебічно поінформованим. Бути опонентом до влади, але як доброзичливий критик, а не ворог.

Міжнародний аспект: При поданні міжнародної інформації бути толерантним та справедливим у своїх судженнях, незалежно від своїх уподобань, Підвищувати рівень своєї освіти у міжнародному значенні: поглиблювати знання про країни, їх традиції, історію, політичні перипетії, Орієнтуватися у світових тенденціях. Вміти вчасно і правильно відреагувати на ту чи іншу подію світового масштабу.

Політична культура журналіста у Британії: Якщо порівнювати політичну і медійну культуру Великої Британії і України, то різниця дуже величезна. Принаймні, у Британії давним давно були встановлені чіткі й зрозумілі правила гри в суспільстві між різними членами суспільства, в тому числі між політиками і журналістами. Деякі газети там існують понад 200 років, мають багатомільйонні тиражі. Але, з іншого боку, є чіткі правила, яких дотримуються всі. Якщо, наприклад, Бі-Бі-Сі – це громадський мовник, який функціонує за рахунок грошей громадян, то має дотримуватися оцей баланс. Просто не може бути якихось перекосів – більше висвітлювати одну політичну силу, чи це уряд, чи це ще хтось. Якщо газетна політична культура склалася таким чином, що кожна газета має свою редакційну політику, в тому числі підтримує конкретну політичну силу, тобто газета „Таймс” традиційно підтримує, скажімо, консерваторів, а газета „Ґардіан” століттями підтримує лейбористів... Ось у цьому якраз різниця – газети друкуються для читачів, які мають саме ці вподобання – ліві, центристські чи правоцентристські. Вони обслуговують не державу, не чиновників, не партії, а обслуговують тих громадян, які мають відповідні політичні симпатії чи вподобання. Газети, та й телебачення, повинні залежати не від якихось замовників політичних чи неполітичних, а від своєї популярності серед читачів – і орієнтуватися на це. Популярність і їхній рейтинг будуть стабільними і високими лише в тому разі, коли там будуть друкуватися професійні й цікаві матеріали.