2. Літературно мистецька критика в сучасній пресі

Літературно-художня періодика є невід’ємною частиною літературного дискурсу, особливо важливою вона є для сучасного літературного процесу, адже формує не лише саме явище сучасної літератури, а також критичний дискурс про неї. Літературні часописи репрезентують головні складові літературного процесу та віддзеркалюють загальні тенденції розвитку сучасної літератури; їм належить важлива комунікативна роль між явищами літературного життя та їхньою рецепцією.

ВИЖАННЯ ; Дзвін, Кур’єр Кривбасу, Ї, Четвер, Березіль, Весела Січ (Запоріжжя), Всесвіт, Київ, Слово і час,Перець

«Літературна Україна» — єдина і найдавніша газета письменників України, відома своєю високою громадянською позицією і відстоюванням національних ідеалів.

Довкола видання гуртується національна творча еліта.

Заснована 1927 року в Києві під назвою «Літературна газета» як орган ВУСПП. Протягом 1941–1942 років виходила в Харкові, Луганську, Уфі, Москві й називалася «Література і мистецтво». Із 1945 року – знову «Літературна газета», а з 1962 – «Літературна Україна».

3.Василь Стус — речник нації та гуманістичної візії людини

Василь Стус (1938 – 1985). Доля Василя Стуса подвижницька і трагічна. Свою долю поет обрав сам. Його вірші переписувались від руки, заучувались на пам’ять. Перша збірка «Дорога болю” побачила світ лише у 1990 році.

Народився Василь Семенович Стус 1938 року на Вінниччині. Після закінчення школи навчався на філологічному факультеті Донецького педінституту, а далі в аспірантурі при Інституті літератури ім.. Шевченка АН України. Через рік його було виключено.. У 1772 році був заарештований за виступ на захист несправедливо засуджених письменників. Стус одержав присуд: 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Присуджений термін відбув повністю. Далі – другий арешт. У травні 1980 р. знову обшук на квартирі, арешт, а восени суд і ще суворіший вирок: 10 років таборів особливого режиму і 5 — заслання у Пермськїй області, де в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері зустрів свій останній час.

Юність і початок творчості припали на початок 60-х років – часи хрущовської відлиги. Тоді в літературу прийшли митці, які не хотіли миритись з рештками сталінської тиранії.. У своїй творчості вони були новаторами, свіжо, по-новому бачили світ і шукали нових, незвичних форм, засобів образотворення. Такими пошуками та знахідками, самобутністю поетичного стилю й позначена поезія Стуса. А ще великою євангельською самопожертвою, любов’ю до людей, мужністю, непримиренністю до кривди, активною боротьбою проти неї. Україна – то його найбільша любов і найбільший біль. Її майбутнє пекло і тривожило поета більше за власне життя.

З болем пише Стус про трагічну долю народу, який не зумів відстояти свою правду, свою незалежність. Почуття злитності з народом, спільності долі перейнята і поезія, й саме життя Стуса.

Барви поезії Стуса переважно темні, похмурі, визначні і страшними табірними реальностями, і суспільною дійсністю часів стагнації. У його поезії присутні образи: трупна пітьма кам’яна, украденого сонця, заходить чорне сонце дня, серце чорний смокче спрут. Проте у вірша присутній і привид світлої надії, яка залишається незважаючи ні на що.

Збірки: У 1966—1968 pp. у видавництвах «Молодь» та «Радянський письмен­ник» лежать без руху його перша поетична збірка «Круговерть» та два варіанти збірки «Зимові дерева». Вони так і не були видрукувані.

Збірка поезій «Зимові дерева», що так і не була видрукувана в Ук­раїні, «мала звучати як символічне означення стану нашої духовності: замороженість, завмерлість. Збірка «Зимові дерева» побачила світ 1970 року за кордоном, у Брю­сселі.

Наступну збірку поет називає «Веселий цвинтар». Під час арешту ця збірка була конфіскована. Із сорока двох віршів кілька автор відновив по пам'яті, і вони згодом увійшли до збірки «Свіча в свічаді», виданій 1977 р. за кордоном видавництвом «Сучасність».

Дякуючи друзям, чимало його творів збереглося, потрапило на волю, і за кордоном, коли вже не стало поета, була видрукувана збірка «Палімпсести»

Білет 2