3. Медико-генетичне консультування, його завдання.

Медико-генетичне консультування – це надання лікарями-генетиками кваліфікованої допомоги населенню, щодо проблем, пов’язаних з наявністю або ризиком виникнення генетичної хвороби в особи або в родині.

Головні завдання медико-генетичного консультування: 1) надання кваліфікованої медико-генетичної допомоги родинам, в яких спостерігаються вроджені вади розвитку і спадкові захворювання; 2) прогнозуванні ймовірності появи дітей з тією чи іншою спадковою аномалією; 3) попередження появи хворої дитини серед нащадків. Рекомендації, які надають в медико-генетичних консультаціях про укладення шлюбу, народження дітей, переривання вагітності, спрямовані на те, щоб особи, яким надається консультація, могли їх враховувати і добровільно приймати відповідне рішення.

Покази до обов’язкового проведення медико-генетичної консультації: 1) в родині вже є діти з тими чи іншими генетично обумовленими аномаліями; 2) у випадку шлюбу між близькими родичами; 3) у випадку шлюбу між носіями спадкових хвороб; 4) коли вік вагітної жінки більше 35 років або чоловіка більше 44 років; 5) за наявності в одного з батьків відомої генетичної аномалії; 6) у випадку ураження матері певними хворобами, що впливають чи можуть вплинути на розвиток плода; 7) коли один з батьків або обидва знаходилися під впливом негативних чинників довкілля (радіоактивне випромінювання тощо).

Тема: Генетичні основи селекції організмів.

1. Поняття про селекцію та її завдання.

Селекція (від лат. селекціо - вибір, добір) - наука про тео­ретичні основи та методи створення нових і поліпшення вже існую­чих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.

Завдання сучасної селекції - це підвищення продуктивності існуючих, а також виведення нових, продуктивніших, сортів куль­турних рослин, порід свійських тварин, штамів мікроорганізмів, при­стосованих до умов сучасного сільського господар­ства та промисловості.

2. Поняття про сорт, породу, штам.

Породою тварин або сортом рослин називають сукупності особин одного виду із певними спадковими особливостями: продуктивністю, морфологічними та фізіологічними ознаками, створеними людиною у результаті штучного добору.

Штамом (від нім. штам — стовбур, родина) називають чисту культуру (тобто потомство однієї клітини) мікроорганізмів.

Районування — комплекс заходів, спрямованих на перевірку від­повідності якостей тих чи інших порід або сортів до умов певної при­родної зони, що є необхідною умовою їхнього раціонального вико­ристання на території будь-якої країни.

3. Основні методи селекції. Штучний добір.

Основні методи селекції - це штучний добір та гібридиза­ція. Теорію штучного добору створив видатний англійський вчений Чарльз Дарвін (праці «Походження видів шляхом природного добору, або збережен­ня сприятливих порід у боротьбі за життя» і «Змі­ни свійських тварин та культурних рослин під впливом одомашнен­ня»). За твердженням ученого, формування порід і сортів почалося з приручення людиною диких видів тварин і вирощування диких видів рослин. Він показав, що в основі значного різноманіття порід і сортів лежить лише невелика кількість видів диких предків.

За Ч. Дарвіном, механізм штучного добору такий. Серед багатьох тварин чи рослин певного виду людина підмічає окремі особини, які відрізняються від інших за ознаками, що її зацікавили, і відби­рає їх для подальшого розмноження. Серед потомства відібраних плідників проводять добір: особин, що успадкували від батьків бажані для людини ознаки, залишають для подальшого роз­множення. З покоління в покоління бажана ознака все більше розвивається, бо як плідників обирають особин, у яких вона вира­жена найкраще.

Ч.Дарвін показав, що на початкових етапах створення культур­них форм діяв несвідомий добір - добір, який базується на наданні переваг при розмно­женні певним особинам, без за­вдання вивести нові породи та сорти і застосовування різних систем схрещувань і типів штучного добору. Згодом (у другій половині XVIII сторіччя) виник плано­вий (методичний) добір - підбір батьківських пар, застосування різних варіантів схрещування та плановий добір серед отри­маного потомства за певними ознаками, що дає змогу виводити породи або сорти зі заздалегідь запланованими властивостями.

Отже, штучний добір - це вибір людиною найцінніших у господарському відношенні тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними ознаками.

Штучний добір

Масовий Індивідуальний

(для подаль­шого розмноження (для подаль­шого розмноження

залишають особин з фенотипом, залишають особин на підставі як

що цікавить селекціонерів) їхнього фенотипу, так і генотипу)