7.2. Спеціальна обробка

Внаслідок аварії на атомній електростанції з викидом радіоак­тивних речовин, аварій на хімічно небезпечному підприємстві з розливанням СДОР або застосуванням противником зброї масо­вого ураження люди, будівлі, транспортні засоби, територія, вода, продовольчі товари, сільськогосподарські тварини можуть бути уражені радіоактивними речовинами, СДОР і біологічними засо­бами. Щоб не допустити ураження людей, які перебували на зара­женій території і уникнути їх травм внаслідок контакту із зараже­ними об'єктами, проводиться спеціальна обробка людей, а також знезараження одягу, засобів індивідуального захисту, місцевості, техніки, обладнання, будівель, споруд. Залежно від обстановки, яка склалася внаслідок конкретної надзвичайної ситуації, спеці­альна обробка включає:

санітарну обробку особового складу ЦО і населення;

дезактивацію - видалення радіоактивних речовин із за­бруднених поверхонь до допустимих рівнів зараження, без­печних для людини;

дегазацію - знезараження (нейтралізацію) або видалення отруйних і СДОР із заражених поверхонь;

дезінфекцію - знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів на об'єктах, що були заражені.

Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поді­ляється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться силами особов

складу формувань і населення самостійно. Повна спеціальна ой робка проводиться силами штатних невоєнізованих формува

В областях створюються для цього служби ЦО- санітарно) обробки людей і обеззараження одягу ( СОЛІОО) - на базі під приємств обласного управління побутового обслуговування па селення; комунально-технічна служба - на базі обласного управ ління комунального господарства.

Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізо­вані формування:

збірні загони (команд, групи) радіаційно-хімічного захисту;

команди, групи знезараження;

санітарні обмивальні пункти (СОП) на базі лазні;

станції знезараження одягу (СЗО) на базі пралень, фабрик хімчистки;

станції знезаражування транспорту (СЗТ) на базі мийних станцій.

Часткова санітарна обробка

Проводиться відразу після зараження отруйними речовинами, а при зараженні радіоактивними речовинами - протягом першої години безпосередньо в зоні зараження. Часткова санобробка по­лягає в усуненні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла, одягу і засобів захисту змиванням водою або вбиранням тампо­нами, а з одягу і 313 - витрушуванням; в знезараженні або усунен­ні отруйних речовин і біологічних засобів на відкритих ділянках тіла, окремих ділянках одягу і 313 з використанням індивідуаль­них протихімічних пакетів.

Особовий склад формувань, який діє в зонах радіоактивного зараження, із завчасно одягнутими 313 органів дихання і шкіри часткову санобробку не проводить до виходу із зони. Якщо люди знаходяться в зоні радіоактивного зараження без 313, то необхід­но провести часткову санобробку і потім одягти 313. При цьому часткову санітарну обробку обличчя, шиї, рук проводять обмиванням водою. Радіоактивний пил з одежі видаляють обмітанням або витрушуванням.

При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:

знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи проти­рають ганчіркою, змоченою водою або дезактивуючим роз­чином;

не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіо­активний пил з одягу; коли є можливість, то. верхній одяг знімають і витріпують;

обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім мас­ку протигаза;

знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;

прополіскують рот і горло.

Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протига­зу протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги. , і > При зараженні краплинно-рідкими отруйними речовинами необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку від­критих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спо­рядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з вико­ристанням індивідуального протихімічного пакета (ІПП), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання;

При зараженні біологічними засобами часткову санітарну об­робку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітан­ням та обтрушуванням видаляють біологічні засоби, які осіли на одяг взуття, спорядження і 313.

Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. (Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.

Замість ІПП-8 можна також користуватися 3% розчином пе­рекису водню, та 3% їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію його можна замінити такою ж кількістю силікатного клею).

У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (отруйна ре­човина розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходить крізь шкіру).

При одночасному зараженні радіоактивними, хімічними ре­човинами і біологічними засобами в першу чергу знезаражують отруйні речовини, які потрапили на шкірні покриви і одяг, а по­тім вживаються заходи, передбачені при зараженні радіоактивни­ми речовинами і біологічними засобами. При відсутності пакета ІПП-8 для часткової санітарної обробки необхідно застосовувати воду і мило.

Часткова дезактивація, дегазація і дезінфекція техніки здій­снюється усуненням радіоактивних речовин обмітанням всієї поверхні об'єкта, що обробляється, знезаражуванням отруйних речовин і біологічних засобів з ділянок поверхні техніки, яких торкається особовий склад формувань при проведенні РІНР.

В автомобілях обробляють двері кабіни, вітрове скло, капот, облицювання радіатора, крила, підніжки, горловини баків для пального, внутрішню поверхню кабіни, важелі, педалі, кермо. На іншій техніці теж обробляються ті місця, яких торкається особо­вий склад при її обслуговуванні.

Повна санітарна обробка

Полягає в обмиванні всього тіла теплою водою з милом і мо­чалкою з обов'язковою заміною білизни і верхнього одягу. Вона проводиться на санітарно-обмивальних станціях, які створюють­ся на базі лазень, санпропускників, душових павільйонів і на пунк­тах спеціальної обробки (ПСО). Вони розгортаються підрозділа­ми ЦО, а також на обмивальних майданчиках, які обладнуються в польових умовах за допомогою дегазаційно-душових машин. Повну санобробку необхідно проводити не пізніше 2-3 годин після зараження. В зв'язку з цим санітарно-обмивальні пункти необхідно розгортати якомога ближче до місць виходу населення і формувань ЦО із зони масового ураження.

Мета повної санітарної обробки - повне знезаражування від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів одягу, взуття поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особо­вий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване насе­лення після виходу з осередку ураження (зони зараження).

При забрудненні краплинно-рідинними отруйними речови-нами необхідно негайно провести часткову санітарну обробку: наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ура- } ження ОР і необхідності в проведенні повної санітарної обробки | немає. Заражений одяг повинен бути замінений у максимально !і короткий термін.

При зараженні біологічними засобами повній санітарній об- "і робці підлягає весь особовий склад, який знаходився в районі дії біологічного засобу, незалежно від того, чи використовувалися \ засоби індивідуального захисту та чи проводилася часткова сані- І тарна обробка. Повна санітарна обробка в цьому випадку полягає у знезаражуванні дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла' з подальшим миттям людей теплою водою з милом. Одночас- І но проводиться дезінфекція забрудненого одягу чи його заміна.

Дезактивація

Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами, підлягають дезак­тивації. Для визначення необхідності в дезактивації проводять І дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезакти­вацію можна проводити часткову або повну. При частковій дезак­тивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовині з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється такими методами:

■ змивання радіоактивних речовин (РР) струменем води під тиском;

" змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинни­ками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітка­ми дегазаційних комплектів;

знищення РР газокрапельним потоком;

знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампон.і ми, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчин никами;

" змітання радіоактивного пилу віниками, щітками;

■ знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмокту вання.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднеї і ня. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоак­тивних частин від поверхні та знищенні їх з оброблених об'єктів.

Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обми­вання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старан­но обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць прово­диться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, во­дою, обмітання мітлами і щітками, а також протиранням. Почи­нати дезактивацію слід зі стелі. Стелю, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлогу миють теплою водою з милом або 2-3% содовим розчином.

Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття, може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами.

Території, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару ґрунту товщиною 5 - 10 см до­рожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипанням за­бруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8-10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційно­го пилу з одного місця на інше, використовують в'яжучі рецепту­ри, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.

Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або

відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з криниць води і знищенням ґрунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15 - 20 м, дезактивується шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5 - 10 см з подальшим засипанням її незабрудненим піском.

Дезактивація продуктів харчування і харчової сировини про­водиться шляхом обробки або заміни тари. Продукти, які не було затарено, заражена готова їжа і хліб знищуються.

Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У), а за їх відсутності - пральними й миючими засобами.

Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або проти­ранням (прогумованих і шкіряних виробів) водними розчинами миючих засобів або водою, а також пранням з використанням ре­човин для дезактивації.

Дегазація

Це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних і сильнодіючих отруйних речовин. Дегазація може про­водитися хімічним, фізичним і механічним способами.

При хімічному способі застосовують хімічні речовини, які при взаємодії з отруйними речовинами нейтралізують їх та утво­рюють нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або хлорним вапном. При відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії.

Фізичний спосіб дегазації полягає у випаровуванні отруйних речовин із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку, проводиться за до­помогою теплових машин. При дегазації розчинниками отруйні речовини не знешкоджуються, а розчиняються із зараженої по­верхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт.

Механічний спосіб дегазації застосовують для зняття заражено­го шару ґрунту, снігу на глибину проникнення ОР і СДОР за допо­могою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу до 20 см.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно­наривними і нервово-паралітичними отруйними речовинами, проводиться обробкою розчином хлорного вапна: заражену ді лянку засипають хлорним вапном із розрахунку 1кг на їм' по верхні з подальшим переорюванням цієї площі на глибину про никнення небезпечної хімічної речовини і потім знову засипають хлорним вапном.

Приміщення дегазують 10 - 20% хлорно-вапняним розчином. Замість хлорного вапна можна застосувати гіпохлорит кальцію або негашеного вапна. Якщо температура повітря нижче 5°С, застосо­вують хлористий сульфурил або 5 - 10% розчин їдкого натру.

Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалю­ванням, кип'ятінням протягом 2-х годин у воді з добавкою лугу (1 - 2%) або протиранням ганчір'ям, змоченим у гасі, бензині.

Дерев'яні предмети дегазують хлорно-вапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з подальшим промиванням водою через 1,5 - 2 години.

Дегазація одягу, взуття та інших індивідуальних засобів за­хисту здійснюється кип'ятінням, пароаміачною сумішшю, пран­ням і провітрюванням.

Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після на­повнення водою її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність отруйних речовин.

Дезінфекція

Це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів. Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами.

Хімічний - основний спосіб дезінфекції - знищення хворо- ботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речо-! винами.

Фізичний спосіб дезінфекції - кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових ін­фекціях.

Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і де­газація і передбачає видалення зараженого ґрунту або снігу. Зрі­

зання верхнього шару ґрунту здійснюється на глибину 3-4 см|

шару рихлого снігу - до 20 см, щільного снігу - до 6 см.

Дезінфекція одягу, взуття, індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішшю, кип'ятінням, замочуванням в розчинах для дезінфекції

(або протиранням ними), пранням.

Обробка пароповітряною сумішшю застосовується для де­

зінфекції всіх видів одягу та індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутряних, шкіряних і валяних виробів, які підлягають об­робці пароформаліновою сумішшю згідно з інструкціями експлу­атації ДДА - дезінфекційно-душових автомобілів і ДДП - дезін­

фекційно-душових причепів.

Обробка кип'ятінням застосовується для дезінфекції виробів

з бавовняних тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовле-; них з гуми і прогумованих тканин. Дезінфекція кип'ятінням про­водиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучиль-никах і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках і т. д.).

Дезінфекція замочуванням в розчинах. Дезінфекція одягу та індивідуальних засобів захисту, заражених вегетативними фор­мами мікробів, проводиться замочуванням в 5%-му водяному розчині фенолу, лізолу або нафтолізолу, 3%-му розчині монохло-раміну або в 2,5%-му розчині формальдегіду протягом 1 години. При зараженні споровими формами мікробів замочування про­

водиться в 10%-му розчині формальдегіду протягом 2 годин.

Воду знезаражують розчином хлорного вапна, на кожни

1 м3 води додають 0,5 л цього розчину, а при споровій мікрофло

рі - 4 а, після чого воду перемішують і залишають на 10 - 12 го дин, а потім відливають чи відкачують.

Найдоступніший метод дезінфекції води - кип'ятіння. ПрИ зараженні споровидними формами мікробів воду кип`ятять не менше 2 годин.