- •Тема 1. Організація цивільної оборони • в сучасних умовах і 10
- •Тема 6. Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях . 196
- •Тема 7. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій 216
- •Тема 8. Підготовка населення
- •Тема 1. Організація цивільної оборони в сучасних умовах
- •1.1. Основні положення міжнародного права з питань захисту людини
- •1.2. Цивільна оборона України
- •1.2.1. Завдання Цивільної оборони України
- •1.2.2. Організаційна будова цивільної оборони України
- •1.2.3. Сили і засоби Цивільної оборони
- •1.2.4. Організація Цивільної оборони на об'єктах господарювання
- •1.3. Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
- •1.4. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади
- •1.5. Фінансування заходів цивільної оборони
- •Тема 2. Надзвичайні ситуації мирного часу
- •2.1. Основи класифікації надзвичайних ситуацій
- •2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру
- •Метеорологічні небезпечні явища
- •Природні пожежі
- •Масові інфекційні хвороби
- •2.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •2.3.1. Транспортні аварії, катастрофи.
- •2.3.2. Радіаційно небезпечні об'єкти
- •Наслідки радіаційних аварій
- •2.3.3. Хімічно небезпечні об'єкти
- •2.3.4. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти
- •Газо-, нафто- та продуктопроводи
- •2.3.5. Гідродинамічні аварії
- •2.4. Надзвичайні ситуації терористичного походженні
- •Тема 3. Надзвичайні ситуації воєнного часу
- •3.11 Ядерна зброя
- •Проникаюча радіація ядерного вибуху
- •Радіоактивне зараження місцевості
- •Електромагнітний імпульс ядерного вибуху (емі)
- •3.2. Хімічна зброя
- •Фізико-хімічні характеристики отруйних речовин.
- •Токсикологічні характеристики отруйних речовин
- •Класифікація отруйних речовин
- •3.3. Біологічна зброя
- •Заходи застосування біологічної зброї.
- •Тема 4. Оцінка обстановки в надзвичайних ситуаціях
- •4.1. Основи оцінки радіаційної обстановки.
- •4.1.1. Розв'язання типових завдань при оцінці радіаційної обстановки.
- •4.2. Оцінка хімічної обстановки
- •Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
- •Прийняті допущення при оцінці хімічної обстановки
- •Визначення глибини зони зараження сдор
- •Визначення площі зони зараження
- •4.3. Оцінка інженерної обстановки
- •4.4. Оцінка пожежної обстановки
- •Тема 5. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
- •5.1. Основні принципи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- •5.2. Основні способи захисту населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
- •5.3. Оповіщення населення при загрозі надзвичайної ситуації
- •5.4. Укриття населення в захисних спорудах
- •5.5. Організація евакуаційних заходів
- •5.6. Застосування засобів індивідуального захисту і медичні засоби захисту
- •5.6.1. Засоби захисту органів дихання
- •5.6.2. Засоби захисту шкіри
- •5.6.3. Медичні засоби захисту
- •5.7. Режими радіаційного захисту населення
- •ТЕма 6. Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Основи стійкості роботи промислових підприємств
- •6.2. Вимоги до стійкості функціонування промислових підприємств
- •6.2.1. Вимоги до планування і забудови міст
- •6.2.2. Вимоги до проектування і побудови промислових об'єктів
- •6.2.3. Вимоги до будівництва комунально-енергетичних систем. Вимоги до систем електрозабезпечення
- •6.3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта
- •6.3.1. Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на об'єкти господарювання
- •6.3.2. Дослідження стійкості роботи об'єктів господарювання в нс
- •6.4. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи об'єктів
- •Тема 7. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •7.1. Рятувальні та інші невідкладні роботи (рінр)
- •7.2. Спеціальна обробка
- •Тема 8. Підготовка населення з цивільної оборони
- •8.1. Організація навчання населення з цивільної оборони
- •8.2. Основні напрямки і методи морально-психологічної підготовки
5.6. Застосування засобів індивідуального захисту і медичні засоби захисту
Одним із основних способів захисту населення при аваріях на об'єктах господарювання з викидом СДОР або радіоактивних речовин є використання виробничим персоналом і населенням засобів індивідуального захисту і медичних засобів.
За призначенням засоби індивідуального захисту поділяються на засоби захисту органів дихання і шкіри. Засоби захисту органів дихання за принципом захисту бувають фільтруючі та ізолюючі.
До засобів індивідуального захисту відносяться фільтруючі та ізолюючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки, проти тилові тканинні маски, спеціальна ізолююча захисна одежа, щоденний і виробничий одяг та медичні засоби захисту.
5.6.1. Засоби захисту органів дихання
Фільтруючі протигази є основними і найбільш поширеними іасобами для захисту органів дихання. Усі фільтруючі протига-іи поділяються на три групи: загальновійськові і спеціальні (для Збройних Сил), цивільні (для населення і невоєнізованих форму-іань ЦО), промислові (для персоналу об'єктів хімічної промисловості та інших шкідливих виробництв). Робота фільтруючих іротигазів заснована на очищенні зараженого повітря через спе-иальні фільтруючі матеріали.
До цивільних протигазів належать протигази ГП-5 (ГП-5М і 'П-7 і ГП-7В), які призначені для захисту органів дихання, очей а обличчя людини від отруйних, радіоактивних речовин і біоло-ічних аерозолів, а також від ряду СДОР, що використовуються в: ехнологічних процесах промислового виробництва.
До складу комплекту протигазів входять фільтруючо-поглина-зча коробка, лицьова частина, сумка, плівки, що не запотівають.
Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 тільки ли-іьовою частиною, яка має переговорний пристрій і призначений ; основному для забезпечення особового складу невоєнізованих юрмувань і керівного складу об'єктів народного господарства.
Протигази ГП-7 (ГП-7В) за будовою аналогічні ГП-5 (ГП-5М) і юзрізняються лицьовою частиною, виготовленою у вигляді мас-:и з наголовником. Лицьова частина протигаза ГП-7В має при-тосування для прийому води - це гумова трубка з мундштуком ніпелем, яку за допомогою спеціальної кришки можна приєдну-ати до фляги.
Для дітей шкільного віку від 7 до 17 років призначений протигаз ІДФ-Ш, а для дітей віком від 1,5 до 7 років - протигаз ПДФ-Д.
Ці протигази комплектуються фільтрувально-поглинальними оробками ГП-5 і лицьовими частинами МД-3 або ШМ-62У.
Камера захисна дитяча КЗД призначена для захисту дітей ш ком до 1,5 років від радіоактивних, отруйних речовин і бактері альних засобів.
Фільтруючі протигази не захищають від окису вуглецю (чадного газу), тому для захисту від нього застосовують гопкалітовий патрон, який приєднується до протигазової коробки.
Необхідно пам'ятати, що при користуванні фільтруючим протигазом в умовах радіоактивного забруднення радіоактивні речовини затримуються фільтрувальними елементами і після цього стають осередком опромінення, тому користування такою філь-трувально-поглинальною коробкою має бути короткочасним.
Ізолюючі протигази є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню. В ізолюючих протигазах ІП-4, ІП-46, ІП-46М, ІП-5 та ізолюючих приладах КІП-5, КІП-7, КІП-8 необхідне для дихання повітря збагачується киснем у регенеративному патроні, де знаходяться перекис і надперекис натрію. Такі протигази складаються з лицьової частини, дихального мішка і регенеративного патрона.
Щоб індивідуальні засоби захисту органів дихання забезпечували надійний захист, вони мають відповідати таким вимогам:
■ забезпечувати низьку опірність диханню для зменшення втоми;
■ забезпечувати подачу чистого повітря без його забруднення через підсос;
■ забезпечувати потік сухого повітря до окулярів, щоб не запотівали;
■ мати малий мертвий об'єм для запобігання вдихання вдруге повітря, що видихається;
■ легко і швидко збиратися;
■ не заважати працювати в місцях з обмеженим доступом повітря;
■ бути легкими і міцними;
■ підтримувати задовільний рівень комфортності, щоб сти-! мулювати використання, знижувати втому і сприяти зосередженню уваги того, хто ним користується;
■ мати низький рівень шуму дихального клапана, щоб не відволікати користувача;
■ мати переговорну мембрану, яка швидко може замінитись на радіопереговорний пристрій.
Для працюючих на підприємствах хімічної, гірничодобувної, металургійної промисловості та в інших галузях, де виробляють-^
ся, використовуються, зберігаються і транспортуються СДОР, дляї
захисту органів дихання застосовуються засоби індивідуального!
захисту фільтруючого типу промислового призначення (марок Щ В, Г, Е, КД, БКФ, СО).
Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя й очей людини від виливу шкідливих домішок, які містяться в повітрі у вигляді газів, пари і аерозолів (пилу, диму, туману). Промислові протигази комплектуються фільтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів, спеціалізованими за призначенням. Спеціалізація коробки характеризується її маркою, літерними позначеннями і кольором забарвлення.
Правила зберігання протигаза:
оберігати протигаз від ударів, поштовхів і струсів;
не тримати у вологому місці і ні в якому разі не допускати потрапляння води в коробку;
не сушити і не зберігати протигаз біля натопленої печі чи опалювальних приладів;
бережно поводитися з видихальним клапаном (якщо клапан засмічений або склеївся, обережно продути його);
зберігати протигаз у зібраному вигляді в сумці (із закритим клапаном), підвішеній на лямці чи поставленій на полицю дном униз.
Забороняється:
зберігати в сумці які-небудь сторонні предмети;
зберігати протигаз поблизу летючих рідин (бензин, гас);
виймати клапан. Респіратори
Застосовують для захисту органів дихання від радіоактивних речовин, ґрунтового пилу, бактеріальних засобів та різних шкідливих аерозолів. Принцип їх роботи заснований на очищенні повітря, яке вдихається, від твердих і рідких часток, що затримуються у волокнах фільтруючого матеріалу. Від отруйних речовин і СДОР респіратори не захищають.
В системі ЦО найчастіше використовуються респіратори Р-2, Р-2д, «Пелюстка». Респіратори Р-2 призначаються для дорослого населення, а Р-2д - для дітей віком від 7 до 17 років і мають вигляд напівмаски, виготовленої зовні з пористого матеріалу, а всередині - з тонкої поліетиленової плівки, у яку вмонтовано два клапани. Між зовнішньою і внутрішньою частинами напівмаски міститься фільтр із синтетичних волокон. При вдиханні повітря проходить через пористий зовнішній матеріал і очищається від великих часток, аерозолів. Дрібніші частки затримуються фільтруючим матеріалом із синтетичних волокон.
Очищене повітря через клапан вдиху надходить у підмаско-вий простір, а потім у легені людини. При видиху повітря виходить через видихальний клапан назовні. Для герметизації респіраторів Р-2, Р-2д є металевий носовий притискач, який необхідно стиснути, щоб не сталося підсмоктування повітря при вдиханні.
Захисна потужність респіраторів становить: для Р-2 - до 12 годин, Р-2д - 4 години. Респіратори можуть використовуватися багаторазово, але загальний час використання не повинен перевищувати час захисної потужності.
Зберігається респіратор у поліетиленовому пакеті, а переноситься в сумці для протигаза.
Респіратори Р-2 широко використовувались для захисту органів дихання від радіаційного пилу формуваннями ЦО при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Для захисту органів дихання від радіоактивного пилу нале-ать маски ШБ-1, ШБ-2 («Пелюстка»). Високі захисні властивості Б-2 пояснюються тим, ідо, крім марлі, для її виготовлення вико-істовують тканину, яка має властивість постійної наелектризо-іності. Наелектризованість тканин сприяє більш повній затрим-не тільки дрібного пилу, а й аерозолів.
Найпростіші засоби захисту органів дихання
Протипилові тканинні маски (ПТМ-1) і ватно-марлеві пов'яз-[, як правило, виготовляються самим населенням, кожна люди-і повинна мати ці засоби захисту.
Протипилова тканинна маска складається з двох основне частин - з корпуса, зшитого з 4-5 шарів тканини, і кріплення, корпусі викроюються оглядові отвори, куди вставляється скло.
Розкрій тканини для виготовлення всіх частин маски здій-юється за допомогою викройок і лекал (є 7 розмірів). Після роз-'ою обробляють краї оглядових отворів, з'єднують ліву і праву їловинки й окантовують краї корпуса. Потім пришивають кріп-ння.
Маска кріпиться на голові резинкою, яка проходить у верх-ому шві, а внизу - зав'язками і поперечною резинкою, пришито до верхніх кутів корпусу маски.
Ватно-марлева пов'язка виготовляється самостійно із марлі вжиною 100 см і шириною 50 см. Марлю стелять на столі, по^ редині кладуть вату розміром ЗО X 20 см, товщиною біля 2-х нтиметрів. Вільні кінці марлі загортають по всій довжині, з обох орін закриваючи вату. Після цього на кінцях марлі роблять роз-зи довжиною ЗО -35 см, які утворюють дві пари зав'язок.
Накладають пов'язку на лице так, щоб був закритий низ під-ріддя.
Верхній край повинен закривати ніс і доходити до очних впа-н. Нижні кінці зав'язуються на тім'ї, а верхні на потилиці за хами.
Респіратори, протипилові тканинні маски і ватно-марлеві в'язки від отруйних речовин не захищають.