4.4. Оцінка пожежної обстановки

Пожежна обстановка - це масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об'єктів і лісових масивів, що впливають на життєдіяльність населення, роботу об'єктів господарської діяльності, організацію та проведення рятувальних і невідкладних робіт.

Масштаби і характер пожеж населених пунктів і об'єктів гоподарювання залежать від обсягу ураження, пожежної небезпеки об'єкта, характеристики району пожежі, вогнестійкості будівель, виду лісової пожежі, метеорологічних умов та інших чинників.

Оцінка пожежної обстановки здійснюється на основі методик, розроблених для міських і лісових пожеж, які дозволяють визначити основні кількісні характеристики пожеж.

Аналіз пожежної небезпеки і захисту технологічних процесів виробництва здійснюються поетапно. Він полягає у вивчені технологій виробництва, оцінці пожежонебезпечних властивостей речовин, виявленні можливих причин виникнення і запобігання пожеж.

Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи:

■ визначити вид, масштаб і характер пожежі;

■ провести аналіз впливу пожежі на стійкість роботи окремих елементів і об'єктів у цілому, а також на життєдіяльність населення;

■ вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і матеріальних цінностей із зони пожежі.

Основна причина виникнення пожеж - необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в результаті природних явищ (грозові розряди, землетруси, виверження вулканів, самозаймання газів і торфу).

Пожежна обстановка дуже часто виникає в умовах війни. Оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки.

Вихідними даними для початкової оцінки обстановки є потужність ядерного вибуху, вид, місце і час вибуху, масштаби і характер застосування запалювальної зброї, вогнетривкість будівель і споруд, їх пожежо- і вибухобезпечність, щільність забудови, швидкість і напрямок приземного вітру.

Пожежна обстановка значною мірою визначається не тільки пожежною готовністю горючого матеріалу, масштабами запалювальної зброї або ядерного вибуху, а й умовами поширення світлового і теплового випромінювання в атмосфері, від чого залежать розміри зон виникнення пожеж. У населених пунктах радіуси зон виникнення пожеж на 20 - 30% менші, ніж у лісі.

Найбільш сприятливі умови для розвитку пожеж виникають удень, посилення пожеж починається о 9 - 10 годинах і триває до 17 - 18 год. Вночі горіння у 5 - 10 раз повільніше, ніж удень. Вітер збільшує випаровування, постачає в місця горіння більшу кількість кисню, і все це сприяє процесу горіння.

У посушливий період року основними чинниками, які впливають на поширення пожеж, є вологість повітря і швидкість вітру.

Залежно від цих умов розрізняють три ступені пожежі, які характеризують так:

■ високий ступінь - низові й верхові пожежі. Висота полум'я може досягати 20 - 50 м. Швидкість поширення пожежі понад 6 км/год. Внаслідок перенесення іскор і головешок нові осередки пожежі можуть виникнути на відстані 500 - 1500 м.

Необхідна термінова евакуація населення і формувань ЦО із зони поширення пожежі;

■ середній ступінь - пожежа середньої сили. Висота полум'я 1 - 2 м. Швидкість поширення 200 м/год.;

■ слабкий ступінь - висота полум'я 0,5 - 1,5 м. Швидкість поширення до 200 м/год. Така пожежа, коли досягає перешкоди, зупиняється.

Ці оцінки найбільш достовірні, якщо вологість матеріалів, умови місцевості, густота лісу, швидкість вітру, вологість повітря середні.

На швидкість поширення пожежі в населеному пункті впливають вогнестійкість будівель, щільність забудови та швидкість приземного вітру.

Вогнестійкість будівель характеризується горючістю їх елементів і межами вогнестійкості основних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій - це час від початку дії вогню до виникнення наскрізних щілин, або досягнення температури 200 °С на поверхні, протилежній дії вогню або її руйнування.

Пожежа характеризується видом, масштабом або щільністю, розвитком і швидкістю поширення, тепловою радіацією, тривалістю горіння, температурою повітря, зоною задимлення та ін.

Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогняний шторм, лісові, степові, торф'яні, тління, горіння в завалах.

Окремі пожежі виникають в окремих будинках, розосереджених по району при невисокій густоті забудови (менше 15 - 20%), можливе виведення потерпілих через район пожеж. Окремі пожежі можна ефективно гасити в перші 10-20 хвилин після появи вогню.

Суцільні пожежі охоплюють значну територію (понад 90%) при густоті забудови 20 - 30%. Прохід через район пожеж неможливий. Рятувальні та інші невідкладні роботи можна проводити через 4-10 годин. Головне завдання - локалізація району суцільних пожеж.

Масові пожежі - сукупність усіх видів пожеж.

Суцільні пожежі можуть перетворитися на вогняний шторм при суцільній міській забудові, відсутності приземного вітру і малої вологості при одночасному виникненні пожеж в декількох місцях. У цьому випадку утвориться потужний стовп полум'я, що формується повітряними потоками зі швидкістю 50 км/год., які рухаються до центру палаючого району. Загасити вогняний шторм не можна, увійти в район пожежі можна через 2 доби.

Масштаб (розміри) пожеж визначаються видом пожеж і залежать від конкретної обстановки (кліматичних умов, характеру забудови, протипожежних можливостей тощо).

Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем вогнестійкості будинку, щільністю забудови, метеоумовами і порою року.

Розвиток пожеж незалежно від їх розмірів і місця виникнення відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на три фази.

1 фаза - поширення полум'я від початкового загоряння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа може бути ліквідована у перші 15 - 20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази залежить від вогнестійкості будинків і становить 1-2 години.

2 фаза - стале горіння до моменту обвалення конструкцій, тривалістю від 1 до 4 годин.

3 фаза - вигорання матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях згоряння і теплової радіації, тривалість від 2 до 5 годин.

Температура повітря при пожежах може бути дуже високою. Повітряні маси, нагріті до 60 - 70 °С, особливо в умовах підвищеної вологості, можуть призвести до теплового удару, а при затримці з евакуацією - до смерті. Встановлено, що людина при 80 - 100 °С в сухому повітрі і при 50 - 60 °С у вологому може перебувати без засобів спеціального захисту нетривалий час.

Зона задимлення на пожежі різко ускладнює обстановку. Площі задимлення залежать, в основному, від розмірів пожеж і метеоумов. Як показав досвід, найбільші обсяг і щільність зони задимлення великих пожеж бувають при швидкостях вітру до 10 км/год. Вітер зі швидкістю менше 8 км/год. майже не притискає дим до землі, і він піднімається вгору.

Небезпечне для людей вдихання продуктів згоряння, нагрітих до 60 °С, навіть при невеликому вмісті окису вуглецю вони призводять до смерті.

Основними заходами щодо зменшення або запобігання виникнення пожеж є:

■ будівництво будинків 1-го ступеня вогнестійкості (з бетону чи залізобетону, з природних або штучних кам'яних матеріалів із застосуванням листових та плитових негорючих матеріалів);

■ наявність джерел води, засобів пожежогасіння і пожежної сигналізації;

■ відсутність поблизу будинків джерел пожежонебезпеки (легкозаймистих матеріалів і сміття);

■ навчання населення і персоналу підприємств головним правилам пожежобезпеки: умій користуватися засобами зв'язку і пожежним інвентарем, знай правила поведінки при пожежі.