5.5. Організація евакуаційних заходів

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту на­селення є евакуація і розташування його у позаміській зоні.

Евакуація - це організоване вивезення чи виведення людей з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпеч­ним для життя. Основна мета евакуації - забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації підлягають також цінності, доку­ментація та архівні матеріали.

При евакуації вивозяться (виводяться) робітники та службов­ці підприємств, організацій і установ, які припиняють чи пере­носять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатне і незайняте у виробництві населення із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташованих поза цими містами.

Екстрена евакуація населення здійснюється із зон радіоактивного і хімічного зараження, зон масових пожеж, а також з району можливого затоплення.

Заміською зоною називається територія, яка знаходиться за межами зон можливого руйнування в містах.

Враховуючи обстановку, що склалася на час надзвичайної си туації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію на селення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація здійснюється за рішенням Кабінету Міні

стрів України для всіх категорії населення і планується на випадок

■ можливого небезпечного радіоактивного забруднення те риторій (при загрозі життю і здоров'ю людей);

■ виникнення загрози катастрофічного затоплення. Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міні­стрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.!

Евакуаційні заходи здійснюються місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування.

Евакуація населення планується на випадок: аварії на АЕС з можливим радіоактивним забрудненням території; усіх видій

аварії з викидом СДОР; загрози катастрофічного затоплення місИ цевості, лісових, торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів та іншиЯ геофізичних, гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками! У воєнний час - від уражаючих факторів зброї масового ураженЯ ня, звичайної зброї.

При проведенні часткової евакуації завчасно вивозиться неЯ зайняте у виробництві та обслуговуванні населення: діти, вих|Я ванці дитячих будинків, учні навчальних закладів разом з викла дачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які перебувають у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуго* вуючим персоналом і членами їх сімей.

Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і загибелі людей, необхідно: завчасно планувати евакуацію насеЯ лення; визначити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних зон; організувати оповіщення керівників підпри ємств і населення про початок евакуації; організувати управління евакуацією, турбуватись про життєзабезпечення в місцях розмі­щення евакуйованого населення; організувати навчання дітям під час проведення евакуації.

Масштаби евакуації залежать від величини поширення ура­ження чи загрози надзвичайної ситуації. Успішність проведення евакуації залежить від підготовленості керівництва об'єктів, насе­лених пунктів, адміністративних територій, керівників держави, населення, сил і засобів.

Розрізняють такі види евакуації:

а) загальна евакуація - будівля або населений пункт звільня- ються повністю;

б) часткова евакуація - звільняється частина приміщення, на- селеного пункту чи адміністративного району; при частко- вій евакуації необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на порятунок; така евакуація в будь-яку мить може перерости в загальну евакуацію;

в) негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзви- чайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу; кожний з на- званих видів евакуації під впливом обстановки, що зміню- ється, може перерости в негайну евакуацію;

г) тимчасова евакуація - проводиться при порівняно невели- кій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

У будь-яких надзвичайних ситуаціях першорядне значення приділяється термінам евакуації людей з небезпечних зон. У мак-і пмально короткий термін евакуацію здійснюють комбінованим • Пособом, який полягає в тому, що масове виведення населення Міст пішки поєднується з вивозом певних категорій населення у Іма видами наявного транспорту.

Транспортом вивозяться робочі зміни підприємств (на час: ІІдцочинку), що продовжують виробничу діяльність у містах, особовий склад формувань цивільної оборони (щоб підтримува ти їх у готовності до негайного ведення рятувальних та інших не відкладних робіт в осередках ураження), населення, якому важке пересуватися пішки на великі відстані (старі, інваліди, хворі, вагітні жінки і жінки з дітьми до 10 ріків).

Пішки виводяться робітники та службовці некатегорійованих підприємств, організацій і установ відповідно до розроблених на цих об'єктах планів евакуації і населення, незайняте у сфері ви­робництва (непрацюючі члени родин робітників та службовців, учні середніх навчальних закладів, студенти вузів та ін.). При не­стачі транспортних засобів частина робочих змін також може виводитися пішки разом із членами їхніх родин.

Евакуація населення комбінованим способом здійснюється за територіально-виробничим принципом. Це значить, що ви­ведення в заміську зону більшої частини населення організову­ється через підприємства, установи і навчальні заклади. Інші ева­куюються, як правило, через ЖЕКи і домоуправління за місцем проживання. При цьому ті, хто евакуюється в прилеглі до міста райони заміської зони, виводяться пішки безпосередньо у відве­дені для розселення місця, а ті, хто евакуюється в більш віддалені райони, виводяться на проміжні пункти евакуації (ППЕ), відкіля після завершення евакуаційних заходів вивозяться (виводяться) в райони постійного розміщення. Перевага комбінованого способу полягає в тому, що він забезпечує досягнення основною частиною населення безпечної зони в порівняно короткий термін.

Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста з ураху­ванням створення умов для продовження виробничої діяльності підприємств, транспортних можливостей, наявності житлового фонду і забезпечення всім необхідним угрупування сил ЦО, при­значеного для ведення РІНР в осередках ураження.

При розподілі заміської зони враховується те, що райони роз­селення робітників та службовців підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, повинні бути на такій відстані, щоб загальний час переїзду в місто на роботу і назад у заміську зону становив не більше 4 - 5 годин.

Враховується також і те, що евакуйовані робітники та служ­бовці є не тільки відпочиваючою зміною, вони є бійцями форму вань ЦО, призначених для ведення РІНР на своїх підприємствах; тому їх розміщують поблизу залізничних станцій і автомобільно дорожніх магістралей у радіусі до 5 км.

Розселення робітників та службовців і їх родин у районах евакуації здійснюється за виробничим принципом, з цією метою кожному категорійованому об'єкту виділяють один або кілька розташованих близько один від одного населених пунктів. При такому принципі не порушується цілісність підприємства, робіт­ники та службовці з родинами розміщуються компактно, полег­шується збір і відправлення робочих змін у місто на роботу, за­безпечення харчуванням, медичним обслуговуванням та іншими видами постачання.

Робітники та службовці об'єктів господарської діяльності, які переносять свою виробничу діяльність у заміську зону, роз­міщуються поблизу наявних чи,створюваних виробничих баз, за районами розміщення виробничого персоналу підприємств, що продовжують працювати в місті.

Евакуйовані, які не пов'язані з виробничою діяльністю, розмі­щуються в більш віддалених районах заміської зони, а населення, яке евакуюється із зон можливого катастрофічного затоплення,-у населених пунктах, що знаходяться поблизу цих зон.

Для розселення евакуйованих планується використовувати будинки місцевих жителів, а для розміщення установ - туристич­ні і спортивні бази, школи, клуби, будинки відпочинку, санаторії і пансіонати, розташовані в заміській зоні.

Після завершення евакуації в місті повинні перебувати тіль­ки працюючі зміни категорійованих об'єктів, черговий і лінійний персонал, що забезпечує життєдіяльність міста (чергові бригади служб міськгазу, водоканалу, енергопостачання, охорони громад­ського порядку), нетранспортабельні хворі та персонал, що їх об­слуговує. Це різко скоротить втрати, тому що порівняно невелика кількість людей, хто залишився в місті, забезпечується захисни­ми спорудами.

Для евакуації робітників і службовців, які продовжують робо­ту в категорійованих містах і підвезення робочих змін на роботу, в першу чергу, виділяються приміські та пасажирські потяги.

Автомобільний транспорт, що призначений для евакуації на­селення, формується в автомобільні колони, які закріплюються за маршрутами. При цьому не допускаються автомобільні евакопе-

ревезення на великі відстані, особливо на тих напрямах, де до^

статньо розвинуті залізничні або водні шляхи сполучення.

Автомобільний транспорт сільських районів використовуєте

ся для вивезення евакуйованих зі станцій, портів і пристаней ви

садження до місць розселення.

Значна частина населення може виводитись пішки. Пішим по,,

рядком, як правило, евакуація планується на відстань добовог

переходу (ЗО - 40 км). Виведення населення пішки організовуєть

ся колонами по дорогах, які не використовуються для інших пере

везень, або за позначеними маршрутами і колонними шляхами.

Для організованого руху піших колон розробляються схєі маршрутів, на яких вказуються склад колон, маршрут руху, вихі ний пункт, пункти регулювання руху і час їх проходження, райо(

ни і тривалість привалів, медичні пункти та пункти обігрівання проміжний пункт евакуації (ППЕ), порядок і терміни виведення (вивезення) колон з цього пункту в район постійного розміщення, сигнали управління та оповіщення.

Чисельність піших колон може бути від 500 до 1000 осіб. ДлЯ зручності управління колони розбивають на групи по 50 - 100 чЛ ловік, а на чолі груп призначають старших. Старші груп зобов'язЯ ні перевіряти чисельність складу, не допускати в групи сторонгіИ осіб і слідкувати, щоб не було відстаючих. Швидкість руху колв на маршруті лежить в межах 4-5 км/год., а дистанція між колв нами - до 500 м. Під час проходження маршу через кожні 1 -І'Я години руху роблять невеликі привали тривалістю 10-15 хвилив, а на початку другої половини добового переходу влаштовушИ

великий привал на 1 - 2 години, як правило, за межами зони м,'

ливих руйнувань.

Для населення, райони розміщення якого розташовані на ве­ликій відстані, передбачаються проміжні пункти евакуації (ППЕ), які розміщуються за межами зон можливих руйнувань. На ППЕ організовується реєстрація прибулих, як правило, пішим поряд­ком, тимчасове їх розміщення, забезпечення їжею, водою, укрит­тя в захисних спорудах та подальшу відправку транспортом до районів постійного розміщення.

Організацією проведення евакуаційних заходів займаються начальники і штаби цивільної оборони міста, міських районів і господарських об'єктів. Безпосередньо здійснюють евакозаходи спеціально організовані підрозділи місцевих органів державної

виконавчої влади, для проведення евакуації населення на допо­

могу штабам цивільної оборони створюються евакуаційні органи. До них належать:

обласні, міські, районні та об'єктові евакокомісії;

евакуаційні комісії міністерств, відомств, організацій та установ;

збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);

приймальні евакокомісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти (ПЕП);

пункти посадки і висадки, а також проміжні пункти еваку­ації (ППЕ).

Евакуаційні та евакоприймальні комісії є відповідними орга­ни ми державної влади, керівники господарських об'єктів несуть повну відповідальність за виконання всього комплексу заходів з ■вакуацїї населення і за всебічне забезпечення цих заходів, ева-м.щійні та евакоприймальні комісії очолюють заступники голів

\г І ^адміністрацій, а на об'єктах - заступники керівників.

Збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) призначаються для збору, ре-

і і рації евакуйованого населення і відправлення його на пункти

РСадки (станції, платформи, пристані) чи на вихідні пункти пі-

(>\ідних маршрутів.

Розгортаються ЗЕП на окраїнах міста біля кінцевих пунктів і' і.кого транспорту і вихідних пунктів пішохідних маршрутів в ромадських будовах (школах, клубах та ін.), поблизу залізничних, танцій, платформ, пристаней, а також на підприємствах, що ма-зть під'їзні колії або річкові (морські) причали.

На території ЗЕП та поблизу його повинні бути підготовлені :ховища й укриття для розміщення в них усіх людей, які знахо­дяться на ЗЕП одночасно.

Кожному ЗЕП привласнюється порядковий номер і до нього: триписуються найближчі об'єкти господарської діяльності, уста-юви, організації, ЖЕКи району (мікрорайону), населення якого зуде евакуюватися через цей ЗЕП.

Про початок евакуації населення оповіщається через підпри­ємства, навчальні заклади, домоуправління й органи міліції.

Отримавши повідомлення про початок евакуації, населення повинно підготувати і взяти з собою паспорт, військовий квиток, документи про освіту, трудову книжку чи пенсійне посвідчення,

свідоцтво про народження дітей, гроші, необхідний запас продуктів на 2 - 3 дні і необхідні речі та. з'явитися на ЗЕП у попереднь

визначеній годині.

Перед виходом з квартири необхідно відключити електро живлення, закрити вікна і квартирки, перекрити вентилі в систеї мі опалення і водопостачання, відключити газ, зачинити кварти- ру, здати ключі представнику домоуправління.

На ЗЕП населення проходить реєстрацію, групується по ваго­нах залізничного транспорту або по автомашинах автоколони і 4 призначений час виводиться до пунктів посадки на транспорт.

На пунктах посадки адміністрація станції (платформи, приста­ні) разом із представниками об'єктів організовує посадку людей| у вагони (автомашини, кораблі) і підтримує необхідний порядок! Посадку проводять відповідальні по вагонах (автомашинах, кої раблях). Після посадки, а потім у дорозі не дозволяється без особі ливої необхідності виходити з вагонів (автомашин, кораблів).

Після прибуття ешелону (автоколони) на пункт висадки еваї куйовані за розпорядженням начальника ешелону (автоколони)

вивантажуються і прямують на прийомний евакопункт, де проходять реєстрацію, розподіляються за насаленими пунктами і йдуть до них. Діти, інваліди і старі, а також речі евакуйованих перево­зяться місцевим транспортом.

Для організації приймання і розміщення міського населення, що евакуюється, а також постачання його усім необхідним, ство­рюються приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів, на них покладається зустріч населення, що прибуває на пункти висадки та організова­не відправлення людей до місць розквартирування.

Велике значення має забезпечення в заміській зоні евакуйова­ного населення продуктами харчування, надання побутових по­слуг і медичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предмета­ми першої необхідності покладається на службу торгівлі і харчу­вання сільського району. Перші дві доби люди повинні харчува-' тися запасами продуктів, привезених з собою.

Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби. Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання у заміській зоні комунально-побутових служб евакуйованим на­селенням.

Медичне обслуговування населення покладають на існуючу мережу лікувальних закладів: лікарні, поліклініки, сільські медич­ні пункти і аптеки.

Евакуйоване населення залучається до роботи на підприєм­ствах, вивезених з міста, що продовжують роботу в заміській зоні, у фермерських, колективних і інших господарствах.

Евакуація при аварії на АЕС

Особливістю проведення евакрзаходів у 30-кілометровій (50 км) зоні є те, що вони можуть проводитись на території, за­брудненій радіоактивними речовинами, і відрізняються від кла­сичних варіантів, розроблених на воєнний час, з вивозом як міського, так і сільського населення, а також вивозом (вигоном) сільськогосподарських тварин.

Принцип евакуації з міст і населених пунктів - територіаль­ний, а з сільської місцевості - виробничо-територіальний.

Транспорт прибуває безпосередньо до під'їздів будинків, при

ватних будинків, до захисних споруд. Під час посадки людей в автомобільний транспорт або виходу їх до евакопотягів ведеться особовий облік населення. Реєстрація евакуйованих з приватного сектора міст та сільської місцевості проводиться відповідальними особами безпосередньо в автобусах в міру їх завантаження.

Одночасно з вивозом населення сільської місцевості прово диться відвантаження тварин, до цього підключаються навантажувальні команди зі складу робітників сільського господарств, які евакуюються в останню чергу.

Евакуація населення із пристанційних населених пункт' (міст), а також населення і тварин із сільської місцевості прово

диться в 2 етапи:

■ 1 етап - від місць находження людей до межі зони дії ура

жаючих факторів;

■ 2 етап - від межі зони забруднення до пунктів розміщен евакуйованого населення в безпечних районах.

На зовнішній межі зони можливого забруднення розміщуктг

ся проміжні пункти евакуації (ППЕ), які повинні забезпечував

облік, перереєстрацію, дозиметричний та хімічний контроль, сак

нітарну обробку, відправку населення до пунктів їх розміщення ■ заміській зоні. При необхідності на ППЕ проводиться обмін абш спецобробка забрудненого одягу та взуття. На ППЕ проводиться пересадка населення з транспорту, що прибув із забрудненої мій цевості, на «чистий» транспорт. «Забруднені» транспортні засоби використовуються тільки для перевезень на зараженій території,

Власники приватного транспорту зі своїми сім'ями від'їздять самостійно до КПП (ППЕ), де проходять дозиметричний конщ роль і реєстрацію. У випадку забруднення приватних автомобілів вище допустимих норм, вони направляються на площадку від­стою, а господарям видається відповідний документ.

Евакуація при аваріях на хімічнонебезпечних об'єктах

У разі загрози ураження населення сильнодіючими отруйни­ми речовинами (СДОР), особливо незабезпеченого засобами ін­дивідуального захисту, а також в умовах недостатньої кількості захисних споруд з відповідним фільтровентиляційним устатку­ванням, важливе значення мають терміни евакуації з моменту ви­явлення зараження.

Найважливіше значення для прийняття заходів з евакуації населення має своєчасне оповіщення населення про загрозу ура­ження. Враховуючи швидкість зміни обстановки і непередбаче-ність наслідків аварій із викидом СДОР, найефективнішим засо­бом захисту населення є його відселення з небезпечного району.

Розрахунок на відселення населення із зон хімічного уражен­ня розробляється за кількома варіантами, з урахуванням попут­ного вітру, завчасно. Евакуація проводиться, як правило, пішим порядком із залученням усіх видів транспорту в напрямку, пер­пендикулярному напрямку вітру.

У практичній діяльності при організації захисних заходів, не­обхідно розумно застосовувати всі засоби захисту населення, від­даючи перевагу кожному конкретному випадку, тому з них, який більше відповідає даній ситуації.