Токсикологічні характеристики отруйних речовин

Токсичність ОР - це їх можливість уражати організм люди­ни. Вона проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одно­часне при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає на місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, ор­ганів дихання, очей).

Загальне ураження виникає внаслідок попадання ОР в кров через шкірні покриви або через шляхи дихання. Токсичність визначається кількістю речовини, яка призводить до ураження, і ха­рактером токсичної дії на організм.

Токсична доза (токсодоза) ОР - це кількість речовини (доза), яка призводить до певного уражаючого ефекту і дорівнює:

• при інгаляційних ураженнях через органи дихання - добут­ку середньої концентрації ОР в повітрі на час перебування людини в зараженому середовищі;

• при шкірних ураженнях - масі рідкої ОР, яка викликає пев­ний ефект ураження при попаданні на шкіру.

Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання визначені такі токсодози:

• середня порогова токсичність - це токсичність, при якій з'являються початкові симптоми у 50% уражених;

• середня токсичність - це токсодоза, яка виводить з ладу 50% уражених; •

• середня смертельна токсодоза - це токсодоза, яка призво­дить до 50% смертельних випадків серед усіх уражених.

Інгаляційні токсодози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр: г-хв/м3, мг-хв/л.

Ступінь токсичності ОР шкірно-резоротивної дії оцінюється і середньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на кг (мг/кг) або в міліграмах на людину (мг/люд).

Класифікація отруйних речовин

1. За тактичним призначенням ОР поділяються за характером їх уражаючої дії на людей: смертельні; ті, що тимчасово виводя з ладу; подразнюючі.

2. За фізіологічною дією на організм:

• нервово-паралітичні: зарин, зоман, Ві-ікс;

• шкірно-наривні: іприт, люїзіт;

• загальноотруйні: синильна кислота, хлорціан;

• задушливі: фосген, дифосген;

• психохімічні: Бі-зет;

• подразнюючі: адамсит, хлорацетофекон, Сі-ес, Сі-ар.

3. За швидкістю ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР не мають інкубаційного період вони за декілька хвилин призводять до втрати працездатності або до смерті (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан та ін.). Повільнодіючи ОР - це ОР, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час (Ві-ікс, іприт, фосген та ін.).

4. Залежно від тривалості зберігання можливості уражат незахищених людей і місцевість ОР поділяються на дві групи-стійкі і нестійкі. Стійкі ОР зберігають уражаючу дію протягом декількох годин і діб (Ві-ікс, зоман, та ін.) Нестійкі ОР - це такі, уражаюча дія яких зберігається декілька десятків хвилин після їх використання (синильна кислота, фосген, Бі-зет, адамсит, хлорцетофенон).

3.3. Біологічна зброя

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилди із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і прзначені для масового ураження людей, тварин, посівів сільськгосподарських культур, псування продуктів харчування, техніки,оснащення.

У спеціальній літературі зустрічається термін «бактеріологі на зброя», який широко застосувався раніше, коли основою уражаючої дії такої зброї вважали застосування тільки патогенних мікробів і бактерій. Але пізніше основою бактеріологічної зброї стали не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин, тому на сучасному етапі більш відповідним є термін «біо­логічна зброя», «біологічні засоби» і т. ін.

Уражаюча дія біологічної зброї грунтується на застосуванні хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності, а також найбільш небезпечних шкідників рослин. Біологічними засобами ураження є хворобо­творні мікроорганізми: бактерії, віруси, рикетсії, гриби, призна­чені для ураження людей, сільськогосподарських тварин, а також для зараження продуктів харчування, води.

У результаті потрапляння в навколишнє середовище небез­печних біологічних засобів (аварія, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї) і поширення на місцевості хвороботворних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворитися зони біологічного зараження і осередки біо­логічного ураження.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тва­рин або рослин межах. Зона заражання характеризується видом біиологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки, зміною із часом. Розміри зони біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середови­щі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення, своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Осередок біологічного ураження - це територія, на якій в результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, тварин і рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширен­им інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю ураженихлюдей, тварин, рослин, тривалістю дії уражаючих властивостей збудників хвороб в осередку ураження.

На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами цивільної оборони встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.

При виникненні осередку біологічного ураження для запобгання поширенню інфекційних захворювань із первинного осредку вводиться карантин і обсервація.

Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його. На зовнішніх кордонах району осередка ураження встановлюється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦО організують постачання людей, які знаходяться в осередку. Забороняється в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Вхід в район карантину дозволяється спеціальним формуванням цивільної оборони і медичному персоналу для надання допомоги і ліквідації наслідків застосування біологічної зброї.

Карантинні заходи в повному обсязі проводяться тільки при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, сап, сибірка, ящур). У випадках, ко встановлений вид збудника захворювань не відноситься до групи особливо небезпечних інфекційних захворювань і відсутня загроза масових захворювань, карантин замінюється обсервацією.

Обсервація - це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на як наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включаю обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю,продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою, зменшення руху на зараженій території.

В зонах біологічного зараження і осередках біологічного ура­ження з самого початку їх виникнення проводяться заходи по знезаражуванню (дезінфекція), а також знищенню комах і гризунів (дезінсекція і дератизація).

Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин внаслідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн або в результаті порушення епідеміологічних норм.