Наслідки радіаційних аварій

Наслідки радіаційних аварій обумовлені їх вражаючими факторами. Основними вражаючими факторами радіаційних аварій є радіаційний вплив і радіоактивне забруднення. Аварії можуть починатися і супроводжуватися вибухами і пожежами.

Наслідки радіаційних аварій в основному оцінюються масштабом і ступенем радіаційного впливу і радіоактивного зараження і. а також складом радіонуклідів і кількістю радіоактивних речовин у викиді.

У ході і після аварії на рівень і довговічність наслідків, а та­кож радіаційну обстановку значний вплив здійснюють природ­ний розпад радіоактивних речовин, міграція цих речовин у нав­колишньому середовищі, метеорологічні і кліматичні фактори, результативність робіт з ліквідації наслідків аварії, у тому числі дезактивація і водоохоронні заходи.

У початковий період після аварії найбільший внесок у загаль­ну радіоактивність вносять радіонукліди з коротким періодом піврозпаду (до 2-х місяців). Потім спад активності визначається нуклідами з великим періодом піврозпаду - від кількох сотен діб до тисяч років.

З них довгий час Основну роль у динаміці радіаційної обста­новки відіграють біологічно небезпечні радіонукліди: цезій-137, стронцій-90, плутоній-239.

Радіаційному впливу піддаються люди, тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.

Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комуніка­ції, транспортні засоби, устаткування, майно, матеріали і продук­ти, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.

2.3.3. Хімічно небезпечні об'єкти

Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного гіоходжнення, які виготовляють в Україні чи отриму­ють з-за кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рос­лин, обов'зково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн токсичних речовин, 60 тисяч з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин - СДОР - токсичних для людей.

Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДОР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства, оснащені холодильними установками (молокозаводи, м'ясоком­бінати, холодильники, де холодоносієм використовують аміак), виробництва добрив і пластичних мас.

Об'єкти господарювання, на яких використовується СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об'єкти. В результаті аварії на такому об'єкті ослуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об'єкта, сіль­ськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть і бути уражені ядучими речовинами.

Викид, розлив небезпечних хімічних речовин на хімічно не­безпечному об'єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечно­му об'єкті. У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин і рослин.

До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать:

1. Заводи та комбінати хімічних галузей промисловості, а та­кож окремі установки і агрегати, які виробляють або вико­ристовують СДОР.

2. Заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів.

3. Виробництва інших галузей промисловості, які використо­вують СДОР.

4. Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установ­ки, водонапірні станції і очисні споруди, які використову­ють хлор або аміак.

5. Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хі­мічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР.

6. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцис­терни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні про­дукти.

7. Склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезип фекції, дератизації сховищ зерна і продуктів його переробки.

8. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об'єктах можуть бути:

■ поломки деталей, вузлів, устаткування, ємкостей, трубопроводів;

■ несправності в системі контролю параметрів технологічни процесів;

■ неполадки в системі контролю і забезпечення безпеки ви­робництва;

■ порушення герметичності зварних швів і з'єднувальних фланців;

■ організаційні та людські помилки;

■ пошкодженя у системі запуску і зупинки технологічного .процесу, що може призвести до виникнення вибухонебез­печної обстановки;

■ дія сил природи і техногенних систем на обладнання;

■ акти диверсій, саботажу, обману виробничого персоналу або сторонніх осіб.

Значні аварії можуть виникнути при витіканні (викиданні) ве­ликої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися за таких обставин:

■ при втраті енергії, відмові в роботі машин і механізмів;

■ витікання хімічно небезпечних речовин із насосів і труб;

■ використання непридатних матеріалів;

■ виникнення екзотермічних реакцій через вихід з ладу системи безпеки й контролю;

■ заповнення резервуарів для зберігання понад норму, при помилках в роботі персоналу і вихід з ладу систем безпеки, що контролює рівень;

■ пошкодження вагона-цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємкостей для їх зберігання внаслідок виходу з ладу систем безпеки, що контролюють тиск;

■ розрив шлангових з'єднань у системі розвантаження;

■ полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небез­печних об'єктах є хімічне зараження місцевості та приземного шару повітря, що викликає хімічне ураження людей, сільськогос­подарських тварин, зараження місцевості, грунту, води, урожаю, продуктів харчування, кормів.

Усього в Україні функціонує 1810 об'єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 283 тис. т СДОР, у тому числі 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т іміаку.

Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

1-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічно­го зараження, в кожному об'єкті мешкає більше 75 тис. осіб) - 76 об'єктів;

2-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічно­го зараження, в кожному з них мешкає від 40 до 75 тис. осіб) -60 об'єктів;

3-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного шраження, в кожному об'єкті мешкає 40 тис. осіб) - 1134 об'єкти;

4-й ступінь хімічної небезпеки (зони можливого хімічного за-р.і кення, кожна не виходить за межі об'єкта) - 540 одиниць.

Всього в зонах можливого хімічного зараження від цих об'єктів мешкає близько 20 млн осіб (38,5% населення країни).

Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентується виробництво, транспортування і зберігання СДОР. Але аварії, катастрофи, пожежі й стихійні лиха можуть призводити до руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Тому СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище - на грунт, різноманітні об'єкти, в повітря і поширитися в населені пункти, що може призвести до масового втруєння людей і тварин.

Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквіїдація хімічної зброї, складовою частиною якої є високотоксичні бойові отруйні речовини.