5.4. Укриття населення в захисних спорудах

Укриття населення в захисних спорудах - це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосу­ванням наявних приміщень для захисту населення та підтриман­ня їх у готовності до використання.

Укриттю, в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях під­лягає все населення України. Фонд захисних споруд створюється шляхом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнан­ня з урахуванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених приміщень; обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, гірничих виробок і природних по­рожнин, що відповідають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для захисту, що окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення; масового будівництва в період загро­зи надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів; бу­дівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необ­хідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, всього непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологіч­ної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих.

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними власти­востями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття - щілини.

Сховища і ПРУ будують завчасно, вони мають подвійне при­значення: для потреб об'єктів господарської діяльності і укриття населення.

При відсутності захисних споруд у випадку загрози застосу­вання зброї передбачається їх. будівництво із готових будівельних матеріалів або конструкцій: бетону, лісоматеріалів, цегли та ін.

Сховища - це інженерні споруди, які забезпечують надій­ний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДОР, бактеріальних засобів, уражаючих факторів зви­чайної зброї, високих температур при пожежах, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Сховища будують в зонах можливих сильних руйнувань ве­ликих міст та особливо важливих об'єктів за умови укриття най­більшої робочої зміни підприємства, яке продовжить виробничу діяльність у воєнний час та в умовах надзвичайних ситуацій в цих зонах, а також робітників і службовців підприємств, які забсзнс чують життєдіяльність міст (ДРЕС, ТЕС, котельні, зв'язок, транс порт та ін.).

Сховища характеризуються коефіцієнтом послаблення радіа­ції (Кпосл) і стійкості до надлишкового тиску ударної хвилі (АР^). За ступенем захисту сховища поділяються на 5 класів:

клас - Кпосл = 5000, АРф= 500 кПа.

клас - Ктсл = 3000, АРф = 300 кПа.

клас- І<ИОСЛ = 2000, АРф = 200 кПа.

клас - Кпосл = 1000, АРф = 100 кПа.

клас - Кпосл = 1000, АРф = 50 кПа.

За місткістю сховища поділяються на малі - до 150 осіб, се­редні - від 150 до 450, великі - понад 450 осіб.

За місцем розташування - на вбудовані, що розміщені в підваль­них приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням - про­мислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних ма­теріалів.

За часом побудови сховища класифікуються на побудовані за­вчасно і швидко споруджені.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечення захисту людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебу­вання в них людей не менше 2-х діб, розташування на місцевості, що не затоплюється, на відстані від ліній водостоку і каналізації, наявність входу і виходу з тим ступенем захисту, Що й основні приміщення, а на випадок їх завалу - аварійних виходів, наявність вільних підходів, де не повинно бути горючих або дуже димля­чих матеріалів, висота основних приміщень не має бути не менше 2,2 м і рівень полу вище ґрунтових вод не менше як на 20 см.

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. І Іереведення приміщень на режим укриттів у надзвичайних ситу­аціях здійснюється в мінімально короткі терміни.

Сховища мають забезпечувати створення необхідних сані-1

тарно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих

умов є: вміст вуглекислого газу, температура і вологість повітря.і

Повітря має містити не більше 1% вуглекислого газу (гранично

допустима концентрація дорівнює 3%), мати відносну вологість!

не більше 70% (гранично допустима - 80%) і температуру повітря

не вище +23 °С (гранично допустима - +31 °С)

Сховище має основні та допоміжні приміщення. До основних

відносяться: приміщення для розміщення людей, пункти управління, медичні кімнати. До допоміжних відносяться: фільтровен-І тиляційні приміщення, санітарні вузли, захищені дизельні елек­

тростанції, приміщення для зберігання продуктів харчування та

води, тамбури і тамбур-шлюзи.

Приміщення, призначене для укриття людей, обладнуєть-] ся місцями для сидіння та спання. Розмір місця для сидіння 0,45 X 0,45 м, для лежання - 0,55 X 1,8 м. Площу приміщення дл

розміщення людей розраховують на 1 особу: 0,5 м2 при двоярус- ному і 0,4 м2 при триярусному розміщенні нар.

Пункт управління передбачається на ОГД з найбільшою пра-і цюючою зміною не менше 600 чол. Кількість працюючих в пункті]

управління не більше 10 осіб, при цьому площа приміщення на оді ного працюючого передбачається 2 м2. На об'єктах, де найбільш^

працююча зміна менше 600 осіб, окреме приміщення для пункту

управління на передбачається, В одному зі сховищ, у приміщенні

для захищених, встановлюється телефон для зв'язку з місцевиїі

штабом ЦО.

Медичний пункт - у сховищах місткістю 800 - 1200 Осіб пе-;

редбачається кімната площею 9 м2 і додатково 1 м2 на кожні 100 осіб. У захисних спорудах, де медична кімната не передбачається!

на кожні 500 захищених обладнується один санітарний пост пло|

щею 2 м2, але не менше одного на сховище.

Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та без- печного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мата

не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний,! У сховищах місткістю до 300 осіб передбачається тамбур-шлюз з місткістю більше 600 осіб — двокамерний тамбур-шлюз, ііло щею 8-10 м2. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід для вбудованих сховищ обладнується під­земною галереєю розміром у поперечнику 90 X 130 см з виходом на територію, що потенційно не завалюється уламками будівель та закінчується оголовком. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі по­ряд плюс 3 м - це і є територія, яка не завалюється. Аварійні ви­ходи слід розміщувати вище рівня ґрунту

Система повітропостачання сховищ забезпечує вентиляцію приміщень захисної споруди та очистку зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. До її складу входять: оголовки, повітрозабірні та противибухові при­строї, а також передфільтри, фільтри, вентилятори, гермоклапа-ни, пристрої регенерації і кондиціювання повітря. У фільтровен­тиляційному приміщенні розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР, СДОР, бактеріальних засобів.

Система повітропостачання сховищ може працювати в одно­му з трьох режимів.

Режим 1 - режим чистої вентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу.

Режим 2 - режим фільтровентиляції. У цьому режимі зовніш­нє повітря очищується від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, СДОР і бактеріальних засобів.

Режим З - режим повної ізоляції сховища з регенерацією внутрішнього повітря по замкнутому циклу. Цей режим перед­бачається у сховищах, розташованих у пожежонебезпечних райо­нах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах.

Кількість зовнішнього повітря, яке подається в сховище в ре­жимі чистої вентиляції, встановлюється від температури цього повітря в межах 8-13 м3/ год на людину, в режимі фільтровентиляції - 2 м3/год на одну людину і 5 м3/год на одного працюючого в приміщенні пункту управління. Переключення системи вентиля­ції з одного режиму на інший здійснюється за допомогою герметичних клапанів і вентиляторів.

Третій режим вентиляції - регенерація внутрішнього повітр в сховищі по замкнутому циклу - може здійснюватися за допо- могою регенеративних патронів типу РП-100 або регенеративних установок РУ-150/б.

Регенеративний патрон РП-100 служить для поглинання вуг­лекислого газу, який утворився при диханні людей в ізольованому приміщенні і який вступає в реакцію з хімічним поглиначем, що містить гідрат окису кальцію. Реакція відбувається з виділенням водяних парів і тепла, але в дихальній суміші з часом буде змен­шуватися процентний вміст кисню. Його нестача поповнюється з кисневих балонів через понижуючий редуктор.

Більш досконалими засобами є РУ-150/б, регенеративна речо­вина яких забезпечує одночасне поглинання вуглекислого газу і виділення кисню.

Якщо сховище загерметизоване повністю і надійно, то після закривання дверей і приведення фільтровентиляційного агрегату в дію тиск повітря всередині сховища стає трохи вищим, ніж ат­мосферний, утворюється так званий підпір.

Відпрацьоване повітря видаляється зі сховища за рахунок підпору через витяжні канали, у яких, крім противибухових при­строїв, встановлюються ще й клапани надлишкового тиску.

Електропостачання сховищ повинне здійснюватися від зов- нішньої мережі міста, об'єкта, а при необхідності - від захищено-: го джерела - дизельної електростанції (ДЕС).

У випадку припинення електропостачання від зовнішньої мережі і відсутності ДЕС у сховищах передбачається аварійне освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних батарей, велогенератора.

Сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управ­ління підприємства і гучномовець, підключений до міської чи об'єктової радіотрансляційної мережі.

Водопостачання і каналізація сховищ здійснюються на базі міських і об'єктових водопровідних та каналізаційних мереж. ()д нак на випадок їх руйнування в сховищі повинні створюватися аварійні запаси води і приймачі фекальних вод.

Для зберігання аварійного запасу води використовуються проточні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знім­ними кришками, клапанами і покажчиками рівня води.

Мінімальний запас води в проточних ємкостях повинен бути: для пиття -6 л, для санітарно-гігієнічних потреб - 4 л на людину на весь розрахунковий термін перебування (2 доби), а в сховищах міст­кістю 600 чол. і більше - додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м3.

Проточні ємкості звичайно встановлюють у санітарних вуз­лах під стелею, а безнапірні баки - у спеціальних приміщеннях.

Санітарний вузол у сховищі влаштовується окремо для чо­ловіків і жінок з випуском змивних вод в існуючу каналізаційну мережу. Крім того, передбачаються аварійні ємкості для збору нечистот. На трубопроводах водопостачання, каналізації й інших систем установлюється запірна арматура (крани, вентилі, засуви) для відключення при пошкодженні зовнішніх мереж.

У сховищі передбачається опалення від загальної опалюваль­ної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10 °С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.

У кожному сховищі повинні бути дозиметричні й хімічні при­лади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння по­жеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас медичних засобів

Після деякого дообладнання - встановлення захисних гер­метичних пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін. - як сховища можуть бути використані шахтні виробки, ка­такомби, метрополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглибле­ні частини будівель, підземні (у скельних породах) приміщення різного господарського призначення.

Швидкобудівні сховища (ШБС) так само, як і побудовані зав­часно, повинні мати приміщення для людей, місця для розміщен­ня найпростішого промислового обладнання, санвузли, аварій­ний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.

У сховищах невеликої місткості санвузол і ємкості для вики­дів можна розміщувати в тамбурі, а баки з водою - там, де будуть розміщуватися люди.

Для будівництва ШБС найкраще застосовувати збірний за­лізобетон, наприклад, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства.

Щоб підтримати високий ступінь захисту сховища, на його входах треба обов'язково ставити надійні захисно-герметичні двері, розраховані на сприйняття таких же самих навантажень, як і основні конструкції сховища.

Внутрішнє обладнання ШБС включає заходи подачі повітря, піщані і тканинні фільтри, бачки для води, ємкості для фекалій і викидів, засоби захисту повітрозабірних і витяжних отворів, при­лади освітлення, а також нари або лави для розміщення людей.

Як засоби подачі повітря використовують різні вентилятори, в том числі вентиляторні установки з велосипедним приводом і установки з ковальськими міхмішками (ковальський міх).

Для очищення повітря від радіоактивних речовин і бактері­альних засобів можна використовувати гравійно-піщані або шла­кові фільтри, а для очищення від пилу - тканинні.

Захист повітрозабірних і витяжних каналів від проникнення ударної хвилі здійснюється за допомогою малогабаритних захис­них секцій, дерев'яних і металевих дефлекторів.

Для зберігання запасів води використовуються бачки, бочки та інші ємкості, які можуть бути внесені в сховище. Санвузол об­ладнується в спеціальному приміщенні, відмежованому від лю­дей. Нари і лави збиваються з щитів і стояків.

Для освітлення можуть використовуватися батарейні або аку­муляторні ліхтарі і лампи з розрахунку не менше одного світильника на 50 чол. Як аварійне освітлення можна використовувати свічки.

Протирадіаційні укриття (ПРУ)

Це захисна споруда, яка забезпечує захист у ній людей від зовнішнього гама- і нейтронного випромінювання і безпосеред нього потрапляння радіоактивного пилу, крапель отруйних речо­вин і аерозолів бактеріальних засобів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захи­щати людей від дії ударної хвилі ядерного вибуху і уламків зруй­нованих будівель, від наслідків урагану.

Захисні властивості ПРУ оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті одного метра більша від дози радіації в укритті, тобто коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послабляє дію ра­діації, а відповідно і дозу опромінення людей.

Коефіцієнт захисту залежить від щільності матеріалу заго­роджувальних конструкцій, їх товщини, наявності отворів в сті­нах (віконних, дверних та ін.), енергії гама-випромінювання і роз­раховується за формулою:

К =2^ ^осл сі'

де к - товщина захисного шару матеріалу перекриття (бетон, зем­ля, пісок, щебінка, деревина);

сі - шар половинного послаблення радіації, який розрахову­ється за формулою:

23 13

^а~~^ смта"-"^" см,

де 23 - товщина шару води, який послаблює проникаючу радіацію наполовину, см;

13 - товщина шару води, який наполовину послаблює гама-ви­промінювання радіоактивного зараження, см;

р — щільність матеріалу перекриття (земля, бетон та ін.), г/см3.

ПРУ обладнують з розрахунку на найменший необхідний ко­

ефіцієнт захисту. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд - саме тут Косл має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали в дерев'яних одноповерхових будинках ослаблюють дозу радіації в 7 разів, а в житлових одно­поверхових кам'яних будинках - у 40, у двоповерхових - у 100,

середня частина підвалу кількаповерхового кам'яного будинку -

у 500 - 800 разів.

При невисоких рівнях радіації, а також для захисту від бактеріальних засобів, парів отруйних і сильнодіючих отруйних речовин можна використовувати кам'яні, цегляні або дерев'яні будівлі.

В ПРУ передбачають основні та допоміжні приміщення. До основних відносять приміщення для людей, до допоміжних - сані­тарні вузли, вентиляційні камери, тамбури, приміщення для збері­гання забрудненого верхнього одягу. Площа приміщення для роз­міщення людей розраховується, виходячи з норми на одну людину 0,4 - 0,5 м2, основні приміщення ПРУ обладнують дво- або три­ярусними нарами, лавами для сидіння і полицями для лежання.

Обґрунтована мінімальна місткість ПРУ - 5 чол.

В ПРУ місткістю до 300 чол. допускається розташовувати вен­тиляційне обладнання безпосередньо в приміщеннях для людей.

Для зберігання зараженого одягу передбачають спеціальне місце біля входу в ПРУ, воно відділяється від приміщень для лю­дей неспалимими перегородками. В укриттях місткістю до 50 чол. для зараженого одягу допускається обладнання біля входів віша­лок, які розміщуються за завісами.

У заміській зоні під ПРУ в першу чергу пристосовують під­вали житлових будинків, будівель різноманітного призначення, погреби і овочеві сховища, приміщення кам'яних, бетонних, гли­нобитних, дерев'яних і саманних будинків, природні печери і пус­тоти, гірничі виробки.

Пристосування під ПРУ будь-якого придатного приміщення зводиться до виконання робіт з підвищення його захисних властивостей, герметизації і обладнання найпростішої вентиляції. Захисні властивості підвищуються збільшенням товщини СТІН, перекриттів, дверей, закладанням вікон та інших елементів. Для цього зовні навколо стін, які виступають над поверхнею зем­лі, влаштовують ґрунтове обсипання, закладають віконні і зайві дверні отвори, перекриття засипають ґрунтом.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно замазують усі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах, вікнах, дверях, місцях введення труб опалення і водопостачання.

Вентиляція заглиблених укриттів місткістю до 50 чол. здій­снюється природним провітрюванням через приточний і ви­тяжний короби. Короби роблять з дощок або азбестоцементних, керамічних чи металевих труб з внутрішнім перетином 200 -300 см2. Зверху над коробами встановлюють козирки, а внизу (в приміщенні) - щільно підігнані заслінки, які повертаються. В приточному коробі встановлюють протипиловий фільтр, який роблять з різних пористих матеріалів. Нижче заслінки влашто­вують кишеню для збору пилу, що проникає через фільтр. Щоб посилити тягу, витяжний короб встановлюють вище приточного на 1,5 - 2 м. При обладнанні ПРУ в будинках замість витяжного короба слід використовувати димоходи печей і вентиляційні ка­нали, справність яких попередньо перевіряють.

Водопостачання в ПРУ, якщо є можливість, забезпечується від водопровідної мережі. Створюється також аварійний запас води у відповідних ємкостях (відра з кришками, бачки) з розрахунку 3-4 літри на добу на одну людину.

Освітлення обладнується від загальної електромережі, за її відсутності використовують акумулятори, велогенератори, ки­шенькові і ручні електроліхтарі, свічки.

Опалення здійснюється від загальної опалювальної системи, печей і різних інших теплових приладів, в тому числі й електро­нагрівальних.

В ПРУ необхідно мати телефон і гучномовець, підключений до міської або місцевої радіотрансляційної мережі.

У разі потреби необхідно побудувати швидкоспоруджувані ПРУ з місцевих будівельних матеріалів (ліс, камінь, саман, оче^

рет) або промислових збірних залізобетонних елементів: цегли,

прокату, труб, арматури. Для будівництва ПРУ копають котло­ван, зводять стіни і перекриття. Над перекриттям обладнують гідроізоляцію з рубероїду, толю, поліетиленової плівки або глини

товщиною 10 см. Глину зволожують, перемішують як тісто і укла­

дають випуклим шаром. На гідроізоляцію насипають шар ґрунту] 60 - 70 см. Під кутом 90° до основного приміщення обладнують вхід у вигляді герметичного тамбура. На вхід у тамбур і вихід із нього навішують завісу з щільного матеріалу При вході замість, завіси можуть бути щільні двері.

Найпростіші укриття

Найпростіші укриття - щілини (траншеї) - будуються і об­ладнуються при загрозі воєнних конфліктів повсюдно для тієї частини населення, яка не забезпечена захисними спорудами. Щілини (траншеї) можуть бути відкритими і перекритими. Якщо люди укриваються в простих, відкритих щілинах, то вірогід­ність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5 - 2 рази порівняно з перебуванням на відкритій місцевості; опромі­нення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості зменшиться в 2 - 3 рази, а після дезактивації заражених щілин -у 20 разів і більше.

У перекритій щілині захист людей від світлового випроміню­вання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5 - 3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60 - 70 см - в 200 - 300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосеред­нього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біо­логічних засобів, а також від ураження уламками будівель, спо­руд, які руйнуються.

Але найпростіші укриття не забезпечують захист органів ди­хання від отруйних речовин і біологічних засобів.

Довжина щілини визначається кількістю людей. При розмі щенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5 (),(> м на одну людину.

Для будівництва щілин вибирають сухі підвищені місця. Щі­лину роблять глибиною близько 2 м. Стіни її укріплюють дошка­ми, жердинами або іншим підручним матеріалом. Входи в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини і закривають дверима. Перекриття щілини роблять з накату колод, потім шар глини товщиною 10-15 см, який захищає щілину від потраплян­ня дощових вод, і шар ґрунту 20 - 40 см. Зверху все це вкривають дерном. Поверхневі води відводять у бік щілини по стічних ка­навках.

У сільській місцевості надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування людей. Буду­ють землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ширина землянки - 2 - 2,5 м.

Приведення захисних споруд у готовність до прийому людей

У сховища місткістю більше 50 чоловік призначають комендан­тів та ланки по обслуговуванню сховищ. У ПРУ місткістю більше 50 чоловік призначають старших із числа людей, які знаходяться в укритті. Приведення захисних споруд у готовність покладається на організації, які експлуатують захисні споруди у звичайних умо­вах, а також комендантів та ланки по їх обслуговуванню.

Роботи проводяться під контролем та керівництвом відповід­них штабів цивільної оборони. Перевіряється готовність захис­них споруд та вживаються заходи до швидкого усунення недолі­ків. Захисні споруди, які зайняті під склади, спортзали і гаражі, негайно звільняють, всі неполадки внутрішнього обладнання усувають, перевіряють герметичність, встановлюють і підклю­чають телефон та динамік для прослуховування радіотрансляції, доукомплектовують необхідним інструментом.

На підходах до сховища, ПРУ встановлюють дороговкази і світлові сигнали «ВХІД».

При відсутності фільтровентиляційного обладнання закрива­ють притомні повітровходи металевими заглушками з гумовими прокладками (при можливості їх прикріплюють гвинтами). Пере­віряють справність систем водопроводу, електромережі, опален­ня, каналізації і відключаючих пристроїв, оснащують приміщення лавками та іншими меблями.

Штабом цивільної оборони підприємства встановлюються правила поведінки людей у захисних спорудах і порядок дій при виході з них.

Організація обслуговування сховищ покладається на службу; сховищ і укриттів ЦО. На кожне сховище виділяється ланка об­слуговування у складі семи чоловік. Командир цієї ланки є комен­дантом сховища. Разом з особовим складом ланки він приймає сховище, бере участь у перевірці фільтровентиляційного агрегату, і перевіряє герметизацію і обладнання.

Комендант сховища за сигналом оповіщення органів управ-і ління ЦО, пов'язаних з використанням захисних споруд, пови­нен негайно з'явитися в сховище і розставити особовий склад на постах; дати команду постам відключити систему опалення і включити вентиляційну установку в режим чистої вентиляції; забезпечити прийом і розміщення людей та дотримання правил внутрішнього розпорядку.

Ланка обслуговує З пости (по 2 чол. на пост). Пост № 1 ор-і ганізується при основному вході. В період заповнення сховища за сигналом оповіщення один постовий, перебуваючи зовні, про­пускає людей у сховище і слідкує за порядком; другий постовий, перебуваючи біля внутрішнього входу, рівномірно розподіляє потік людей. Після отримання сигналу або розпорядження про закриття дверей постові зачиняють їх, і один залишається чергу­вати біля дверей, а другий допомагає наводити порядок у схови­щі. Пост № 2 перевіряє і готує до роботи фільтровентиляційну установку, за розпорядженням коменданта сховища включає і об­слуговує її.

Пост № 3 перед заповненням сховища включає освітлення в усіх приміщеннях, зачиняє ставні аварійних виходів і регулювальні заглушки витяжної вентиляції, перекриває при необхідності іапірні пристрої транзитних комунікацій, потім слідкує за розмі щенням людей і порядком у сховищі.

При заповненні сховища людьми двері і ставні зачиняються і сховище постачається повітрям у режимі чистої вентиляції.

Люди, перебуваючи в сховищі, зобов'язані мати при собі за­пас продуктів харчування на 2 доби, а також необхідні особисті речі, документи та індивідуальні засоби захисту (протигази або респіратори).

Забороняється приносити в собою легкозаймисті речовини або речовини із сильним запахом та громіздкі речі, приводити домашніх тварин, ходити без потреби по приміщеннях сховища, шуміти, курити і запалювати без потреби гасові лампи, свічки та інші подібні світильники. Люди зобов'язані виконувати всі вимо­ги коменданта і допомагати йому в підтриманні порядку.

Виведення людей зі сховища виконується за вказівкою комен­данта і здійснюється особовим складом ланки обслуговування.