1.2. Цивільна оборона України

Конституція України, прийнята Верховною Радою в червні 1996 р., закріпила правові основи забезпечення безпеки, які охоплюють широкий спектр діяльності людини, у тому числі вимоги загальної Декларації прав людини, прийнятої ООН 10.12.1948 р., Женевських Конвенцій від 12.08.1949 р., зарубіжного і власного державного будівництва.

Стаття 27 Конституції говорить: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини...».

Для реалізації прав людини щодо захисту її життя і здоров'я від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу держава, як гарант цього права, створила державну сист­ему - цивільну оборону України, увівши її в дію Законом України Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року з наступними змінами і доповненнями із Закону України «Про Цивільну оборону України» від 24 березня 1999 р., а також Положенням Кабінету Міністрів України «Про Цивільну оборону України» 10.05.1994 р.).

У преамбулі Закону проголошено: «Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних ад­міністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості...».

Цивільна оборона України - це державна система органів управління, сил і засобів, створювана для організації і забезпе­чення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і воєнного характеру.

Систему цивільної оборони становлять:

■ органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населен­ня, запобіганням, реагуванням і діями в надзвичайних си­туаціях;

■ органи повсякденного управління процесами захисту на­селення в складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, ке­рівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості;

■ сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

■ фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

■ системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпе­чення;

■ центральний орган виконавчої влади з питань надзвичай­них ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Міністерство з надзвичайних ситуацій (МНС));

■ курси і навчальні заклади підготовки й перепідготовки фа­хівців та населення з питань цивільної оборони;

■ служби цивільної оборони.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відпові­дальністю за їх виконання здійснюється за територіально-вироб­ничою ознакою.

1.2.1. Завдання Цивільної оборони України

1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій (НС) техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.

З метою виконання завдання:

■ вчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи щодо зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу наслідків;

■ готується науково обґрунтований прогноз наслідків мож­ливих НС;

■ здійснюється безперервне спостереження за станом потен­ційно небезпечних об'єктів і навколишнього середовища;

■ підтримуються в готовності до негайного використання за­соби оповіщення й інформаційного забезпечення населен­ня, створюються локальні системи виявлення місць зара­ження і локальні системи оповіщення;

■ створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;

■ здійснюється забезпечення працівників підприємств, уста­нов, організацій індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно технічних заходів цивільної оборони.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та постійне інформування його про Установку, що складається.

З метою виконання завдання в усіх ланках міських і позаміських пунктів управління на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, ліній зв'язку і радіомовлення, а також :пеціальних засобів створюється система оповіщення й інформа­ційного забезпечення. Це комплекс організаційно-технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади, адміністраціям підприємств, установ і організацій, силам цивільної оборони і населенню.

Автоматизована система оповіщення й інформаційного забез­печення створюється на базі загальнодержавної мережі зв'язку і радіомовлення, підрозділяється на державну і регіональну. Систе­ма використовується централізовано, повинна забезпечити цир­кулярне оповіщення,посадових осіб з використанням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів щодо забезпечення укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також за­хист від впливу біологічних засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Завдання передбачає заходи, що здійснюються центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих рад народних депутатів, штабами цивільної оборони, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а та­кож у випадку надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, яке може опинитися (опинилося) у вогни­щах ураження.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надан­ня їм побутових послуг і реалізації соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт є:

■ тимчасове розселення громадян у безпечних районах;

■ організація харчування в районах лих і тимчасового роз­селення;

■ організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

■ організація надання фінансової допомоги потерпілим;

■ забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епіде­міологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

5. Організація ї проведення рятувальних та інших невідклад­них робіт у районах лих і місцях ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чин­ним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що загрожують життю і здоров'ю населення, а також у випадках:

■ розвідування вогнищ ураження і визначення їх меж;

■ проведення робіт, пов'язаних з пошуком і порятунком людей;

■ надання допомоги потерпілим;

■ евакуації населення з небезпечних районів;

■ карантинно-обсерваційних заходів;

■ ізоляції вогнищ ураження;

■ забезпечення суспільного порядку в районах лих і у вогни­щах ураження;

■ здійснення заходів життєзабезпечення населення;

■ соціально-психологічної реабілітації населення;

■ здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів.

6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх готовності до стійкого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Організатором діяльності цих систем є постійно діючі органи управління зі справ цивільної оборони, у тому числі створені на підприємствах, установах та організаціях силами і службами ци­вільної оборони.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

До керівного складу цивільної оборони належать особи, які очолюють Уряд України та уряд Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, підрозділи виконкомів, на які покладе­но завдання забезпечити захист населення від наслідків надзви­чайних ситуацій; керівники підприємств, установ та організацій, командири військових з'єднань і частин цивільної оборони та спеціальних формувань цивільної оборони.

Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу цивільної оборони здійснюється за планом курсів, який затверджується на відповідному рівні Прем'єр-міністром України, головами об­ласних державних адміністрацій. Учні та студенти проходять підготовку за відповідними програмами у своїх навчальних за­кладах. Працівники підприємств, установ і організацій, особовий склад невоєнізованих формувань проходять підготовку з ЦО під час об'єктових тренувань і комплексних навчань один раз на три роки. Особовий склад органів управління цивільної оборони про­ходить підготовку в ході командно-штабних і штабних навчань, тренувань.

Населення, не зайняте в сфері виробництва та обслуговуван­ня, навчається вмінню застосовувати засоби захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях за допомогою пам'яток і засобів масової інформації.

Контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної оборони, проведенням РІНР у випадку виникнення надзвичайних ситуацій здійснює централь­ний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро­фи – МНС.