- •Тема 1. Організація цивільної оборони • в сучасних умовах і 10
- •Тема 6. Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях . 196
- •Тема 7. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій 216
- •Тема 8. Підготовка населення
- •Тема 1. Організація цивільної оборони в сучасних умовах
- •1.1. Основні положення міжнародного права з питань захисту людини
- •1.2. Цивільна оборона України
- •1.2.1. Завдання Цивільної оборони України
- •1.2.2. Організаційна будова цивільної оборони України
- •1.2.3. Сили і засоби Цивільної оборони
- •1.2.4. Організація Цивільної оборони на об'єктах господарювання
- •1.3. Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
- •1.4. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади
- •1.5. Фінансування заходів цивільної оборони
- •Тема 2. Надзвичайні ситуації мирного часу
- •2.1. Основи класифікації надзвичайних ситуацій
- •2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру
- •Метеорологічні небезпечні явища
- •Природні пожежі
- •Масові інфекційні хвороби
- •2.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •2.3.1. Транспортні аварії, катастрофи.
- •2.3.2. Радіаційно небезпечні об'єкти
- •Наслідки радіаційних аварій
- •2.3.3. Хімічно небезпечні об'єкти
- •2.3.4. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти
- •Газо-, нафто- та продуктопроводи
- •2.3.5. Гідродинамічні аварії
- •2.4. Надзвичайні ситуації терористичного походженні
- •Тема 3. Надзвичайні ситуації воєнного часу
- •3.11 Ядерна зброя
- •Проникаюча радіація ядерного вибуху
- •Радіоактивне зараження місцевості
- •Електромагнітний імпульс ядерного вибуху (емі)
- •3.2. Хімічна зброя
- •Фізико-хімічні характеристики отруйних речовин.
- •Токсикологічні характеристики отруйних речовин
- •Класифікація отруйних речовин
- •3.3. Біологічна зброя
- •Заходи застосування біологічної зброї.
- •Тема 4. Оцінка обстановки в надзвичайних ситуаціях
- •4.1. Основи оцінки радіаційної обстановки.
- •4.1.1. Розв'язання типових завдань при оцінці радіаційної обстановки.
- •4.2. Оцінка хімічної обстановки
- •Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
- •Прийняті допущення при оцінці хімічної обстановки
- •Визначення глибини зони зараження сдор
- •Визначення площі зони зараження
- •4.3. Оцінка інженерної обстановки
- •4.4. Оцінка пожежної обстановки
- •Тема 5. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
- •5.1. Основні принципи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- •5.2. Основні способи захисту населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
- •5.3. Оповіщення населення при загрозі надзвичайної ситуації
- •5.4. Укриття населення в захисних спорудах
- •5.5. Організація евакуаційних заходів
- •5.6. Застосування засобів індивідуального захисту і медичні засоби захисту
- •5.6.1. Засоби захисту органів дихання
- •5.6.2. Засоби захисту шкіри
- •5.6.3. Медичні засоби захисту
- •5.7. Режими радіаційного захисту населення
- •ТЕма 6. Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Основи стійкості роботи промислових підприємств
- •6.2. Вимоги до стійкості функціонування промислових підприємств
- •6.2.1. Вимоги до планування і забудови міст
- •6.2.2. Вимоги до проектування і побудови промислових об'єктів
- •6.2.3. Вимоги до будівництва комунально-енергетичних систем. Вимоги до систем електрозабезпечення
- •6.3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта
- •6.3.1. Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на об'єкти господарювання
- •6.3.2. Дослідження стійкості роботи об'єктів господарювання в нс
- •6.4. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи об'єктів
- •Тема 7. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •7.1. Рятувальні та інші невідкладні роботи (рінр)
- •7.2. Спеціальна обробка
- •Тема 8. Підготовка населення з цивільної оборони
- •8.1. Організація навчання населення з цивільної оборони
- •8.2. Основні напрямки і методи морально-психологічної підготовки
2.3.1. Транспортні аварії, катастрофи.
Транспортом загального користування щорічно в Україні перевозиться понад 3 млрд т вантажів, у тому числі велика кількість небезпечних, 60% перевезень припадає на залізничний транспорт, 26% - на автомобільний і 14% - на річковий і морський.
Великою небезпекою для життя і здоров'я людей є перевезення (до 15% від загального обсягу вантажів) вибухонебезпечних, і хімічних, радіоактивних, легкозаймистих ти інших речовин.
Загроза виникнення аварії на транспорті зростає у зв'язку зі скороченням оновлення основних фондів усіх видів транспортних засобів (50% і більше), використання транспортних засобів, що підлягають списанню.
Залізничний транспорт. Особливо небезпечні аварії на залізничному транспорті, враховуючи густу сітку залізниць і велику щільність населених пунктів України. Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій, рухомого складу, засобів сигналізації, централізації та блокування; помилки диспетчерів; неуважність та халатність машиністів. Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїзді на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. При перевезенні небезпечних вантажів, таких як гази, легкозаймисті, вибухонебезпечні, отруйні та радіоактивні речовини, виникають вибухи, пожежі цистерн та інших вагонів. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, зсуви, затоплення. Найбільш небезпечними є аварійні ситуації при перевезенні залізницею радіоактивних речовин і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при виході СДОР у зовнішнє середовище - до гострих отруєнь пасажирів і хімічного зараження повітря, грунтів і об'єктів колійного господарства. Дуже небезпечна обстановка може скластися при аварії на території залізничної станції. Як правило, поблизу залізничних вузлів розташована забудова населеного пункту з дуже високою щільністю населення, зосереджено велику кількість вагонів з різноманітними вантажами і людьми. Це створює загрозу для людей при вибухах, зараженні повітря радіоактивними та хімічними речовинами.
Авіаційний транспорт. Набуло великих масштабів перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом, Аварії та катастрофи повітряного транспорту можуть виникати в момент запуску двигунів, при розбігу на злітно-посадкові смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці. У таких ситуація можуть бути руйнування окремих конструкцій літака, відмові двигунів, нестача палива, перебої у життєзабезпеченні екіпажу та пасажирів, порушення роботи системи управління, електропостачання, зв'язку, пілотування, вибухи і пожежі на борту літака.
Світова статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в нові грі на різних висотах, нерідко над малонаселеною, важкодоступ-пою територією землі або над водною поверхнею. Падіння літака, вертольота може бути причиною жертв як на борту, так і на землі при падінні на житлові забудови, може призвести до руйнування виробничих споруд і порушення виробничих процесів.
Автомобільний транспорт. На дорогах України щорічно відбуваються десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. Причини дорожно-транспортних подій різні. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, технічні несправності ав-мімобілів, перевищення швидкості руху, а також недостатня підготовка осіб, що керуюють автомобілем, слабка їх реакція на перешкоди. Нерідко причиною аварій і катастроф є керування н. го мобілем особами у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить також невиконання правил перевезення небезпечних вантажів та недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.
Іншою причиною дорожніх аварій є незадовільний стан доріг. Інколи можна бачити відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність знаків попередження небезпеки. Все це в сукупності призводить до великих втрат. Причинами дорожньо-транспортних подій є також відсутність дорожніх знаків або несправність сигналізації на залізничних переїздах, низький технічний стан автомобілів, перевищення швидкості порушення дорожнього руху пішоходами.
Морський та річковий транспорт. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів і гине в них понад 200 кораблів. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 осіб, з яких гине 2000. Катастрофа може статися у порту (пристані або в умовах руху судна річкою, озером, акваторією моря.
Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи,зіткнення з іншим судном або палями мостів, перекидання, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та ін Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.