57. Розбудова незалежної України.

Після проголошення незалежності постало питання про розбудову держави. Перші кроки: фіксація кордонів, визначення громадянства ( усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, політичних поглядів по бажанню надається громадянство ), визнання національної символіки як державної, започаткування обігу купонів, а згодом – гривні. На початковому етапі важливим було питання про формування власних збройних сил. 11 жовтня 1991 Верховна Рада затвердила концепцію розбудови Збройних сил України. Головним напрямом державотворчого процесу є формування трьох гілок влади- законодавчої, виконавчої та судової. Вищий законодавчий орган України- Верховна Рада. Її було обрано навесні 1990. Перший парламент незалежної держави прийняв 450 законів. У кризових умовах (відсутність моделі демократичної держави) виникає Інститут Президентства для зміцнення виконавчої влади. Президент України є главою Держави і виконавчої влади. Він пропонує для затвердження Верховною радою персональний склад кабінету міністрів та прем‘р-міністра. Судова влада здійснюється судовими органами, які становлять судову систему України: Верховний суд республіки, загальні, арбітражні та військові суди. На початковому етапі державотворення не вдалося здійснити розподіл владних повноважень, була роздвоєність виконавчої гілки влади, яка ускладнювала управління. Зростає невдоволення народних мас діяльністю Президента та Верховної Ради. Відбулися шахтарські страйки. Під їх тиском 26 вересня 1993 р. було проведено референдум з питань довіри Президентові та Верховній Раді. В першій половині 1994 р.були проведені дострокові вибори Верховної Ради та Президента Державнотворчій процес після проголошення незалежності України протікає суперечливо. Відбулися певні зрушення, але разом з тим виявилася відсутність єдності у різних гілок влади, зростають протиріччя між центральними та місцевими органами влади. Активне державотворення можно було розгортати за умови створення відповідної законодавчої бази, але була відсутня самостійна правова система. На всенародне обговорення відноситься проект Конституції України, але Верховна Рада не затвердила його. Під час обговорення варіантів нової Конституції точилася боротьба навкого проблеми розподілу владних повноважень. Після того, як Президентом України став Кучма Л.Д. було створено нову конституційну комісію, работа якої була малопродуктивною. Дискусії щодо Конституції України розгорнулися у червні 1996 р., проблемою стала російська мова, державна символіка та приватна власність. Робота п‘яти комісій спірних питань дала свої наслідки: 28 червня 1996 р.була прийнята Конституція України. Це завершило процес становлення політичної системи республіки. Це створює умови для розвитку суспільства. Затвердження основного закона держави створює можливості для створення політичних структур, стабілізації економіки. З‘являються деякі політичні партії та організації. Відбуваються такі суспільно-політичні процеси: виникнення неформальних організацій, утворення опозиції, активна діяльністьУукраїнської Гельсінської спілки, з‘являється Народний Рух України, розмежування всередині правлячої Комуністичній партії, виникнення Української національної партії. Всі партії належать до трьох напрямків-лівого (комуністина партія, селянська партія України), правого (Народний Рух, Християнсько-демократична партія) та центристського. Деякі партії стоять на ідеях соціал-демократії. Головна проблема – консолідація політичних сил для зміцнення політичної системи України.