52. Суспільно-політичне життя в Україні 1956-1964 рр.

У 1953 помер Сталін. Почалася лібералізація суспільного життя, розвивається процес десталінізації. В 1953-55 спроба перейти від тоталітарної до авторитарної форми правління. Було поставлено питання про припинення політики “культу особи ”. В Україні почалися зміни. Припинилися кампанії проти націоналізму, уповільнився процес русифікації, зросла роль українського фактора в сферах життя. На керівні посади висувалися представники місцевої влади. У 1954 Росія передала Крим Україні. Серьйозною проблемою був етнічний склад населення регіону, це потребувало зваженої політики керівництва. Почалася часткова реабілітіція жертв сталінських репресій. ХХ з”їзд КПРС розширив процес лібералізації, на ньому Хрущов викрив культ особи Сталіна ( доповідь “Про культ особи та його наслідки” лютий 1956), це був важливий крок на шляху десталінізації. Розпочалося розширення прав союзних республік. Декілька тис підприємств передано у республіканське підпорядкування. Республіки отримали право вирішувати питання адміністративно-територіального поділілу, розширилися їх фінансові права. Діяльність України в міжнародній арені, зв”язки України із закордоном, розвивається міжнародний туризм, але міжнародна д-ть УРСР була обмеженою. Розпочався процес перебудови державного апарату. Хрущовське керівництво, намагаючись залучити у процес оновлення широкі народні маси, розширювало склад і права місцевих органів влади. Командно-адміністративна с-ма залишалася, але централізм зазнав трансформації. У 1961 на ХХІІ з”їзді КПРС була прийнята програма побудови комунізму. Розгортається соціалістичне змагання. Вияви суспільної активності. У червні 1962 у Новочеркаську розтріляна семитисячна демонстрація, 1963 – робітничі страйкі у Кривому Розі та Одесі. В Україні дисидентський рух було започатковано ще у середині 50-х років.Виникають групи організовані за принципом старого підпілля, які орієнтуються на збройний шлях боротьби за незалежність України. У 1958 в м. Івано-Франківську КДБ викрив групу української молоді, яка створила організацію під назвою “Об”єднана партія визволення України”. У 1961 засуджено “Український національний комітет”.

Група Левка Лук”яненка здійснила перехід до організованих мирних форм опозиційної д-ті, яка утворила у 1959 Українську робітничо- селянську спілку. 1961р її було викрито. Боротьба за незалежність України стала основною метою

кількох опозиційних об”єднань: Українського національного фронту, Союзу української молоді Галичини. Влада розглядає політичні справи у судах. Суть змін полягає у лібералізації всього суспільного життя. У 1953-1964 рр. в суспільному житті розквітає комуністичний романтизм. На поч. 60-х нестабільність у суспільстві дала змогу супротивникам Хрущова перейти у наступ і в жовті 1964 р усунути його від влади.

53.Суспільно-політичне життя в Україні(1965-1985рр.)

У галузі економіки,у політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим.Курс на “стабілізацію” посилився після серпневого втручання у внутрішні справи Чехословаччини 1968р. Зростала к-ть народних обранців у владних структурах.Органи державної влади серйозної реальної влади не мали,місцевіради відали підприємствами.К-ть союзних міністерств,відомств і державних комітетів в УРСР зросла майже на 20%.Була зведена нанівець самостійність громадських організацій.Комуністичну партіюочолювали два лідери: П. Шелест (автономіст) , В. Щербицький (централіст). Боротьба цих протилежних тенденцій лягла в основу протистояння “харківського” і “дніпропетровського” політичних кланів. Липневий Пленум ЦК КПУ 1963 р визнав першим секретарем республіканської парторганізацій було обрано П. Шелеста. Він активно підтримував хрущовські реформи, створення раднаргоспів. Після приходу до влади Брежнєва посилюється ідеологічний диктат. Автономістська модель Шелеста вступає в протиріччя з новою владою. 1972 р Шелест усувається зі своєї посади. Звинувачений в ліберальному ставленні до націоналістичних проявів Шелест 1973 р виходить на пенсію. В 1972 лідером комуністів став Щербицький. В 1976 він зміцнює свої позиції, усуває противників на головних посадах. На ХХV з”їзді КПУ із 10 членів Політбюро ЦК КПУ у 1971 залишилося лише 5

Щербицький не зумів зупинити негативних тенденцій. Він діяв в межах старого економічного механізму. Посилювався монополізм КПРС у всіх сферах суспільного життя. У брежневський період йде процес злиття функцій партійного і державного апарату. Щербицький посилює зрощення партійних і державних структур. У брежневський період зникає навіть тінь самостійності Рад. Комітети командували органами державного управління. Третину складу профспілок становили члени КПУ.КПРС намагалася домінувати у кожній ланці суспільного життя. За період від 1964-1985рр. КПУ виросла майже вдвічі. Партійний вплив КПУ знижувався. Старіло партійне керівництво. Політичне життя в країні набуває закритого характеру. Курс стабілізації заважає змінам у суспільстві . Політику уряду стала критикувати більша к-ть людей. Їх називали дисидентами. Осередок українських дисидентів складали “шестидесятники”. Листи керівникам УРСР та СРСР були однією з форм протесту в ті роки. Вони розповсюджували книги ,статті, заклики, що виявляли політику влади. Намагалися надати своєму протесту проти тоталітарної с-ми характеру масових акцій. Влада вважала цю форму д-ті найнебезпечнішою. З 1968р. посилюються репресії проти них. Група правозахисників об”єдналася в Українську Гельсінську спілку. Зусилля дисидентів були недаремними.