54. Об”єктивна зумовленість необхідності змін у всіх сферах життя срср і України (1985-1991 рр.)

На початку 80-х рр. СРСР не могла зберегти існуючі порядки без змін, це висувало необхідність реформ у всіх сферах суспільного життя. Цей процес отримав назву “перебудова”. Причин виникнення цього процесу було декілька. Для соціально-економічного розвитку до 1985 була характерна диспропорційність. Кризові явища поглиблювалися в господарство республіки (деформована структура розміщення продуктивних сил, катастрофічна екологічна ситуація, загострення житлової проблеми).Політичне життя в країні набуває закритого характеру, посилюється ідеологічний диктат, курс стабілізації заважав змінам у суспільстві, породжував кризові явища.Оновленя суспільства починалася як революція згори. У квітні 1985 на Пленумі ЦК КПРС на чолі з Горбачовим було висунуто мету: курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни (науково-технічний прогрес, технічне переозброєння машинобудування). Перетворення стосувалися насамперед економіки. Суть: удосконалення існуючих процесів, виправлення деформацій.Горбачовське керівництво розуміє, що без політичних реформ неможливо проводити економічні реформи. Активізується перебудова у кадровій політиці. Активно формується соціальна база перебудови, виникають та зміцнюються неформальні організації.Впродовж 1990-1991рр. в Україні виникло майже 20 опозиційних партій. Це зумовило засудження існуючого режиму, виникає ідея створення демократичного руху. Для втримання влади у своїх руках Горбачов відміняє 6 статтю Конституції СРСР “Про керівну роль КПРС”. Всуспільно-політичній сфері з”являється поняття “гласність”. Лідер держави виступив за відкритість у суспільстві, відмову від цензури друкованого слова. Гласність ще не означала вседозволеність. Гласність стала тим етапом, без якого були б неможливими інші зміни у суспільстві. Вона зробила революцію в свідомості, підготувала народ до сприйняття нових радикальних реформ. Складна ситуація в економічній сфері. Розвиток реформ посилює самостійність державних підприємств, розширює сферу діяльності приватного сектора. Економічна реформа мала на меті перейти до економічних методів господарства. Державні підприємства базувалися на госпрозрахунку та самофінансуванні. Але реформа не зачіпала командно-адміністративної системи. Це зумовлювало наростання деформації. Темпи зростання продуктивності праці відствали від темпів збільшення заробітної плати. Можна стверджувати , що економіка України залежала від союзного центру. Проте вона мала свої особливості: уповільнений темп політичних процесів, низький рівень активності населення, перетворення

Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986р.) з екологічного фактора на політичний.

55.Прийняття Декларації про державний суверенітет України. Курс на утворення самостійної держави.

Вирішальне значення для українського народу мало прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет. Процес прийняття був складним. Декларація була прийнята після численних сутичок у парламенті між правлючою кількістю і Народною Радою.Вона закріплювала принцип поділу влад на виконавчу, законодавчу та судову. Намітилося падіння керівничої ролі комуністичної партії. Україна мала піклуватися про розвиток всіх народів, які населяють її територію. На території УРСР діє єдине громадянство, мають силу закони, прийняті Верховною Радою УРСР. Україна має переходити до формування власної економічної політики. Це положення було зафіксовано в законі “Про економічну самостійність”, Декларація заклала нові тенденції, на основі яких мало формуватися соціально-економічне та політичне життя України. Але влада ігнорувала Декларацію, а норми які були в ній закріплені, залишилися дійсними тількі на папері. Тому головне завдання – запровадження її положень у життя. Для подолання кризових явищ були спроби зробити Україну справді незалежною. Поступово усувався контроль над економікою республіки. Власність на території україни була перетворена на республіканську, почала формуватися власна грошова система. Проте центр конролював економіку Україну. У цей час зростає суспільно-політична активність мас. Спроба консервативного табору перейти до активних дій знайшла своє втілення у здійсненні 19-21 серпня 1991 року державного перевороту. Момент був переломний. Димократичним силам вдалося допомогти путчистів, проте події серпня зумовили зміни у державному і суспільному житті. За цих умов прийняття 24 серпня 1991 року Акта про незалежність було закономірною подією. Президія Верховної Ради приймає важливі постанови про департизацію державних органів та про припинення діяльності КПУ. Вранці 16 серпня 1991 року був створений так званий Державний Комітет з надзвичайного становища. Тут було сказано, про те що Горбачов не може виконувати свої обов´язки і тому влада переходить до ДКНС. Фактично це був державний переворот, оскільки відбулося захоплення влади купкою людей , які займали дуже високі пости. Була оголошена програма першочергових заходів в країні, вводилося надзвичайне становище в країні строком на 6 місяців, засоби масової інформації перебували під тиском цензури. В Україні ситуація склалася дещо по іншому. 19 серпня 1991 року голова Верховної Ради Л.Кравчук заявив , що події в Москві не дуже стосуються України оскільки на її території діє Декларація про державний суверенітет. У той час представники національно-демократичних організацій займалися виготовленням листівок, де підкреслювалася незаконна сутність перевороту. Призидія верховної ради України під тиском національно-демократичних сил змушена була оголосити про скликання позачергової сесії Верховної Ради. Лише сім представників президії засудили державний переворот. Неоднозначною була позиція КПУ. Оскільки всі члени ДКНС були членами КПУ ,тому Верховна Рада України про заборону діяльності КПУ. Переворот 19-21 серпня 1991 року провалився через незгоду частини військових співробітничати з заколотниками. Члени ДКНС опинилися в міжнароднвй ізоляції. В Україні відкрилася надзвичайна сесія Верховної Ради на якій було прийнято 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України. Ідеї та головні засади Декларації про державний суверенітет були згодом закріплені в Акті проголошення незалежності України та в Конституції України 28 червня 1996 р.