Розділ 7 Глобальна комп’ютерна мережа Internet
7.1 Теоретичні відомості та методичні поради до вивчення теми
7.1.1 Основні поняття
Internet — це мережа комп’ютерів та комп’ютерних мереж. Internet — це джерело інформації, яка постійно змінюється та розширюється. З часу створення в 60-х роках кількість комп’ютерів, підключених до Internet, неухильно зро- стає, і тепер «павутина» використовується мільйонами людей як у комерційних і державних організаціях, так і індивідуально.
Головною ознакою Internet є використання протоколу TCP/IP. Internet має декілька опорних мереж, що надають магістральний, базовий сервіс.
Для роботи в мережі Internet використовують спеціальні програми (броузери). Найчастіше використовуються броузери Internet Explorer, Netscape Communicator та ін.
Для передавання Wеb-документів використовують протокол НТТР (Нурегtехt Transfer Pгоtосоl). Wеb-технологія має уніфікований механізм зображення адреси мережного ресурсу URL (Uniform Resource Locator), фактично це адреса Wеb-сторінки.
Зв’язок комп’ютерів у «павутині» здійснюється через телефонні лінії за допомогою модема. Модем перетворює цифрові сигнали комп’ютера в аналогові сигнали телефонної лінії, і навпаки. Характеризується модем швидкістю передання інформації, яка вимірюється в бодах та обсягом цифрової інформації в одному аналоговому сигналі (біт). Добуток цих параметрів утворює величину пропускної спроможності модема, яка вимірюється в bps (біт/сек). Сучасні модеми забезпечують швидкість передавання 56 Кбіт/сек.
Кожному Internet-комп’ютеру присвоюється унікальна мережна адреса — ІР-адреса, що складається із цифр завдовжки 32 біта і яка для зручності користувача перетворюється в доменні імена.
Адреса користувача складається з двох частин: ідентифікатора користувача та назви домена, які розділяються символом @. У свою чергу назва домена може складатися з кількох частин, відокремлених крапкою. Ці частини утворюють ієрархічну структуру, починаючи з найнижчого рівня. Наприклад, адреса Петренко@telenet.dn.ua означає:
Петренко — назва комп’ютера користувача;
telenet — назва організації;
dn — скорочена назва міста;
ua — скорочена назва країни.
В Інтернеті можна також використовувати й такі можливості, як:
електронна пошта (e-mail) — обмін електронними листами з іншими користувачами, до яких можна додати, за необхідності, й файли;
групи новин або телеконференція (UseNet);
пошук і передавання файлів між двома віддаленими комп’ютерами (FTP);
віддалене управління комп’ютером (TelNet);
пошук і передання текстових файлів за допомогою гіперпосилань (WWW).
7.1.2 Електронна пошта
Електронна пошта (E-mail) — базовий і досить потужний сервіс. Він надає можливість пересилати текстові і графічні файли, а також відео-звукові кліпи в мережі Internet.
Електронна пошта має ряд переваг порівняно з іншими способами пересилання інформації. Вона дешевша, доступніша і забезпечує доставку повідомлень протягом декількох хвилин. Щоб переслати повідомлення, необхідно знати електронну адресу. Адреса електронної пошти являє собою унікальний ідентифікатор користувача мережі.
Для роботи з електронною поштою використовуються програми Outlook Express, Netscape Messenger, Internet Mail або інші (рисунок 7.1).
Послідовно заповнюють усі необхідні атрибути (наприклад, прізвище, ім’я, по батькові, адреса електронної пошти, робочий телефон, домашня адреса тощо).
Потім складається повідомлення і натискається кнопка Послать сообщение.
Для перегляду пошти вибирають Проверить почту. Якщо є нові надходження, потрібно двічі клацнути мишкою на повідомленні, воно відкриється, і його можна буде прочитати.
Крім пересилання повідомлень, електронна пошта дає змогу організувати роботи групи та створити список розсилання за інтересами.
Рисунок 7.1 - Програма для роботи з електронною поштою