Тема 7. Облікова політика підприємства щодо оборотних активів

Об’єкти, на які необхідно звернути увагу: Одиниця обліку запа­сів: найменування; однорідна група (вид). Методи оцінки вибут­тя запасів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запа­сів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу.

Метод обліку транс­портно-заготівельних витрат: шляхом прямого списання транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості одиниці запасів, що придбаються (за можливості точного розподілу (віднесення); за середнім відсотком (при узагальненні суми транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку з подальшим їх розподілом).

Методи визначення ве­личини резерву сумнів­них боргів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів; на підставі класифікації дебіторської заборгованості; виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах подальшої оплати.

Застосування чи незастосування для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів серед­ньозваженого валютного курсу відповідного місяця

Облікова політика та запаси

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” (далі – ПБО 9). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності запасів необхідно враховувати вимоги інших ПБО:

• ПБО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”,

• ПБО 2 “Баланс”,

• ПБО 16 “Витрати”,

• ПБО 19 “Об’єднання підприємств”,

а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми ПБО 9 застосовуються підприємствами всіх форм власності, крім бюджетних установ.

Норми ПБО 9 розповсюджуються тільки на запаси, облік яких ведеться на основі історичної (фактичної) собівартості та не застосовуються до:

• незавершених робіт за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними (ПБО 18 “Будівельні контракти”);

• фінансових активів (ПБО 12 “Фінансові інвестиції”);

• молодняку тварин і тварин на відгодівлі, продукції сільського і лісового господарства, корисних копалин, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших ПБО (на сьогодні така оцінка не застосовується).

Визнання запасів

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,

• їх вартість може бути достовірно оцінена.

Згідно з ПБО 9 запаси – це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують або виникають внаслідок її проведення (ПБО 3, п.4).

За визначенням, запаси – це оборотні активи, тобто вони не повинні бути обмежені у використанні та призначені для реалізації або використання протягом року чи операційного циклу, якщо він довший за рік.

Відповідність запасів першому критерію визнання активів (ймовірність отримання підприємством в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням) тісно пов’язано з правом власності підприємства на ці запаси. Оскільки достатня впевненість у тому, що майбутні економічні вигоди надходитимуть до підприємства, може існувати тоді, коли ризик та винагороди вже перейшли до підприємства і воно здійснює управління та контроль за запасами.

Можна виділити дві категорії запасів щодо яких існують певні особливості, пов’язані з визначенням моменту переходу права власності:

• запаси в дорозі;

• товари, реалізовані на умовах, коли покупець має право на повернення товару.

Запаси в дорозі включаються до активів підприємства за наявності документального підтвердження (транспортні документи, електронне повідомлення тощо). Момент переходу права власності залежить від умов поставки.

Товари, реалізовані на умовах, коли покупець має право на повернення: за ПБО 15 дохід від реалізації визнається, якщо його суму можна достовірно визначити. Якщо такі розрахунки неможливо виконати, продаж не обліковується, доки залишається ймовірність повернення товару. Таким чином, товар залишається на балансі продавця.