Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Облікова політика_Лекції.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
15.11.2019
Размер:
3.11 Mб
Скачать

Тема 3. Організація облікової політики підприємства

    1. Поняття організації облікової політики на підприємстві

    2. Формування облікової політики підприємства

    3. Порядок складання Наказу про облікову політику на підприємстві

Після вивчення лекції студент повинен:

знати – принципи організації, склад та основні елементи облікової політики на підприємстві;

вміти – складати наказ про облікову політику підприємства.

Література

  • Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.- 7-є вид., доп. і перероб..- Житомир:ПП „Рута”, 2006. – 832 с.

  • Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В.С. Леня – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 696 с.

Вступ

Політика обліку – це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні або на міжнародному рівні на певний період.

1. Поняття організації облікової політики на підприємстві

Бухгалтерський облік на кожному підприємстві ведеться за визначеними правилами, які встановлюються його обліковою політикою. Як відомо, формування статей фінансової звітності повинно здійснюватись у відповідності до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО), які передбачають можливість застосування різних методів щодо оцінки активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат та фінансових результатів у фінансовій звітності. Залежно від обраних методів, показники фінансової звітності можуть мати різні значення, тому для отримання об’єктивної, неупередженої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, необхідно визначити методи оцінки активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат та формування фінансових результатів які застосовуються на підприємстві.

У відповідності з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Поняття облікової політики не обмежується лише складанням та поданням фінансової звітності. Звітність може бути достовірною лише за умови правильної організації та ведення бухгалтерського обліку. Таким чином, більш повним є наступне визначення: облікова політика – це сукупність дій з формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації і ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власника.

Суб’єктами облікової політики виступають: на рівні держави (МФУ, КМУ, ВРУ, ДПАУ, НБУ, ДКЦПФР та ін.), на рівні підприємства (власник, керівник, бухгалтер, аудитор).

Складовими облікової політики є також об’єкти й елементи.

Об’єкт облікової політики – це будь-яка норма або позиція підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої існують альтернативні варіанти.

Елемент облікової політики – це можливі методичні прийоми, способи та процедури, пов’язані з оцінкою чи обліком статей фінансової звітності, що обираються з числа загальноприйнятих (відповідно до ПСБО) з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Наприклад, об’єктом облікової політики можуть бути виробничі запаси, а елементами облікової політики, які їм відповідають – метод оцінки запасів при їх вибутті (ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість, ФІФО, нормативні затрати, ціни продажу); об’єкт – основні засоби, а елементи – метод нарахування амортизації, строк корисної експлуатації, ліквідаційна вартість тощо; об’єкт – форма обліку, а елементи – журнально-ордерна, меморіально-ордерна, спрощена, автоматизована тощо.

Процес формування облікової політики включає вибір методичних прийомів, процедур і способів організації та ведення бухгалтерського обліку із сукупності затверджених законодавчими та нормативними документами відповідно до особливостей господарської діяльності конкретного підприємства.