6. Передумови виникнення держави у східних слов’ян.

Виникненню державності у східних слов'ян сприяли такі передумови, які складають в основному у VIII-IX ст.

По-перше, це економічні передумови:

• розвиток продуктивних сил;

• розширення посівних площ;

• розвиток ремесел;

• зростання міст;

• пожвавлення торгівлі (особливого значення набуває торговельний шлях “із варяг у греки” – вздовж Дніпра із Скандинавії у Візантію, а також Каспійське море через Київ до Західної Європи).

Кількісне зростання міст як економічних і політичних

центрів, якісний прогрес різноманітних ремесел і торгівлі, воєнні походи, в яких брали участь воїни з усіх слов'янських земель, - усе це сприяло створенню східнослов'янської держави Київської Русі.

По-друге, соціально-політичні передумови:

• розклад родоплемінних відносин у східних слов'ян ;

• відокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів, князівських дружинників, старійшин.

Соціально-політичні передумови безпосередньо привели до виникнення держави. Поступово занепадає віче, на якому раніше вирішувалися найголовніші справи. Воно тепер скликається лише тоді, коли необхідно князеві (виняток становлять повстання). Київський князь здійснює завойовницькі походи і поступово розширює територію Давньоруської держави. При цьому певний час завойовані ним держави зберігають старий устрій і навіть старих князів. Київський князь обмежується лише збиранням у них данини – полюддям – і залученням їх до війська у випадку військових дій. Але поступово розширюється влада адміністрації, призначеної київським князем: намісників, воєвод, тисячних та ін.

Втрачається значення збройного ополчення, князівська дружина перетворюється на могутню політичну силу. За допомогою дружини князь завойовує нові землі, збирає данину, її голос може бути вирішальним у питаннях війни і миру та інших важливих проблемах. Найбільш знантні дружинники разом з придворною аристократією становили боярську раду, що була постійним дорадчим органом при князеві.

Отже, слов'янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну арену десь на початку І тис. н. е. Це був динамічний і драматичний час великого переселення народів (ІІ -VІІ ст.).

Більшість сучасних вчених, які займаються проблемою етногенезу слов'ян, вважають, що початок формування окремих слов'янських народів і зокрема праукраїнського етносу було покладено процесом розселення антів та склавінів

ВИСНОВОК.

Письмові джерела І тис. фіксують слов'ян на порубіжжі Лісу і Лісостепу в межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали, які засвідчують спадкоємність матеріальних пам’яток у вказаному регіоні, а також: дані лінгвістики, зокрема гідронімії. За археологічними матеріалами, починаючи з середини І тис. слов’яни поділяються на східних і західних. Тоді ж формується і південна група слов'ян.

У першій половині І тис. південні райони Східної Європи, крім слов'ян, населяли пізні скіфи, сармати. готи, фракійці, котрі в ІV - V ст. або відійшли на південь та південний Захід, або ж - були асимільовані слов'янським населенням.

У процесі поступального соціально-економічного розвитку - від первісної общини до великих племінних союзів (княжінь) і зародження феодальних відносин - східні слов'яни досягли своєї державності.