Розбудова Української держави

На українських землях, що опинилися у сфері впливу Б. Хмельницького (Київсь­ке, Чернігівське, Брацлавське воєвод­ства, східні райони Волинського і Поділь­ського воєводств) продовжувався процес формування Української держави. На жаль, поза межами нього процесу зали­шився західний регіон.

@ Визначимо тепер найхарактерніші озна­ки держави, яка постала в ході національної революції.

Форма правління

У ході повстання 1648 р. Почалася роз­будова національної держави республі­канського тилу. Верховним органом вла­ди в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада), в якій могло брати участь усе козацьке військо. На чолі держави стояв гетьман, який оби­рався Військовою радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної стар­шини (Старшинська рада), до якої вхо­дили генеральні обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчуж­ний.

Б.Хмельницький здійснював курс на зо­середження в своїх руках всієї повноти вла­ди і на встановлення спадкового гетьма­нату. Сучасні історики (зокрема, В. Смолій, В. Степанков) позитивно оцінюють полі­тику Б. Хмельницького, спрямовану на вста­новлення спадкового гетьманства, оскіль­ки вона сприяла

консолідації суспільства навколо державної ідеї, запобігала гострій міжусобній боротьбі за владу.

Адміністративно-територіальний устрій

Територія, на яку поширювалася влада гетьмана, ділилася на полки, а полки – на сотні (полків у різні часи було 36,26,16,10). На чолі полку стояв полковник (обирався на полковій раді або призначався гетьма­ном), на чолі сотні – сотник. Полковники і сотники здійснювали військову і адміні­стративну владу. Містами й селами управляли отамани. У містах з магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах – сільські ста­рости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

Гетьман Полковник Сотник

Судова система

На українських територіях діяло козаць­ке звичаєве право, зберігали силу норми Литовських статутів, магдебурзьке право. З’явилося нове джерело права-гетьманські універсали, обов’язкові для всього насе­лення України. Найвищою судовою інстан­цією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значен­ня загальностанових судів. Незмінним за­лишалося міське судочинство.

Збройні сили

Бойове ядро української армії станови­ли запорожці і реєстрові козаки. Полк скла­дався із 1 -2 тис. записаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато ти­сяч добровольців. Чисельність армії дохо­дила до 100-150 тис. чоловік.

Таким чином, Національно-визвольна війна призвела до розбудови Української держави, в якій знайшли своє продовжен­ня традиції Запорозької Січі і реєстрового козацтва. (Порівняйте ознаки Запорозької Січі і ознаки держави Б. Хмельницького).

В історичній літературі держава, що по­стала у 1648 – 1649 рр., отримала назву Укра­їнської козацької республіки.

Авторитетна думка

Головною запорукою успішного будівництва Української держави стало створення націо­нальної армії на організаційних принципах запо­розького козацтва. Армія формувалася із добровольців, відзначалася високим бойовим духом, мужністю та суворою дисципліною.

. В.Борисенко

Відновлення війни

А зараз повернімося до розгляду стосунків між урядом і повстанцями, від яких за­лежала доля Української держави. Склалася певна модель цих стосунків, яка періодично повторювалася: Україна і Польща воювали між собою, але, будучи не в змозі завдати одна одній поразки, по­годжувалися на підписання незадовільних для себе угод, після чого готувалися до наступної війни.

Ось і після укладеного у лютому 1649 р. перемир'я сторони вели військову і дипло­матичну підготовку до продовження війни. У травні 1649 р. Польща відновила воєнні дії. Б. Хмельницький у союзі з Кримом здо­був переконливі перемоги над польськими військами під Збаражем (липень 1649 р.) та Зборовом (серпень 1649 р.). Військовий табір короля Яна Казимира опинився в щільному оточенні під Зборовом. Стано­вище польської армії було катастрофічним. Лише зрада татар, які побоювалися зміцнення українців, врятувала поляків від остаточного розгрому, Кримський хан Іслам-Гірей пішов на переговори з Яном Казимиром, змусивши Б.Хмельницького припинити воєнні дії і теж приступити до переговорів.