- •Історія України
- •Тема 1. Вступ.
- •Структура курсу
- •Періодизація:
- •Тема 2. Найдавніша історія України
- •Первісні люди та спосіб їх життя.
- •Бронзовий вік
- •Основні риси бронзового періоду
- •Залізний вік
- •2. Неолітична революція. Трипільська культура мезоліт змінюється неолітом « Неос» «Літос»
- •Неоліт - ново-кам'яний вік (6 тис. Років тому - 4 тис. Років тому). Неолітична революція – це:
- •Відомі пам'ятки: с. Кам'яна Могила (Донецька обл.) — близько 500 поселень
- •Кочові племена на території України. Кіммерійці, скіфи, сармати. Етнокультурні зв’язки скіфів та сарматів із слов’янами.
- •Антична цивілізація Північного Причорномор’я.
- •Походження слов’янських народів. Анти. Розселення східних слов’ян. Заснування Києва.
- •Передумови виникнення держави у східних слов’ян.
- •Рекомендована література
- •Тема 4. Галицько-Волинське князівство План.
- •1. Періодизація політичної історії Галицько-Волинської держави. Державний розвиток Галицько-Волинського князівства пройшов кілька етапів:
- •I. Утворення і становлення (1199—1205 рр.).
- •II. Тимчасовий розпад держави (1205—і238 рр.)
- •Об'єднання та піднесення (1238—1240 рр.).
- •Боротьба з монголо-татарським ігом та поступовий занепад (1240—1340 рр.)
- •Період самостійного існування Галицького князівства (1084 – 1199 рр.).
- •Період самостійного існування Волинського князівства (1146 – 1199 рр.).
- •Утворення Галицько-Волинської держави. Політика Романа Мстиславовича (1199 -1205 рр.).
- •Період „смути” в історії князівства (1205 – 1238 рр.).
- •Апогей в історії Галицько-Волинського князівства (1238 – 1264 рр.). Данило Галицький: політика, оцінки.
- •Правління нащадків Данила Галицького (1264 – 1340). Юрій іі Болеслав.
- •Історичне значення Галицько-Волинської держави.
- •Рекомендована література
- •Тема 5. Українські землі під владою Литви та Польщі (хіv – перша половина хvіі століття)
- •Землі України під владою іноземних держав у хіv – середині хvіі ст.
- •І період: 1340 – 1362 рр. - “оксамитове” литовське проникнення.
- •Іі період: 1362 – 1385 рр. – асиміляція литовських правителів.
- •Ііі період: 1385 – 1480 рр. – втрата українськими землями автономії.
- •Іv період: 1480 –1569 рр. – посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром “збирання земель Русі”.
- •2. Утворення речі посполитої
- •3. Формування українського козацтва. Перші козацько-селянські повстання
- •Козацька зброя Козацькі клейноди: бунчук, пірнач, литаври, печатка, барабани-тулумбаси
- •Конашевич-Сагайдачний Северин Наливайко
- •Тема 6. Визвольна війна українського народу
- •Середини XVII століття. Утворення української
- •Козацької держави.
- •1648 –1676 Рр. Були:
- •Рушійні сили визвольної боротьби
- •Цілі боротьби
- •Форми боротьби
- •Характер Національно-визвольної війни
- •Періодизація Національно-визвольної війни
- •Розвиток Національно-визвольної війни. Перший період (1648-1652 рр.) Підготовка повстання
- •Визвольний похід 1648 року
- •* Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Виникла можливість об’єднання українських земель у межах національної держави збройною силою!
- •Що ж змусило гетьмана піти на такий крок?
- •Авторитетна думка
- •Розбудова Української держави
- •Авторитетна думка
- •3. Зборівська угода
- •Основні підсумки Зборівської угоди:
- •4. Битва під Берестечком та її наслідки
- •Другий період (1652 -1657 рр.)
- •5. Пошуки союзника
- •Авторитетна думка
- •Укладання україно - московського договору
- •Оцінка договору 1654 року
- •Авторитетна думка
- •6. Третій період (1657-1663 рр.) Ліквідація спадкоємного гетьманату
- •Таким чином, в Україні династичний принцип гетьманської влади поступився місцем республіканському
- •Зближення з Польщею. Гадяцька угода
- •7. Політика ю. Хмельницького (1659-1663 рр.)
- •! Сподівання гетьмана на турецьку протекцію не виправдалися.
- •Капітуляція п.Дорошенка. Поразка визвольної боротьби
- •Оцінка діяльності б.Хмельницького
- •(?) Запитання для самоперевірки
- •Література:
- •Тема 7. Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині хvіі – хvііі століття
- •5.1. Зародження буржуазних відносин в Україні в хvіі столітті
- •7.2. Політичне життя в Україні в другій половині хvіі століття. Поділ України на Лівобережну і Правобережну. Ліквідація спадкового гетьманату.
- •Руїна – це період історії України 60-80-х років хvіі століття, що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Основні напрями політики і .Виговського
- •Україна в період 1659 – 1663 роках
- •Внутрішня і зовнішня політика п. Дорошенка
- •5.3. Стабілізація політичного життя в Україні в другій половині хvіі століття. Гетьман і. Мазепа.
- •Запитання для самоперевірки
- •5.4. Формування абсолютистської монархії в Росії й обмеження української автономії у хvііі столітті. Посилення антиукраїнської політики російського царизму
- •Запитання для самоперевірки
- •5.5. Становище українських земель під владою Речі Посполитої в кінці хvіі – хvііі століттях.
- •Запитання для самоперевірки
- •5.5.2. Входження Північного Причорномор’я до складу Росії.
- •5.5.3. Занепад та поділи Речі Посполитої. Нове політичне розчленування України Російською та Австрійською імперіями.
- •Запитання для самоперевірки
- •Література:
- •Тема 8. Українські землі під владою Російської і Австрійської імперій у першій половині хіх століття
- •1. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі іноземних держав
- •2. Криза кріпосництва і розвиток капіталістичних
- •Місце України у зовнішній торгівлі Російської імперії.
- •3. Загострення соціально-економічних протиріч в Україні. Селянські повстання. Устим Кармелюк.
- •4. Початковий етап національного відродження. Становлення української інтелігенції
- •Діяльність декабристів в Україні
- •5. Характер політики австрійського уряду щодо українців
- •Рекомендована література
- •Тема 9. Україна на початку хх століття (1900 – 1914) і в роки першої світової війни.
- •Тема 10. Українське національно-державне відродження 1917-1920 рр. Тема 11. Україна у міжвоєнний період
- •Основними змінами у період непу були:
- •У сільському господарстві:
- •У промисловості:
- •У галузі торгівлі і фінансів:
- •Забезпечила швидку відбудову зруйнованого війною господарства;
- •Лише частково на основі товарно-грошових відносин забезпечила зв’язок між промисловістю і дрібнотоварним сільським господарством;
- •Не мала істотних результатів у відбудові господарства.
- •2. Україна і утворення срср
- •3. Політика українізації
- •4. Індустріалізація України
- •5. Колективізація українського села.
- •Причини колективізації
- •6. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в
- •Масові репресії
- •Конституція урср 1937 р.
- •Література:
- •Тема 12. Західна Україна у 1921-1939 роках План
- •1. Колонізація Західної України
- •Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали власного автономного устрою. Уряди цих країн прагнули до посилення контролю над українськими територіями.
- •2.Політика Польщі
- •3. Політика Чехословаччини
- •4. Політика Румунії
- •5. Політичне життя. Національно-визвольний рух
- •Галичина і Волинь
- •Буковина
- •Закарпаття
- •Завдання:
- •Література:
- •Тема 13. Україна в роки другої світової війни
- •3. Напад Німеччини на срср
- •Евакуація
- •Остаточна окупація України
- •4. Україна в роки німецькоі окупації
- •Рух Опору в Україні
- •Радянський рух Опору
- •Формами боротьби партизан були:
- •Національно-визвольний рух Опору на чолі з оун
- •Масові репресії та депортації населення
- •Визволенння України від фашистських загарбників (грудень 1942 – жовтень 1944 рр.)
- •Вклад України в перемогу над Німеччиною і її союзниками
- •Людські і матеріальні втрати України
- •Література
- •Тема 16. Україна у період стабілізації радянської системи та загострення її соціально-економічної та політичної кризи (1965-1985 рр.).
- •Політика-ідеологічна криза системи. Жовтневий (1964 р.) Пленум цк кпрс як політичний переворот.
- •2. Економічний розвиток урср. Непослідовність економічних перетворень.
- •1. Деформована структура розміщення продуктивних сил.
- •2. Катастрофічна екологічна ситуація.
- •4. Хронічне відставання за принциповими економічними показниками.
- •Темпи зростання реальних доходів на душу населення по союзних республіках (1970 — 100%)
- •3. Соціальний розвиток урср.
- •Розвиток освіти і науки. Криза духовної сфери.
- •Наростання дисидентського руху. Утворення угс.
- •Рекомендована література
Буковина
Тут склалися менш сприятливі умови для діяльності українських політичних партій і громадських об’єднань. Вони діяли підпільно і напівпідпільно. Коли у 1838 р. До влади в Румунії прийшли військові, а діяльність політичних партій була повністю заборонена, свої організації зберегли лише добре законспіровані радикальні націоналістичні групи.
Закарпаття
Політичне життя в Закарпатті мало свої особливості. Суто українських партій, які діяли б самостійно, тут не було. Політичні групи Закарпаття існували під „дахом” близьких їм політичних партій Чехословаччини. В діяльності українських політичних груп існували три основні течії:
москвофільство (вважали, що карпатоукраїнці – це частина
російського населення, денаціоналізованого під впливом певних історичних умов);
русинство (вважали жителів краю окремим слов’янським
народом);
українофільство (було найбільш впливовим, оскільки ві-
дображало настрої і традиції більшості українців Закарпаття).
Отже, колонізаторська політика викликала широкий національно-визвольний рух, очолюваний українськими політичними партіями і рухами.
Завдання:
Доведіть, що уряди Польщі, Чехословаччини і Румунії здійснювали політику колоніального гноблення, асиміляції українського народу.
Які із наведених українських організацій і партій, що діяли на території західноукраїнських земель у 20-30-і роки, виступали за незалежну Україну ?
Коли була проголошена незалежна Карпатська Україна і як склалася її доля ?
Література:
Алексєєв Ю. М., Вертегел А. Г., Даниленко В. М. Історія України: Навч. посіб. – Каравела, 2004.
Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Видавничий центр „Академія”, 1999.
Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997.
Субтельний О. Україна: історія. - К: „Либідь”, 1993, - р. 4.
Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України /Ред. Я. Грицак, О. Романів. Львів: Видавництво Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1992.
Історія України Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К: Видавничий центр „Академія”, 2001.
Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. Вид. 2-ге, зі зміна-ми. – Львів: Світ, 1998. в особах XІX - XX ст. - К: 1995.
Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге вид. Виправлене і доповнене. - К.: „Каравела”, Львів: „Новий Світ – 2000”, „Магнолія плюс”, 2003.
Тема 13. Україна в роки другої світової війни
(1939 –1945 рр.)
План.
Україна в планах тоталітарних режимів. Радянсько-німецькі договори 1939 року.
Приєднання західноукраїнських земель до СРСР. Возз’єднання Західної України з УРСР. Сталінський режим. Масові депортації населення. Діяльність ОУН в 1939-1940 рр. Розкол ОУН.
Початок радянсько-німецької війни, фашистська окупація України. Проголошення у Львові Української самостійної держави 30 червня 1941 року.
Окупаційний режим. Розчленування України.
Розгортання руху Опору та його течії в Україні. Політична еволюція ОУН-УПА.
Визволення України Радянською Армією. Боротьба УПА проти сталінського режиму.
Знати: геополітичні плани тоталітарних режимів щодо західноукраїнських земель, мати відомості про наслідки приєднання західноукраїнських земель до СРСР, про фашистський окупаційний режим на Україні і плани ОУН щодо створення незалежної Української держави, про причини появи руху Опору на окупованій території, історію виникнення партизанських загонів, історію створення УПА, відомості про її боротьбу проти фашистського режиму, про політичну еволюцію ОУН-УПА, про боротьбу УПА проти сталінського режиму, етапи цієї боротьби, причини її поразки та історичне значення.
Вміти: порівнювати і аналізувати плани німецького та радянського тоталітарного режимів щодо українських земель, оцінювати приєднання Західної України до УРСР та СРСР, обгрунтовувати суть німецького окупаційного режиму, оцінювати плани і заходи ОУН на першому етапі німецько-радянської війни, значення розвитку партизанського руху на Україні, обгрунтовувати причини створення УПА, аналізувати національно-визвольний рух в Україні в роки другої світової війни та його значення.
1. З вересня 1939 року Україна опинилася в полум’ї другої світової війни, з якого вийшла лише у травні 1945 року. Цей період поділяється на два етапи, рубежем між якими є 22 червня 1941 року. Значний вплив на перебіг подій початкового етапу війни мало укладення 23 серпня 1939 року радянсько-німецького пакту про ненапад та підписання таємного протолу, в якому розглядалася доля західноукраїнських земель. Пакт Ріббентропа-Молотова та таємний протокол до нього, будучи актом свавільного поділу Європи на “сфери інтересів” між СРСР і фашистською Німеччиною, фактично розв’язував руки Гітлеру для початку другої світвої війни. Водночас він став і своєрідною точкою відліку процесу “збирання” українських земель в рамках однієї держави, що об’єктивно було явищем прогресивним. Хjча для радянського керівництва збирання українських земель було не самоціллю, а лише частиною планів убезпечення західних кордонів СРСР, засобом нейтралізації планів типу “Великої України”, формою поширення свого впливу на західному напрямку (Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997, - с. 213).
Підписання договору про ненапад між СРСР і Німеччиною терміном на 10 років розв’язало руки Гітлеру. 1 вересня 1939 року німецькі війська перейшли кордони Польщі, і людство опинилося у безодні доугої світової війни. В цих умовах СРСР, незважаючи на домовленості, не поспішав вступати у війну; не активізував своїх дій і після звернення 3 вересня Ріббентропа, який цікавивися, чи не бажає Радянський Союз зайняти територію, яка входить в сферу його інтересів. Зайнявши вичікувальну позицію, Сталін намагався перекласти відповідальність за агресію проти Польщі на Гітлера.
Ця демонстративна пасивність радянської сторони зумовлювала невизначеність в українському питанні. Намагаючись прискорити хід подій, високопоставлені керівники вермахту та Ріббентроп на своєму засіданні 12 вересня 1939 року обговорювали питання про можливість при одному з варіантів поділу Польщі створення західноукраїнської держави. Одразу ж після цього у Відні Канаріс мав зустріч з головою проводу ОУН за кордоном А. Мельником, в ході якої наголосив на можливості чи, скоріше, ймовірності незалежності Західної (“Галицької”) України. Мельник настільки повірив Канарісу, що наказав готувати список членів західноукраїнського уряду.
В цих умовах Сталін, так і не дочекавшись повідомлення про падіння Варшави чи про втечу польського уряду за кордон, змушений був віддати наказ про початок 17 вересня 1939 року воєнних дій проти Польщі. До складу Українського фронту, який вів бойові дії, входило 28 стрілецьких і 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7 артилерійських полків. У перший день наступу радянські війська просунулися у західному напрямку на 70-100 км, зайнявши Рівне, Дубно, Збараж, Тернопіль, Чортків. Йдучи швидкими темпами, Червона Армія все ж таки не встигла зайняти до приходу німців усієї території, що входила в сферу її інтересів. Так, зокрема, сталося з Дрогобичем, Стриєм та іншими населеними пунктами, які були зайняті німцями вже 17-18 вересня. Логічно постало питання про розмежування. 22 вересня високопоставленими військовими з боку СРСР і Німеччини у Москві були узгоджені питання демаркаційної лінії для військ обох сторін, що відповідало таємному протоколу 23 вересня 1939 року. В результаті німецькі війська повинні були звільнити землі між Бугом і Віслою.
Логічним продовженням серпневого пакту став радянсько-німецький договір про дружбу і кордони, підписаний 28 вересня 1939 року, який, як і секретний протокол до пакту про ненапад, протягом 50 років становив державну таємницю СРСР. Згідно з домовленістю, кордон пройшов по так званій “лінії Керзона”, визначеній Верховною радою Антати у 1919 році. Переважна більшість території України увійшла до СРСР, але, бажаючи добитися контролю над Литвою, Сталін не наполягав на приєднанні до України Лемківщини, Посяння, Холмщини і Підляшшя. Так українські етнічні землі (близько 16 тис. кв. км з населенням у 1,2 млн.) опинилися під німецькою окупацією. Але Сталін був задоволений.
Радянсько-німецьке співробітництво, розпочате договором про ненапад, Гітлер влучно назвав “шлюбом за розрахунком”. Є серйозні підстави вважати, що таким воно було і для радянського керівництва, оскільки ключові моменти процесу “збирання” українських земель під крило СРСР вирішувались саме на німецько-радянській “дипломатичній кухні”.
2. Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу СРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз'єднання в межах однієї держави. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель (рішення Народних зборів у Лъвові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної ради СРСР у жовтні-листопаді 1939 р. та серпні 1940 р.).
Й досі ці події неоднозначно оцінюються істориками. Різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу СРСР: "анексія" (Д. Бофо-ра), "включення" (Н. Верт), "формальне інкорпування, назва-не возз'єднанням" (А.Жуковський, О. Сvбтельний), "возз'єднання, що носило характер акції окупаційного типу" (С. Кульчицький), а дехто з істориків розглядає це як звільнення поневолених західноукраїнських земель і возз'єднання Захід-ної України з Наддніпрянською.
Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР почалася їх активна радянізація - здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.
Перетворення носили суперечливий характер. Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:
- ексnропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілy землі між селянами;
- українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації непись.иенності;
- запровадження безкоштовного медичного обслy-говування;
- створення системи соціального забезпечення.
Але, поряд з цим:
* радянська влада принесла жорстокий репресивний режим: були розгромлені всі політичні партії і громадські організаціі, в т. ч. "Просвіти ", "Рідна школа", Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка. Арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держпарату, офіцерський склад польської армії. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше - під Харковом і в інших місцях, були розстріляні понад 15 тис. польських офіцерів. Впродовж 1939-1940 рр. чисельність репресованих склала понад 10% населення Західної України;
* розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків; “радянізація” західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму, механічним перенесенням сюди всього комплексу “казармового” соціалізму (управлінських структур, господарсъкого механізму, тoщo), що робилося без урахування реа.льних потреб і можливостей тогочасного суспільства;
* новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів. На всі важливі посади перших керівників призначалися nрацівники, що nрибули за скеруванням ЦК КП(б)У, всесоюзних і республіканських наркоматів;
* великих утисків зазнало релігійне життя. Всі церковні заклади, наукові установи та організації підлягали ліквідаціі; а їх майно – конфіскаціі. Вже восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія у Львові, Львівська, Перемишльська, Станіславська єпархіальні духовні семінарії, Богослоське наукове товариство (всі - греко-католицької церкви).
Авторитетна думка
Переважна більшість населення західноукраїнських земель вітала акт приєднання і возз'єднання з УРСР. Але внаслідок репресій тоталітарного режиму багато людей, котрі раніше вітали прихідЧервоної армії в Західну Україну і встановлення радянської влади, надалі докорінно переглянули свої погляди.
У значної частини західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої
Історія України. (Львів.,1998)
Висновки: Об'єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення: вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося заплатити за це об'єднання населенню Західної України, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконав західних українців у тому, що їх майбутнє - не в інтеграціі з СРСР, а у створенні незалежної Української держави.