Темпи зростання реальних доходів на душу населення по союзних республіках (1970 — 100%)

	1980	1985	1986
СРСР РСФСР Українська РСР Білоруська РСР	146 151 141 153	162 168 161 173	167 173 165 178

З наведеної таблиці видно, що кількісні показники РСФСР та БРСР вищі за середні по Радянському Союзу, а УРСР, навпа­ки, — нижчі. Отже, економіка республіки поступово, але неу­хильно втрачала динаміку свого розвитку.

3. Соціальний розвиток урср.

Кризові явища в економіці негативно відбивалися на вирі­шенні соціальних питань. Тому в соціальній сфері склалася су­перечлива ситуація. Від 1965 р. до 1985 р, національний доход УРСР зріс з 38,2 млрд. крб. до 96,6 млрд. крб., тобто більш ніж у 2,5 раза. Це мало вирішальне значення для підвищення життєво­го рівня народу, адже 4/5 національного доходу витрачалося безпосередньо на народний добробут. За вказане двадцятиріччя у 1,85 раза збільшилася середньомісячна заробітна плата. Якщо 1965 р. у республіці на 100 сімей припадало: 21 телевізор, 8 холо­дильників і 19 пральних машин, то 1985 р. ці показники зросли відповідно 92, 88, 65.

Водночас у соціальній сфері України намітилися і поглиби­лися негативні тенденції:

Уповільнення темнів зростання реальних доходів населення Якщо у дев'ятій п'ятирічці в Україні вони становили 20%, у десятій — 17%, то в одинадцятій — лише 14%.

Збереження і поглиблення відставання від країн Заходу ще рівня споживання на душу населення. Так, 1982 р. кошик звичайних щотижневих закупок, для оплати якого у Вашингтоні потрібно було працювати 18 годин, у Києві коштував майже 53 години праці, це без урахування безсумнівно нижчої якості товарів і послуг в СРСР. Тому за рівнем споживання на душу населення Радянський Союз займав у цей час лише 77 місце в світі.

Загострення житлової проблеми. В Україні кількість осіб, які поліпшили свої житлові умови, із п'ятирічки у п'ятирічку зменшувалася: у восьмій їх налічувалося 8,9 млн. осіб, в дев'ятій; 8.6 млн., в десятій — 7,8 млн., в одинадцятій — 7,7 млн. За 1981—1985 рр. у республіці черга, що налічувала 1,5 млн. осіб, не зменшилася, і на обліку за станом на 1987 р. перебувало по­над 2 млн. сімей, які потребували поліпшення житлових умов.

4. Зниження рівня охорони здоров'я. У цій сфері склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, за період від 1970 до 1985 р. число лікарів у республіці в розрахунку на 10 тис. насе­лення збільшилося з 27,7 до 41,4, тобто майже на 67%, кількість лікарняних ліжок — на третину. Проте загострення екологічної ситуації, відставання якісних показників від кількісних у про­цесі підготовки лікарів, наростаюче зменшення частки видатків на охорону здоров'я і фізичну культуру в структурі державного бюджету (1970 р. — 12,3%, 1985 р. — 9%) та інші причини зумо­вили те, що за період 1970—1985 рр. показники смертності зросли з 8,8 до 12,1 випадків на 1 тис. громадян, а природний приріст населення України зменшився у 2,2 раза.

Отже, для соціально-економічного розвитку України в пері­од від 1965 до 1985 р. були характерні диспропорційність, зату­хання, тенденція до стагнації. Кризові явища дедалі більше пог­либлювалися під впливом особливостей функціонування госпо­дарства республіки (станом в екології, деформованою структу­рою розміщення продуктивних сил та ін.).