7.2. Політичне життя в Україні в другій половині хvіі століття. Поділ України на Лівобережну і Правобережну. Ліквідація спадкового гетьманату.

Смерть Б. Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман старався створити таку форму державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консолідацію суспільства, стабільність держави. На думку Хмельницького, цим вимогам оптимально відповідала спадкова монархія. Проте трагічна загибель під час молдавського походу його сина, талановитого воєначальника, здібного політика Тимоша перешкодила здійсненню планів гетьмана. Ситуацію не врятувало і рішення старшинської козацької ради (квітень 1657 р.) про втановлення спадковості гетьманст-ва – передачі влади після смерті Б. Хмельницького його молодшому сину Юрію.

Етапи ліквідації спадкового гетьманату

* Квітнева старшинська Корсунська Рада 1657 р., скликана Б. Хмельницьким, обирає 16-річного Ю. Хмельницького гетьманом. Це відкривало шлях до утвердження в козацькій Україні спадкового гетьманату династії Хмельницьких. Цей факт мав прогресивний характер (див.: Історія України /За ред. В. А. Смолія.- К., 1997.-С.94).

* Після смерті (6 серпня 1657 р.) Б. Хмельницького загострюється боротьба за владу. Зібрана в Суботові секретна нарада, на якій частина полковників вирішила, щоб І. Виговсь-кий до повноліття Ю. Хмельцького виконував гетьманські функції.

* Поч. вересня 1657 р. – старшинська рада обрає гетьманом І. Виговського (“поки змужніє” Юрій).

*У другій пол. жовтня 1657 року Корсунська старшинська рада підтвердила попереднє рішення, знявши згадане обмеження. 27 жовтня чернігівський єпископ Л. Баранович освятив булаву, бунчук і шаблю, які раніше належали Б. Хме-льницькому, й вручив їх І. Виговському.

Підсумок: усунення династії Хмельницьких від влади й скасування попередньої форми правління розглядається як державний переворот, який зруйнував єдину перепону розгортання боротьби за владу, що й стало однією з причин Руїни Української держави.

Руїна – це період історії України 60-80-х років хvіі століття, що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Основні напрями політики і .Виговського

Внутрішня політика:

*придушення заворушень у війську наприкінці 1657 року;

*нехтування традиційними “свободами і вольностями” козацтва;

*спроба відновити шляхетське землеволодіння.

Зовнішня політика:

*курс на відновлення союзу з Кримом і Портою;

*договір з Швецією;

*врегулювання взаємин з Річчю Посполитою;

*повернення до ідеї входження козацької України до складу

Р. Посполитої;

*поступки Москві (прибуття воєвод до міст та ін.);

*16 вересня 1658 р. І. Виговський укладає у м. Гадячі договір з Польщею, що передбачав перетворення козацької України на Руське князівство;

*війна з Росією, оскільки та не визнала Гадяцький договір і розпочала війну.

Двоворічне гетьманування І. Виговського, не позбавленого талантів державного діяча, закінчилось різким загостренням соціально-політичної боротьби. Більшість старшини і рядове козацтво виступили проти змісту Гадяцького договору і політики І Виговського. Тому навіть перемога над росіянами 9 липня 1659 року під Конотопом не зміцнила його становища. У жовтні 1659 року Чорна Рада передала булаву Ю. Хмельницькому.