- •Історія України
- •Тема 1. Вступ.
- •Структура курсу
- •Періодизація:
- •Тема 2. Найдавніша історія України
- •Первісні люди та спосіб їх життя.
- •Бронзовий вік
- •Основні риси бронзового періоду
- •Залізний вік
- •2. Неолітична революція. Трипільська культура мезоліт змінюється неолітом « Неос» «Літос»
- •Неоліт - ново-кам'яний вік (6 тис. Років тому - 4 тис. Років тому). Неолітична революція – це:
- •Відомі пам'ятки: с. Кам'яна Могила (Донецька обл.) — близько 500 поселень
- •Кочові племена на території України. Кіммерійці, скіфи, сармати. Етнокультурні зв’язки скіфів та сарматів із слов’янами.
- •Антична цивілізація Північного Причорномор’я.
- •Походження слов’янських народів. Анти. Розселення східних слов’ян. Заснування Києва.
- •Передумови виникнення держави у східних слов’ян.
- •Рекомендована література
- •Тема 4. Галицько-Волинське князівство План.
- •1. Періодизація політичної історії Галицько-Волинської держави. Державний розвиток Галицько-Волинського князівства пройшов кілька етапів:
- •I. Утворення і становлення (1199—1205 рр.).
- •II. Тимчасовий розпад держави (1205—і238 рр.)
- •Об'єднання та піднесення (1238—1240 рр.).
- •Боротьба з монголо-татарським ігом та поступовий занепад (1240—1340 рр.)
- •Період самостійного існування Галицького князівства (1084 – 1199 рр.).
- •Період самостійного існування Волинського князівства (1146 – 1199 рр.).
- •Утворення Галицько-Волинської держави. Політика Романа Мстиславовича (1199 -1205 рр.).
- •Період „смути” в історії князівства (1205 – 1238 рр.).
- •Апогей в історії Галицько-Волинського князівства (1238 – 1264 рр.). Данило Галицький: політика, оцінки.
- •Правління нащадків Данила Галицького (1264 – 1340). Юрій іі Болеслав.
- •Історичне значення Галицько-Волинської держави.
- •Рекомендована література
- •Тема 5. Українські землі під владою Литви та Польщі (хіv – перша половина хvіі століття)
- •Землі України під владою іноземних держав у хіv – середині хvіі ст.
- •І період: 1340 – 1362 рр. - “оксамитове” литовське проникнення.
- •Іі період: 1362 – 1385 рр. – асиміляція литовських правителів.
- •Ііі період: 1385 – 1480 рр. – втрата українськими землями автономії.
- •Іv період: 1480 –1569 рр. – посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром “збирання земель Русі”.
- •2. Утворення речі посполитої
- •3. Формування українського козацтва. Перші козацько-селянські повстання
- •Козацька зброя Козацькі клейноди: бунчук, пірнач, литаври, печатка, барабани-тулумбаси
- •Конашевич-Сагайдачний Северин Наливайко
- •Тема 6. Визвольна війна українського народу
- •Середини XVII століття. Утворення української
- •Козацької держави.
- •1648 –1676 Рр. Були:
- •Рушійні сили визвольної боротьби
- •Цілі боротьби
- •Форми боротьби
- •Характер Національно-визвольної війни
- •Періодизація Національно-визвольної війни
- •Розвиток Національно-визвольної війни. Перший період (1648-1652 рр.) Підготовка повстання
- •Визвольний похід 1648 року
- •* Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Виникла можливість об’єднання українських земель у межах національної держави збройною силою!
- •Що ж змусило гетьмана піти на такий крок?
- •Авторитетна думка
- •Розбудова Української держави
- •Авторитетна думка
- •3. Зборівська угода
- •Основні підсумки Зборівської угоди:
- •4. Битва під Берестечком та її наслідки
- •Другий період (1652 -1657 рр.)
- •5. Пошуки союзника
- •Авторитетна думка
- •Укладання україно - московського договору
- •Оцінка договору 1654 року
- •Авторитетна думка
- •6. Третій період (1657-1663 рр.) Ліквідація спадкоємного гетьманату
- •Таким чином, в Україні династичний принцип гетьманської влади поступився місцем республіканському
- •Зближення з Польщею. Гадяцька угода
- •7. Політика ю. Хмельницького (1659-1663 рр.)
- •! Сподівання гетьмана на турецьку протекцію не виправдалися.
- •Капітуляція п.Дорошенка. Поразка визвольної боротьби
- •Оцінка діяльності б.Хмельницького
- •(?) Запитання для самоперевірки
- •Література:
- •Тема 7. Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині хvіі – хvііі століття
- •5.1. Зародження буржуазних відносин в Україні в хvіі столітті
- •7.2. Політичне життя в Україні в другій половині хvіі століття. Поділ України на Лівобережну і Правобережну. Ліквідація спадкового гетьманату.
- •Руїна – це період історії України 60-80-х років хvіі століття, що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Основні напрями політики і .Виговського
- •Україна в період 1659 – 1663 роках
- •Внутрішня і зовнішня політика п. Дорошенка
- •5.3. Стабілізація політичного життя в Україні в другій половині хvіі століття. Гетьман і. Мазепа.
- •Запитання для самоперевірки
- •5.4. Формування абсолютистської монархії в Росії й обмеження української автономії у хvііі столітті. Посилення антиукраїнської політики російського царизму
- •Запитання для самоперевірки
- •5.5. Становище українських земель під владою Речі Посполитої в кінці хvіі – хvііі століттях.
- •Запитання для самоперевірки
- •5.5.2. Входження Північного Причорномор’я до складу Росії.
- •5.5.3. Занепад та поділи Речі Посполитої. Нове політичне розчленування України Російською та Австрійською імперіями.
- •Запитання для самоперевірки
- •Література:
- •Тема 8. Українські землі під владою Російської і Австрійської імперій у першій половині хіх століття
- •1. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі іноземних держав
- •2. Криза кріпосництва і розвиток капіталістичних
- •Місце України у зовнішній торгівлі Російської імперії.
- •3. Загострення соціально-економічних протиріч в Україні. Селянські повстання. Устим Кармелюк.
- •4. Початковий етап національного відродження. Становлення української інтелігенції
- •Діяльність декабристів в Україні
- •5. Характер політики австрійського уряду щодо українців
- •Рекомендована література
- •Тема 9. Україна на початку хх століття (1900 – 1914) і в роки першої світової війни.
- •Тема 10. Українське національно-державне відродження 1917-1920 рр. Тема 11. Україна у міжвоєнний період
- •Основними змінами у період непу були:
- •У сільському господарстві:
- •У промисловості:
- •У галузі торгівлі і фінансів:
- •Забезпечила швидку відбудову зруйнованого війною господарства;
- •Лише частково на основі товарно-грошових відносин забезпечила зв’язок між промисловістю і дрібнотоварним сільським господарством;
- •Не мала істотних результатів у відбудові господарства.
- •2. Україна і утворення срср
- •3. Політика українізації
- •4. Індустріалізація України
- •5. Колективізація українського села.
- •Причини колективізації
- •6. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в
- •Масові репресії
- •Конституція урср 1937 р.
- •Література:
- •Тема 12. Західна Україна у 1921-1939 роках План
- •1. Колонізація Західної України
- •Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали власного автономного устрою. Уряди цих країн прагнули до посилення контролю над українськими територіями.
- •2.Політика Польщі
- •3. Політика Чехословаччини
- •4. Політика Румунії
- •5. Політичне життя. Національно-визвольний рух
- •Галичина і Волинь
- •Буковина
- •Закарпаття
- •Завдання:
- •Література:
- •Тема 13. Україна в роки другої світової війни
- •3. Напад Німеччини на срср
- •Евакуація
- •Остаточна окупація України
- •4. Україна в роки німецькоі окупації
- •Рух Опору в Україні
- •Радянський рух Опору
- •Формами боротьби партизан були:
- •Національно-визвольний рух Опору на чолі з оун
- •Масові репресії та депортації населення
- •Визволенння України від фашистських загарбників (грудень 1942 – жовтень 1944 рр.)
- •Вклад України в перемогу над Німеччиною і її союзниками
- •Людські і матеріальні втрати України
- •Література
- •Тема 16. Україна у період стабілізації радянської системи та загострення її соціально-економічної та політичної кризи (1965-1985 рр.).
- •Політика-ідеологічна криза системи. Жовтневий (1964 р.) Пленум цк кпрс як політичний переворот.
- •2. Економічний розвиток урср. Непослідовність економічних перетворень.
- •1. Деформована структура розміщення продуктивних сил.
- •2. Катастрофічна екологічна ситуація.
- •4. Хронічне відставання за принциповими економічними показниками.
- •Темпи зростання реальних доходів на душу населення по союзних республіках (1970 — 100%)
- •3. Соціальний розвиток урср.
- •Розвиток освіти і науки. Криза духовної сфери.
- •Наростання дисидентського руху. Утворення угс.
- •Рекомендована література
Запитання для самоперевірки
Чому на початку свого гетьманування Мазепа твердо дотримувався промосковської орієнтації?
Якою була внутрішня політика гетьмана?
Чому в 1708 р. Мазепа перейшов на бік шведів?
Дайте характеристику угоди, укладеної між Карлом XII та Мазепою в 1709 р.
Чому плани Мазепи зазнали невдачі?
5.4. Формування абсолютистської монархії в Росії й обмеження української автономії у хvііі столітті. Посилення антиукраїнської політики російського царизму
Офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла декілька етапів:
Перший (1708 –1728) – форсований наступ на українську автономію.
Другий (1728 – 1734) – повернення Україні частини її прав і вольностей.
Третій етап (1734 – 1750) - посилення імперського тиску.
Четвертий (1750 – 1764) – тимчасове уповільнення процесу російської експансії.
П’ятий (1764 –1783) – остаточна ліквідація української автономії.
Занепад української автономії після полтавської перемоги Петра І значно прискорився. Гетьман Скоропадський відразу після битви під Решетилівкою нагадав Петру І про необхідність підтвердження давніх прав і привілеїв Гетьманщини. Відповідь Скоропадському була надіслана канцлером Головкіним, її прийнято вважати Решетилівськими статтями. У них лише в загальному підтверджувались права і вольності, разом із тим підкреслювалось, що український народ і так уже має стільки вольностей, як не один народ у світі. Фактично ж статті закріплювали контроль за податками, витратами на утримання адміністрації, війська і т. д. При гетьманові мав постійно перебувати царський резидент, який здійснював такий нагляд. Глухів ставав гетьманською столицею, оскільки був ближче до Росії, для гетьманської "охорони" виділялись два російські полки.
Поширені були випадки, коли сам цар чи російський уряд часто призначали старшину, командувати козацькими полками призначались російські офіцери. Козаків продовжували активно використовувати в далеких походах і на будівництві різних споруд, як, наприклад, канал навколо Ладозького озера. Численні обмеження і заборони накладалися на українську торгівлю.
У цей час невелика група старшини, яка разом із Мазепою втекла до Молдавії, у 1710 р. на нараді в Бендерах вибрала гетьманом Пилипа Орлика. Тут же була укладена угода між гетьманом, старшиною і запорожцями, що отримала назву "Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська" (Конституція). Зміст цієї угоди такий:
а) проголошувалась незалежність України від Росії та Речі Посполитої;
б) обґрунтовується протекція шведського короля та союз з Кримським ханством;
в) територія України визначається Зборівським тракта-том 1649 року.;
г) запорожцям повинні були повернути їхні давні містечка Трахтемирів, Кодак, Келеберду, землі над Ворсклою; фортеці, побудовані Мазепою, ліквідовувались;
ґ) при гетьманові утворюється Генеральна рада із законодавчою владою, яка складається з генеральної старшини, полковників, виборних Депутатів від кожного полку та з делегатів від запорожців. Рада збирається тричі на рік - на Різдво, Покрову та Великдень;
д) справи про кривду гетьманову та провини старшини розглядає генеральний суд, до якого гетьман не має права втручатися;
е) державна скарбниця і майно підпорядковуються генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначаються окремі землі;
є) встановлюється виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом;
ж) спеціальна комісія має здійснити ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей населення;
з) скасовуються оренди та податки на утримання гетьманської гвардії;
і) гетьман має захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.
Конституція мала яскраво виражені демократичні тенденції. Про це свідчить встановлення представницького органу - Генеральної ради, виборності посад, спроба розподілу виконавчої і судової влади. Разом із тим не можна не бачити, що Конституція мала на меті задовольнити перш за все інтереси тих соціальних груп, на які намагався спиратися П. Орлик для повернення на Україну. Проголошення захисту інтересів простого народу мало тут скоріше декларативний характер. Зверніть увагу на оцінку Конституції І. Крип'якевичем: "Всі ці постанови мали егоїстично класовий чи груповий характер... Творці Конституції - старшина і запорожці - не виявили широкого політичного світогляду".
Конституція значно обмежувала гетьманську владу в інтересах старшини. За висловом історика О. Оглобліна, вона була "другою поразкою гетьмана Мазепи після полтавської катастрофи, яка завдала великого удару гетьманській владі".
Хоч Конституція і не була запроваджена в життя, вона стала видатним пам'ятником української державно-політичної думки в еміграції.
Навесні 1711 р. Пилип Орлик разом із татарами вирушив у похід на Україну і взяв в облогу Білу Церкву. Назустріч йому виступили значні сили російської армії і козаки Скоропадського. Татари ж виявились ненадійними союзниками і знову заходилися грабувати українське населення. Орлик змушений був відступити. Його сподівання на допомогу турецької армії у боротьбі проти Петра І не справдилися. До кінця свого життя Орлик намагався здійснювати різноманітні дипломатичні комбінації для протидії експансії Російської імперії.
Майже одночасно з проголошенням Російської імперії (1721 року) українській автономії було завдано удару, який взагалі позбавив гетьмана і старшину реальної влади. При гетьманові у 1722 р. була створена Малоросійська колегія, яка мала розглядати скарги на всі адміністративні й судові заклади України, контролювати фінанси, діловодство і т. д. Вражений цим нововведенням, старий гетьман Скоропадський занедужав і того ж року помер.
Після цього Петро І взагалі заборонив вибори нового гетьмана. У відповідь на прохання старшини дозволити проведення виборів у 1723 р. Петро І видав указ, де говорилося, що на гетьмана поки що не знайдено достойної кандидатури, оскільки всі гетьмани, окрім першого - Хмельницького і останнього - Скоропадського, були зрадниками. Водночас відання українськими справами було передано із колегії іноземних справ до компетенції сенату.
Наказним гетьманом був призначений чернігівський полковник Павло Полуботок. Він зробив спробу послабити вплив Малоросійської колегії. В Україні стала проводитись судова реформа. Полуботок домігся від сенату певного обмеження всевладдя колегії. Але ці заходи викликали гнів царя Петра, і він викликав Полуботка зі старшиною до Петербурга. На непокірливого гетьмана були організовані доноси і, в результаті, він разом із старшиною потрапляє до в'язниці. В'язні були визволені 1725 р. після смерті Петра. Полуботок же помер у камері за кілька місяців до цього.
Тепер доля українського автономного устрою повністю залежала від настроїв правлячої верхівки у Петербурзі. Оскільки в Росії у ті часи кілька разів відбувались перевороти і змінювались імператори, одночасно з ними змінювалось і ставлення до Гетьманщини. З приходом до влади Петра II, регентом при якому став князь Меншиков, Малоросійська колегія була ліквідована і дозволено вибори гетьмана.
У жовтні 1727 р. гетьманом обрали миргородського полковника Данила Апостола. В міру своїх сил він намагався зміцнити автономний устрій Гетьманщини, що був у повному занепаді. За його гетьманування внутрішнє життя в Україні стабілізувалося. Прості люди відчули себе захищенішими від зловживань властей і багатих землевласників, старшина отримала підтвердження на старі маєтності, а торгівці дістали нові можливості для занять ремеслами, промислами і торгівлею. За його влади запорожцям було дозволено повернутися до Росії, і в 1733 р. вони заснували Нову Січ над рікою Підпільною поблизу Нікополя. Та після смерті Д. Апостола в 1734 р. нова імператриця Анна Іоанівна забороняє вибори нового гетьмана і створює для управління Україною аналог Малоросійської колегії під назвою "Правління гетьманського уряду".
У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1761) було обрано останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського (1750-1764). Цей крок імператриця зробила під впливом свого чоловіка Олексія, що був старшим братом Кирила Розумовського.
К. Розумовський доклав багато зусиль для розширення автономного управління Української держави, добивався спадковості гетьманства. Але в умовах централістичних прагнень Російської імперії подальший розвиток української автономії був неможливим.
У 1762 році російський престол зайняла Катерина ІІ, прибічниця централізму, яка рядом заходів остаточно ліквідувала автономний устрій України:
у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;
у 1775 р. було знищено Запорозьку Січ. Її землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорозьких козаків склалася по-різному: 25 тис. козаків згодом переселено на Кубань, 5 тис. запорожців отримали політичний притулок в Туреччині і заснували там Задунайську Січ (1775-1828), значна частина запорожців оримала статус селян;
у 1781-1782 рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;
у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідовано козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних козаків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.
У відповідь на наступ царизму на українську державність, скасування її автономії серед патріотично настроєної української старшинивиникла думка вдатися до іноземної інтервенції. Речником цієї групи виступив відомий на той час громадський діяч і літератор Василь Капніст. У 1791 р. він таємно їздив до Берліна, де просив допомоги у Прусії проти московського абсолютизму. Однак ця спроба виявилася невдалою.
Таким чином, в результаті політики російського царизму в Україні було ліквідовано гетьманство, Запорозьку Січ, полковий військовий і адміністративно-територіальний устрої. Україна стала звичайною провінцією Росії. Українському народу через несприятливі політичні умови, через недостатню внутрішню консолі-дацію не вдалося зберегти свою державність. Але збереглася в Україні державно-національна традиція, ідея незалежної української держави, і цілі покоління боролися і вмирали за цю ідею.