Основними змінами у період непу були:

1. У сільському господарстві:

* заміна продрозкладки продподатком ( був менший приблизно у 2 рази і відомий селянам заздалегідь);

* дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільсько-господарської продукції;

* дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.

Неп сприяв розвиткові сільського господарства:

у 1925 році обсяг сільськогосподарської продукції досяг довоєнного рівня.

2. У промисловості:

* продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств. В Україні було здано в оренду 5200 підприємств – майже половина наявного фонду;

* децентралізація управління промисловістю. Багато під-приємств об’єднувалися в трести і переводилися на госпрозрахунок. Найбільшими в Україна стали трести “Дон- вугілля”, “Хімвугілля”,” Південьсталь”, “Цукротрест”;

* ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівка в оплаті праці;

* залучення іноземного капіталу у формі концесій, змішаних акціонерних товариств та ін.

Неп стимулював розвиток промисловості, зростання продуктивності праці. У 1926 р. основні показ-ники рівня розвитку легкої і харчової промисловості, яка знаходилася в основному в руках дрібних підприємців, були вищі за довоєнні. Навпаки, сповільнювалися темпи розвитку важкої промисловості, яка була під контролем держави.

У 1925-1926 рр. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% рівня 1913 року.

3. У галузі торгівлі і фінансів:

* відмова від розподілу продукції за картками, від прямого продуктообміну і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, приватна, державна;

* відкриття у великих містах торговельних бірж;

* у 1922-1924 рр. проведено грошову реформу: випущено конвертовані десятикарбованцеві банкноти – червінці, а також казначейські білети вартістю 1, 2, 5 крб. Зміцнювалася грошова система, спадала інфляція, зріс життєвий рівень населення.

Ряд істориків і економістів розглядають неп як вершину реформаторства більшовиків, як “ринкову модель соціалізму”.

Неп не міг бути тривалим.

Причини згортання непу:

* комуністична партія з самого початку розглядала неп як вимушену і тимчасову поступку капіталізму, її стратегічна мета залишалася незмінною – побудова комуністичного суспільства;

* він був несумісний з політикою Сталіна, спрямованою на встановлення в країні тоталітарного режиму.

• У кінці 20-х років сталінське керівництво

відмовилось від непу і перейшло до командно-адміністративної економіки.

Значення непу полягає в тому, що:

1. Забезпечила швидку відбудову зруйнованого війною господарства;

2. Лише частково на основі товарно-грошових відносин забезпечила зв’язок між промисловістю і дрібнотоварним сільським господарством;

3. Не мала істотних результатів у відбудові господарства.

2. Україна і утворення срср

Під час громадянської війни на території колишньої Російської імперії утворилося шість радянських республік – Російська Федерація, Україна, Білорусія, Азербайджан, Вірменія, Грузія та дві народні республіки – Бухарська та Хорезмська.

Республіки формально вважалися незалежними, але фактично ніякого суверенітету вони не мали і управлялися єдиним центром – ЦК РКП(б). Залежність республік від московського центру прикривалася системою двосторонніх та багатосторонніх угод, яка отримала назву “договірної федерації”.

Після громадянської війни постало питання про остаточне врегулювання відносин між республіками. Для цього була утворена спеціальна комісія на чолі з наркомом національностей Йосифом Сталіним /у квітні 1922 р. Сталін зайняв посаду генерального секретаря ЦК РКП(б)/. Комісія розробила так званий “план автономізації”, який передбачав включення республік на правах автономних до складу Російської федерації.

В Україні з критикою цього плану виступили голова уряду Х.Раковський та нарком внутрішніх справ М.Скрипник. На відміну від них, перший секретар ЦК КП(б)У Дмитро Мануїльський підтримав Сталіна. Протистояння зі Сталіним дорого коштувало Раковському: його у 1923 р. замінено на посаді голови уряду УСРР Власом Чубарем, а у 1936 р. – репресовано.

В.Ленін відкинув сталінський план, назвавши його шовіністичним, і розробивши власний план, за яким всі радянські республіки, включаючи Російську федерацію, на рівних входили до складу СРСР, зберігаючи за собою право вільного виходу. Таким чином, утворювалася нова федеративна держава, у якій поряд з республіканськими передбачалося формування союзних органів влади.

На основі ленінського плану І з’їзд рад СРСР прийняв рішення про утворення СРСР. До його складу увійшли Російська Федерація, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька Федерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). У документах, покладнених в основу СРСР ( Декларація та Договір), права центру превалювали над правами республік. Так, із 29 пунктів Союзного договору лише один стосувався прав республік. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу не було розроблено.

Юридичне оформлення СРСР остаточно завершилося в 1924 році, коли була прийнята Конституція СРСР.

Конституція СРСР остаточно позбавила союзні республіки права на зовнішню політику та торгівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв’язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоров’я, соціальним забезпеченням. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику в цілому і кожної республіки зокрема.

ІХ Всеукраїнський з'їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції УСРР, законодавчо закріпивши входження республіки до складу СРСР.

Формально СРСР був федерацією, але фактично – унітарною, централізованою державою, імперією нового типу. Україна втратила рештки державного суверенітету і незабаром, як і інші союзні республіки. Перетворилася на адміністративну одиницю Радянського Союзу.

Проте певні ознаки державності – територіальна цілісність, власний адміністративний і державний апарат збереглися, однак це не змінювало її статусу як частини єдиної держави.

З’ясуємо, чому ж так сталося ? Чому Україна, яка за радянською конституцією 1919 р. вважалася суверенною, втратила державний суверенітет?

Утворення СРСР було обумовлене дією як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів:

* територіальні межі республік, які увійшли доскладу СРСР, були об’єднані в межах колишньої Російської імперії. Між ними існували історично усталені економічні зв’язки, і як наслідок, певна спеціалізація економічних районів та розподіл праці;

* у роки громадянської війни між радянськими республіками склався воєнно-політичний союз, а пізніше – у 1921-1922 рр., воєнно-господарський та дипломатичний союзи. Виникла так звана «договірна федерація» радянських держав, де функції загальнофедеративних органів влади виконували органи влади Радянської Росії;

* головною ж причиною утворення СРСР стало посилення впливу у всіх республіках єдиної, жорстко централізованої більшовицької партії, керівництво якої взяло курс на негайне об’єднання республік в єдину державу і здійснило це об’єднання за власним сценарієм.