Конашевич-Сагайдачний Северин Наливайко

У 1594 р. Наливайко зібрав загін козаків, з яким пішов про­ти татар і турків, одбив у них 4000 коней і частину їх надіслав у подарунок запорозьким козакам. Водночас Наливайко закликав козаків до спільного походу на Молдавію. Частина козаків на чолі з Григорієм Лободою пристала на цю пропозицію, і восени 1594 р. Наливайко та Лобода здійснюють успішний похід на Молдавію. Повернувшись із походу, козаки вступають у конфлікт з шлях­тою на Поділлі. Повстання швидко розростається, до нього при­єднуються широкі маси селян і міщан. Повсталі захоплюють Брацлав, Бар, Вінницю.

Навесні 1595 р. Наливайко на чолі свого загону виступив у похід на Волинь та Білорусь, а Лобода рушив па Київщину. До осені 1595 р. наливайківці оволоділи рядом білоруських міст -Слуцьком, Бобруйськом, Могилевом. У цей же час під контро­лем повстанців Лободи була більша частина Правобережжя. Ніко­ли раніше повстання в Польсько-Литовській державі не досяга­ли такого розмаху.

Король своїм універсалом закликав усю шляхту йти до Корон­ного війська, командування яким було доручене досвідченому полководцеві Станіславу Жолкевському.

На початку 1596 р. у зв'язку з наступом на Україну польських військ Наливайко рушив на з'єднання з загоном Лободи. Лобода в цей час перебував під Білою Церквою, оточивши у фортеці польський гарнізон. Навесні обидва повстанських гарнізони об'єд­нались і на раді обрали гетьманом Матвія Шаулу. Білоцерківська фортеця була взята штурмом, але до міста вже підходили головні польські сили під командуванням Жолкевського. Повстанці відсту­пили, проте Жолкевський наздогнав їх біля урочища Гострий Камінь і нав'язав бій. Козаки відбили атаки польського війська і завдали йому значних втрат. Після цього військо повсталих руши­ло на Київ і переправилось на лівий берег Дніпра. Жолкевський, отримавши підкріплення, знову став наздоганяти наливайківців і недалеко від Лубен, в урочищі Солониця, нав'язав їм новий бій. Козаки утворили укріплений табір в чотири ряди возів, вирили шанці і мужньо відбивались від переважаючих польських сил. Але ситуація ускладнювалась нестачею боєприпасів та продовольства, до того ж разом із козаками в таборі перебували біженці, пере­важно жінки й діти. Між козаками виникли незгоди, прихильни­ки Наливайка вбили Лободу. Гетьманом було обрано полковника Кремпського. Всі надії повсталих були пов'язані з підкріпленням, яке йшло із Запорозької Січі: загін запорожців на чолі з Подвисоцьким плив на чайках по Дніпру на допомогу.

Жолкевський хотів за всяку ціну зломити сили повсталих до підходу запорожців. Із Києва були привезені облогові гармати, що почали обстріл козацького табору. Серед козаків знайшли підтримку прихильники переговорів, вони схопили Наливай­ка, Шаулу та інших ватажків і видали їх Жолкевському. Але роз­лючені двотижневим запеклим опором повсталих поляки влаш­тували в козацькому таборі нещадну різанину. Тільки невели­кий загін козаків на чолі з Кремпським зміг врятуватися втечею на Запорожжя.

Наливайка відправили до Варшави, де стратили після страшних тортур. Сейм, що зібрався навесні 1597 р., доручив Жолкевсь­кому знищити козацтво повністю. Але польське військо було ви­снажене тривалою боротьбою і на Січ іти вже не наважилось. Обмежилися загальною декларацією: козаки оголошувались во­рогами держави, їхні землі і майно підлягали конфіскації.

Проте ці заходи виявились короткочасними і малоефективни­ми. Запорозька Січ стала базою втікачів, що врятувались від солоницької різанини. Дуже скоро там зібрались нові козацькі маси, що сходились з усієї України.

Уже в 1600 р. 4000 козаків беруть участь у складі польської армії у молдавському поході. 1601 р. сейм скасовує попереднє рішення про знищення козаків, і вони беруть активну участь у польсько-шведській війні.

Повстання Косинського і Наливайка засвідчили, що коза­ки не будуть миритися з посиленням на Україні польського гніту. Козацтво, яке під час повстань виступало спільно з селянами та міщанами, перетворювалось на грізну силу.

Багато повстань прокотилося Україною в 30-ті роки XVII століття. У 1635 році Річ Пос­полита збудувала на північ від Січі грізну фор­тецю Кодак. Вона мала стояти на перешкоді запорожцям. Але загін козаків на чолі з геть­маном Іваном Сулимою зруйнував цю фор­тецю й знищив усю залогу, що складалася з німецьких найманців. Та по-зрадницькому схоплений частиною реєстрової старшини, Сулима був страчений поляками. Значні ко­зацькі виступи відбулися під керівництвом Та­раса Федоровича, Павла Бута, Якова Острянина та Дмитра Гуні. І хоча всі вони зазнали поразки, занепокоєний польський уряд вжив заходів до ще більшого обмеження козаць­кого самоврядування.

У 1638 році було ска­совано здобуті раніше привілеї козацтва - власне судочинство, виборність старшин тощо. Але й після цього окремі козацько-се­лянські виступи не припинялися. Згодом вони переросли у велику національно-визвольну війну 1648—1654 років під проводом Богдана Хмельницького.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Визначте основні етапи інтеграції Литви та Польщі.

2. Які зміни відбулися у становищі українських земель під владою Литви протягом ХІУ-ХУІ ст.?

3. Які причини і укладення Кревської Унії? Які наслідки вона мала для України?

4. Коли і чому в Україні поширились фільваркові господарства?

5. Які були основні передумови Люблінської унії?

6. Які соціально-економічні зрушення сталися на українських зем­лях після Люблінської унії?

7. Якими були наслідки Брестської церковної унії?

8. Які були причини виникнення козацтва?

9. Які особливості устрою Запорозької Січі?

10. З якою метою створювалось реєстрове козацьке військо?

11. Чому Запорозьку Січ ще називають і християнською республікою ?

Література:

Алексєєв Ю. М., Вертегел А. Г., Даниленко В. М. Історія України: Навч. посіб. – Каравела, 2004, - с. 20 – 40.

Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Видавничий центр „Академія”, 1999, - с. 81 – 126.

Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997, - с. 52 - 70.

Субтельний О. Україна: історія. - К: „Либідь”, 1993, - с. 95 – 139.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України /Ред. Я. Грицак, О. Романів. Львів: Видавництво Наукового товари-ства імені Т. Шевченка у Львові, 1992.

Історія України Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К: Видавничий центр „Академія”, 2001.

Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. Вид. 2-ге, зі змінами. – Львів: Світ, 1998.

Історія України: Курс лекцій:У 2 кн. - Від найдавніших часів до кінця XX століття/ Мельник Л. Г., Гуржій О. І., Демченко М. В. та ін. -К.: Либідь, 1991,- лекція 4 - 9.

Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге вид. Виправлене і доповнене. - К.: „Каравела”, Львів: „Новий Світ – 2000”, „Магнолія плюс”, 2003, с. 57– 79.