Конституція урср 1937 р.
У середині 30 – х років, керівництво ВКП(Б) зробило висновок про те, що в СРСР відбулася перемога соціалізму. Виникла необхідність у прийнятті нової конституції.
VІІІ з’їзд рад СРСР 5 грудня 1936 р. затвердив нову Конституцію СРСР, а ХІV з’їзд рад України 30 січня 1937 р. – нову Конституцію УРСР (назва Українська Соціалістична Радянська Республіка змінювалася на Українську Радянську Соціалістичну Республіку). Конституція 1937 р. стала третьою радянською конституцією України (перша була в березні 1919 р., друга – у травні 1925 р.). Але, як і перші дві, вона була копією Конституції прийнятої в Москві.
Згідно з Конституцією 1937 р. Україна проголошувалася “соціалістичною державою робітників і селян”. Політичною основою УРСР визнавалися ради депутатів трудящих, а економічною – соціалістична власність на засоби виробництва, що мала форму державної і колгоспно – кооперативної.
Всьому населенню гарантувалися широкі демократичні права і свободи (свобода слова, житла, листування, принципів відкритості судових процесів). Запроваджувалося загальне виборче право, багатоступеневі вибори до органів влади змінювалися прямими при таємному голосуванні.
Д
емократичні
норми Конституції грубо порушувалися.
На практиці мали місце партійно –
державний диктат, тотальний контроль
над людиною, масові репресії.
Література:
Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Видавничий центр „Академія”, 1999, - с.
Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997, - с. 213 – 238.
Бойко О. Д. Історія України. Тести. Запитання. Завдання. – К: Видавничий центр „Академія” 1998, с.117 – 140.
Субтельний О. Україна: історія. - К: „Либідь”, 1993, - р.5, ч. 23.
Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України /Ред. Я. Грицак, О. Романів. Львів: Видавництво Наукового товари-ства імені Т. Шевченка у Львові, 1992, с. 116 – 129.
Історія України Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К: Видавничий центр „Академія”, 2001.
Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. Вид. 2-ге, зі змінами. – Львів: Світ, 1998. в особах XІX - XX ст. - К: 1995.
Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге вид. Виправлене і доповнене. - К.: „Каравела”, Львів: „Новий Світ – 2000”, „Магнолія плюс”, 2003, с. 195– 206.
Тема 12. Західна Україна у 1921-1939 роках План
Колонізація Західної України.
Становище Галичини і Волині у складі Польщі.
Становище Закарпаття у складі Чехословаччини. Мюнхенська угода і проголошення незалежності Карпатської України.
Становище Буковини у складі Румунії.
Політичне життя і національно-визвольний рух.
1. Колонізація Західної України
Розкриваючи дане питання, студентам необхідно звернути увагу на те, що західноукраїнськими землями у міжвоєнний період володіли інші держави. Під польською окупацією впродовж 1919-1921 рр. опинилися Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, що становило третину усієї тодішньої території Польщі. На цій території проживало 8,9 млн. чоловік, у тому числі 5,6 млн. українців.
Війська Румунії наприкінці 1918 року окупували Північну Буковину і Бессарабію, до складу якої входили етнічні українські землі – Ізмаїльський, Аккерманський, Хотинський повіти. На території, підвладній Румунії, проживало майже 790 тис. українців.
Закарпаття (під назвою „Підкарпатська Русь”) у 1920 р. було приєднане до Чехословаччини. На території краю проживало понад 725 тис. українців.
Окупація українських земель Польщею, Румунiєю та Чехословаччиною вiдбулася за пiдтримки захiдноєвропей-ських країн та США.
Окупацiйнi властi не мали жодного намiру поступатися українськими землями. Навпаки, вони проводили полiтику колонiального гноблення, асимiляцiї українського народу.