Ряд Сиреноподібні (Sirenia)

Водні тварини; близькі до давніх копитних. Форма тіла нагадує китоподібних, але з добре вираженою шиєю. Передні кінцівки у вигляді ластів, на яких збереглися рудиментарні копитця. Задніх кінцівок немає. Хвостовий відділ закінчується горизонтальним плавцем. Корінні зуби з плоскою жуйною поверхнею, як у копитних; шлунок складається з кількох відділів. Харчуються підводною рослинністю, тримаються зграями, пасуться на підводних “пасовиськах”. Р о д и н а л а м а н т и н о в і – Trichechidae – 3 види – живуть коло берегів Західної Африки і східного узбережжя Південної Америки (коло Антильських островів). Р о д и н а д ю г о н е в і – Dugongidae представлена 2 видами, поширені у прибережній смузі Індійського океану. У 1941 р. зоологом Стеллером описана біля Командорських островів морська корова – Hydrodamalis gigas (стеллерова корова), що була єдиним представником р о д и н и м о р с ь к і к о р о в и – Hydrodamalidae. Винищена мисливцями: останній екземпляр вбитий у 1768р.

Ряд хоботні – Proboscidea

Найбільші наземні тварини висотою 3-4 м і масою 4-5 т; були численні і широко поширені в третинному періоді. Хобот – сильно видовжений мускулистий ніс, що зростається з верхньою губою і підтримується при основі хрящем; використовується як хватальний орган, що виконує одночасно функцію дотику і нюху. Кінцівки п’ятипалі з невеликими копитцями і плоскою ступнею; на підошві під шкірою желеподібна пружна підстилка, що забезпечує безшумні рухи по грунту.

Шкіра товста, у сучасних видів гола. Бивні – верхні парні різці, що розростаються і далеко видаються з ротової порожнини; ростуть протягом всього життя. З кожної сторони щелепи є всього по одному функціонуючому корінному зубу; при зношуванні замінюється наступним, який розвивається до того часу. Статевої зрілості досягають у віці 10-16 років, живуть до 50-80 років. Самка після 18-22 місяців вагітності народжує 1 маля масою біля 100 кг. У індійського слона – Elephas maximus бивні є лише у самців; легко приручається, але в неволі, як правило, не розмножується. Африканський слон – Loxodonta africana більший за розмірами; бивні мають і самки; важко приручаються. В останні роки доведена наявність двох видів слонів в Африці: африканського лісового слона – Loxodonta cyclotis і африканського саванного слона - L. africana.

У четвертинний період значні території від тундри до степів населяв мамонт – Elaphas primigenius з довгим рудим хутром і великими загнутими бивнями. Багато їх було і в Україні, особливо в басейні Дніпра, про що свідчать викопні рештки цих тварин. У багаторічній мерзлоті Сибіру виявляють рештки мамонтів, що добре збереглися. Такою найціннішою з викопних знахідок в усьому світі є знаменитий березівський мамонт, опудало якого експонується в Зоологічному музеї Санкт-Петербурга.

Ряд непарнокопитні – Perissodactyla

Досить великі тварини з найбільш розвиненим третім пальцем (у частини видів зберігається лише він один). Ступінь редукції решти пальців відповідає швидкості пересування (максимальна у однопалих). Кінцеві фаланги пальців мають рогові копита. У плечовому поясі немає ключиць. Шлунок простий. Предками непарнокопитних були примітивні копитні – Condylarthra. Вже у еоцені непарнокопитні стали багаточисельними (описано коло 500 видів), але в міоцені їх кількість різко скоротилась. До теперішнього часу збереглось три родини з 18 видами.

Р о д и н а т а п і р и – Tapiridae – найбільш примітивні непарнокопитні. Передні кінцівки чотирьохпалі, задні – трьохпалі. Один вид – чапрачний тапір – Tapirus indicus – живе в Південно-Східній Азії і три види – в Південній Америці. Населяють болотисті ліси і береги водойм. Добре плавають і пірнають, харчуються прибережною і водною рослинністю. Р о д и н а н о с о -р о г и – Rhinocerotidae великі тяжкої будови звірі (довжина тіла 2-4 м, маса 1-3,5 т). Кінцівки трипалі; товста шкіра майже безволоса. На носових і лобових кістках сидять один-два роги, утворені зроговілим епідермісом. Ікла редуковані. Населяють савани, тропічні ліси; харчуються чагарниковою і трав’яною рослинністю; поширені в Африці і Південно-Східній Азії. Раніше носороги жили також в Євразії, зустрічались разом з мамонтами: шерстистий носоріг – Rh. thichorhinus відомий з відкладів льодовикового періоду; ймовірно, жив і у більш пізній час. Р о д и н а к о н я ч і – Equidae мають на передніх і задніх кінцівках по одному пальцю; від другого і четвертого пальців зберігаються рудименти у вигляді “грифельних кісточок”. Здатні до швидкого бігу. Зебри – Hippotigris поширені в африканських саванах, віслюки Equus asinus ще є в пустелях Північної Африки. Дикі коні - Equus przewalskii зараз збереглися у невеликій кількості в Монголії. Останній дикий європейський кінь – тарпан (підвид коня Пржевальського) вбитий в пониззях Дніпра в 70-х роках минулого століття; в історичний час вони жили в степах і лісостепах Європи. Кулан - Equus hemionus – примітивної будови кінь, що зберігся у невеликій кількості в Південній Туркменії, Ірані, Афганістані, Монголії, Північно-Західному Китаї.