Надряд циприноїдні – cyprinomorpha

Надряд містить два ряди з понад 4500 видів. Луска циклоїдна або тіло голе. Плавальний міхур зберігає зв’язок зі стравоходом. Є веберів апарат: фрагменти перших чотирьох хребців перетворюються в кісточки, які передають зміну тиску в плавальному міхурі на лабіринт внутрішнього вуха. Складають приблизно половину всіх видів прісноводних риб; у морях майже не трапляються.

Ряд Коропоподібні – Cypriniformes. Ряд нараховує понад 3200 видів 25―29 родин трьох підрядів.

Більш як 1300 видів підряду Characoidei живуть у прісних водоймах тропічної Америки й Африки. Розміри і зовнішній вигляд дуже різноманітні. Представники багатьох видів завдовжки лише 2―5 см (серед них – акваріумні рибки тернеції, неони й багато інших), а найбільші види сягають 1―1,5 м. Із хижих видів харацинових у водах Південної Америки усім відомі піраньї (кілька видів 3 родів): тримаються зграями, мають потужні гострі зуби, місцями небезпечні й для людини.

Близько 50 видів риб з довгастим вугреподібним тілом відносять до підряду Gymnotoidei, або електричні вугри; населяють прісні водойми Південної Америки. Мають електричні органи. В електричного вугра Electrophorus etectricus стрічкоподібні електричні органи складають майже третину маси риби і можуть генерувати розряд до 400―650 В (сила струму – до 1 А). Такі розряди риба генерує захищаючись і під час нападу на здобич. Крім того, є додаткові низковольтні електричні органи для локації. Вони генерують 20―30 (до 50) імпульсів за секунду; у зв’язку з розвитком электролокації, зір з віком погіршується. У ротовій області є ділянки, надзвичайно багаті капілярами: при нестачі кисню в воді риби періодично піднімаються до поверхні і захоплюють ротом повітря.

Підряд Cyprinoidei складений 5―6 родинами нараховує близько 1800 видів. На щелепах зубів немає. На останній зябровій дузі розташовані глоткові зуби, які мають складну форму і не тільки полегшують проковтування здобичі, а й перетирають її. Рот висувний, у деяких видів оточений вусиками. Живуть у прісних і солонуватих водоймах різних типів. Розміри від 5―8 до 60―80 см. У наших прісних водоймах числом видів коропові переважають інші групи риб. Молодь майже всіх видів харчується зоопланктоном. У старшому віці йде розподіл харчової спеціалізації: переважаюча група – бентофаги; є також планктофаги, активні хижаки, що поїдають дрібних риб (білизнá, або жерех, головень та ін.) і травоїдні форми (амур, товстолобик та ін.).

Коропові складають основу промислу в прісних водоймах. До найбільш важливих належать короп – Cyprinus carpio, лящ – Abramis brama. Дрібні види – пічкурі – Gobio, в’юни – Cobitis, Misgurnus, верховодки – Alburnus, малявки – Leucaspius, – служать кормом промисловим видам риб. Виведені культурні породи сазана (дзеркальний та інші коропи), а також білий амур – Ctenopharyngodon idella і товстолобики – Hypophtalmichtys molitrix і Aristichtys nobilis розводяться в риборозплідних ставках; останні три переважно рослиноїдні види використовуються у зрошувальних системах для запобігання їхнього заростання. Приблизно за тисячу років одомашнювання і наступної селекції срібного карася – Carassius auratus у Японії і Китаї виведено кілька сотень порід декоративних золотих рибок.

Ряд Сомоподібні – Siluriformes. Більш як 1200 видів сомоподібних групуються в 27―31 родини. Тіло голе, деякі види у шкірі мають окремі кісткові пластинки. На щелепах розташовані в кілька рядів дрібні зуби, а біля рота – декілька пар вусиків. У тропіках багато видів, що не перевищують у довжину 3―6 см, але зустрічаються й такі гіганти, як звичайний у наших ріках сом Silurus glanis, який сягає маси 300 кг і довжини 3―4 м. У дрібних видів, які населяють гірські струмки, розвиваються присоски, у мешканців сильно зарослих тропічних водойм є додаткові органи дихання. Деякі тропічні види при пересиханні водойм здатні переповзати в сусідні чи переживати посуху, в товщі вологого намулу. Частина видів має електричні органи.

С омові – переважно хижаки, що полюють із засідки, однак є також і всеїдні, й типові планктофаги. Наш сом поїдає різних риб, жаб; великі соми часом хапають водоплавних птахів. Декілька дрібних (до 6 см) американських сомиків – справжні паразити: Stegophilus спеціальним присисним диском прикріплюються до зябер великих риб і ссуть кров; Vandeltia зубами прогризає шкіру або зябра риби, а гострі шипи на зябрових пóкришках дозволяють їм утримуватися в рані.

Для багатьох сомів властиве піклування про потомство. Частина видів на дні водойми риють нірки чи влаштовують примітивне гніздо. Самці деяких видів виношують запліднену ікру в роті.

Багато видів мають промислове значення. Звичайний сом успішно розводиться в ставкових господарствах. У водоймах Волині, Закарпаття та інших областей дуже добре прижився котячий (канадійський) сомик – Ictalurus nebulosus (рис. 73).