Ряд Безхвості – Anura, seu Ecaudata

Нараховує близько 2100 видів. Загальний вигляд і будова однотипна: широка голова переходить в короткий слабо сплющений тулуб; хвіст відсутній; задні кінцівки в 2-3 рази довші за передні. Така будова забезпечує рух стрибками. Ряд ділять на 5 підрядів, до яких входить 10 родин. Найбільш примітивні безхвості (підряд Amphicoela) мають двояковгнуті (амфіцельні) хребці, короткі ребра, та рудименти хвостових м’язів. Родина гладконогі – Liopelmidae налічує всього 2 види (один живе в Північній Америці, другий - в Новій Зеландії) дрібних жаб, які живуть в гірських потоках.

Представники підряду Opisthocоela мають опістоцельні хребці (спереду випуклі, ззаду вгнуті), короткі ребра, невеликий язик. Сюди включають 2 родини: круглоязикові – Discoglossidae (8 видів), представники поширені в Європі та Азії. Чотири види джерелянок – Bombina живуть в дрібних добре прогрітих водоймах. Мають зуби на верхніх щелепах і круглий, без вирізки язик. У нашій фауні це невеликі тварини, завдовжки 4―8 см. Задні кінцівки порівняно короткі. Тулубових хребців не менше 8, опістоцельні. В Україні трапляються представники роду Bombina двох видів: кумка звичайна, або джерлянка червоночерева – Bombina bombina сягає довжини до 5 см; тіло сплющене, овальне; поширена в Центральній та Східній Європі. В Україні поширена на всій території держави. Заселяє озера, стариці, канали. Забарвлення черевця яскраво-оранжевого кольору із синювато-чорними плямами. Самці мають внутрішні резонатори. Шкірні залози виділяють секрет фріноліцин, який є досить отруйний. Другий вид - джерлянка жовточерева – Bombina varigata – заселяє територію Середньої і Південної та Східної Європи. В західних областях України трапляється у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях. Тіло зверху має темне забарвлення, знизу лапки, черевце оранжеве або жовте з темними плямами.

Родина піпові – Pipidae включає 12 видів. Живуть у водоймах Африки, Південної Америки. Сюди належить шпорцева жаба – Xenopus laevis, яка має довгі пальці задніх лап, сполучених плавальною перетинкою і три з них закінчуються гострими роговими кігтиками. На тілі присутні органи бокової лінії. Водний спосіб життя ведуть також піпи тропічних районів Південної Америки. Найбільша сурінамська піпа – Pipa pipa – сягає 20 см довжини. Цікавим є спосіб розвитку личинок піп. Перед розмноженням шкіра на спині самки піпи набрякає; за допомогою сильно випуклої клоаки самка відкладає собі на спину 40―100 ікринок, котрі самець черевцем втискає в шкіру. Довкола кожної ікринки утворюється шкіряста комірка, зверху прикрита кришкою загуслої слизі. Через 80 днів після метаморфозу маленькі жаби, піднявши кришку на цих комірках, виходять назовні і ведуть самостійне життя.

Родина Часникові, або земляні жаби – Pelobatidae. Нечисленна група дрібних жаб (5-8 см довжини). У нашій країні поширені 3 види, з них один – жаба земляна – Pelobates fuscus поширена у всіх ландшафтах України. Трапляється у малих біотопах, оброблених землях, луках, заболочених місцях, лісах, тощо. Вдень закопується у ґрунт на глибину до 1 м. Заселяє Азію, Європу, Північну Америку. Має на п’ятку виріст у вигляді масивної рогової пластинки, яка допомагає риттю ґрунту.

Родина справжні жаби – Ranidae. Численна група, що об’єднує понад 400 видів, поширених майже на всіх материках, крім Австралії, Нової Зеландії і великої частини Південної Америки. Особливо їх багато в Африці, тут живе сучасна величезна жаба голіаф – Rana goliaph, довжиною до 25 см і вагою більше 3 кг. Біля 200 видів охоплює рід Rana. Частина видів заселяє зволожені місця і з водою зв’язані вони лише в період розмноження. Одна з найбільших наших жаб – жаба озерна – Rana ridibunda досягає 17 см довжини, переважно веде водний спосіб життя. Жаба ставкова – Rana esculentа менші має розміри – меншу довжину - 10 мм. Поширена на всій Україні, крім степової зони. Зимує на дні у мулі. Живиться комахами, молюсками, тритонами, мальками риб і зрідка пташенятами. Під час розмноження у самців значно розвинені резонатори, які виступають з кутів рота у вигляді білих мішків. Відкладають біля 5―10 тисяч ікринок. Ікринки важкі і легко занурюються у воду, прикріплюються до підводних рослин. Жаба трав’яна – Rana temporaria поширена в Європі, Західному Сибіру та на Далекому Сході. На території України мешкає в Карпатах, Поліссі та Лісостепу. Населяє змішані і хвойні ліси, заплави річок та ін. Досягає довжини 18 см, в неволі живе до 18 років. Ранньою весною активна вночі і вдень, при підвищенні температури, ховається під каменями, в траві, в пеньках під великими деревами, де є багато вологи. Живиться вночі різними безхребетними, зокрема комахами. Самка відкладає 1,5―4 тис. ікринок. Восени, значно пізніше за інших видів, впадають у сплячку. Жаба гостроморда – R. terrestris досягає 7,8 см довжини. Заселяє сухі піщані ділянки сосняків, степи, пустелі, біля озер, річок з густою трав’яною рослинністю. До родини справжні жаби відноситься також жаба прудка – Rana dalmatina, яка заселяє окремі райони Карпат (м. Моршин і Сколе, Івано-Франківськ, біля Чернівців та Хуста Закарпатської області); і найбільший за розміром вид земноводних Північної Америки – жаба бик – Rana catesbeiana довжиною 20 см. Озерну та деяких жаб використовують в їжу і навіть розводять на спеціальних фермах.

Родина Веслоногі жаби – Rhacophoridae поширена в тропіках Азії та Африки, більшість її видів веде деревний спосіб життя. Види з роду Rhacopherus між пальцями передніх і задніх кінцівок мають добре розвинуті перетинки. Підчас стрибків з гілки на гілку жаби максимально розчепірюють пальці, ущільнюють тіло та скачуть на 10―12 м довжини.

Родина Квакші – Hylidae широко поширена в теплих районах всіх континентів, нараховує біля 400 видів деревних жаб. На території України заселяє усі ландшафтні зони, особливо часто трапляється в лісостеповій, на Поліссі, в лісових районах Карпат. Особини на кінцях пальців мають розширення – диски – своєрідні присоски, з допомогою яких вони лазять по деревах. Поширені в Австралії, Америці. У нас трапляється один вид - квакша звичайна, або жаба деревна – Hyla arborea досягає довжини 5 см. У багатьох видів квакш виражена турбота про потомство.

Представниця цієї родина південноамериканська філломедуза – Phуllomedusa відкладає ікру в листя на деревах над водоймами. В самок сумчастих квакш – Gastrotheca marsupiata та в інших видів складки шкіри на спині утворюють виводкову сумку, де самець відкладає запліднену ікру і тут проходить її розвиток. У дереволазів – Dendobates дуже отруйний слиз; відкладену ікру охороняє самець. Маленька, довжиною біля 3 см, ринодерма Дарвіна веде водний спосіб життя, самці цього виду виношують відкладену самками ікру в спеціальних горлових мішках (рис. 93; Б).

Родина Ропухи – Bufonidae. Представники її поширені на всьому континенті, крім полярних областей, загальне число видів 650. Біля 50 видів австралійських ропух населяють різні пустельні райони Австралії. У нас в Україні живе три види ропух. Ззовні особини покриті бородавчастою шкірою, багатою на залози, які виділяють отруйний секрет. Відсутні зуби, кінцівки майже однакові. Ропуха звичайна – Bufo bufo є найбільшою серед безхвостих, досягає 20 см довжини. Заселяє Карпати, Закарпатську область, Полісся, лісостепову зону, рідше передгір’я і північні схили кримських гір, долини річок Дніпра, Дністра. Харчуються наземними малорухливими комахами (жуки, гусінь нічної совки, молюски, дощові черви, хрущі, буряковий довгоносик). Ропуха зелена – Bufo viridis має менші розміри тіла (до 140 мм), поширені на всій території України. Ікру відкладає у вигляді драглистих шнурів до 3―5 метрів завдовжки. Одна самка може відкласти до 6000 ікринок. Ропуха очеретяна Bufo calamita – заселяє біотопи північно-західних районів Волинської області та селища в деяких районах Полісся. Трапляється в садах, лісах, полях, луках. Активна вночі. Всі ропухи за очима на спинній стороні голови мають великі білявушні отруйні залози – паротиди. Секрет цих залоз, подразнюючи слизову оболонку, змушує хижака, схопивши ропух, її виплюнути. Ропуха південноамериканська – Bufo marinus має довжину тіла 25 см. Сила отрути її дуже велика, собака схопивши ропуху, швидко вмирає. Місцеві жителі згадану отруту використовують для виготовлення отруйних стріл.