Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Царик Й.В. Лєснік В.В. - Зоологія хребетних(ще...docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
43.82 Mб
Скачать

Ряд примати – Primates

Нараховує 233 види. Відрізняється різноманітністю щодо величини і форми тіла при збереженні багатьох примітивних рис будови. У зв’язку з деревним способом життя більшості видів кінцівки приматів п’ятипалі, стопоходячі. Перший палець протиставлений іншим. Це забезпечує хапальну функцію кінцівки. Довжина тіла коливається від 10 см (дрібні напівмавпи) до 180 см у горили. Волосяний покрив з різної категорії волосся, густий і м’який (особливо у напівмавп). У черепі великий мозковий відділ; очі спрямовані вперед (стереоскопічний зір). Є зуби всіх категорій; їх форма пов’язана з характером їжі (переважно рослинної). Шлунок простий, наявна сліпа кишка. Примати відрізняються великими розмірами головного мозку, складною поведінкою. Примати – один з давніх рядів плацентарних ссавців; предки – верхньокрейдові комахоїдні. В теперішній час поширені в субтропічній і тропічній областях Азії, Африки і Америки, на островах Зондського архіпелагу і на Філіппінах.

Підряд нижчі примати або напівмавпи – Prosimii

Нараховує 78 видів дрібних і середньої величини звірів. Пальці у переважаючої більшості видів мають кігті. Родина лемурові – Lemuridae – тварини дрібної і середньої величини (довжина тіла – 12-48 см). Голова з вкороченою лицевою частиною і великою мозковою коробкою. Ведуть деревний спосіб життя. Харчуються рослинами, дрібним тваринами. Деякі невеликі за розміром види в посушливий сезон впадають в сплячку. Населяють Мадагаскар і Коморські острови. На Мадагаскарі живуть і більші за розміром лемури – індрі (родина Indridae) і руконіжка (родина Daubentonidae), майже винищені в наш час. Родина лорієві – Lorisidae – поширена в Африці на південь від Сахари, у Південно-Східній Азії, на островах Зондського архіпелагу і Філіппінах; населяють тропічні ліси (у горах до 200 м), місцями заходять в савани. Тримаються на деревах; харчуються переважно тваринною їжею, але поїдають плоди і вегетативні частини рослин. Ще більш стародавні види – довгоп’яти (родина Tarsiidae) з кінцівками, надзвичайно добре пристосованими до життя на деревах.

Підряд вищі примати, або мавпи, – Anthropoidea

Об’єднує 155 видів. Всі його представники мають достатньо великі півкулі переднього мозку, часто з багаточисельними борознами і звивинами. Активні звичайно вдень. Родина цебусові мавпи – капуцинові – Cebidae включає так званих “широконосих мавп”, які населяють Південну Америку (довжина тіла 24-90 см). Мають довгий хвіст, у деяких чіпкий. Живуть на деревах, здатні до стрибків на далеку відстань, швидкому пересуванню по деревах бігцем. Харчуються плодами, листям, поїдають дрібних тварин, яйця птахів. Утворюють групи іноді з декількох десятків тварин, що вирізняються високоорганізованою поведінкою. Родина ігрункові - Callithricidae – найдрібніші мавпи (70-1000 г), населяють Південну Америку, ведуть деревний спосіб життя. Родина мартишкові або нижчі вузьконосі мавпи – Cercopithecidae об’єднує мавп, що населяють Африку і Південну Азію. Тварини середніх і великих розмірів (довжина тіла 32-110 см), населяють різні ландшафти – джунглі, мангрові зарості, кам’янисті схили і ін. (в гори проникають до 4000 м н.р.м). Ведуть наземний (павіани) або деревно-наземний спосіб життя. Рослинноїдні і всеїдні. Утворюють значні (інколи до декількох сотень особин) зграї з добре вираженою ієрархією. Вона ґрунтується на складній структурі зграй, що мають декількох вожаків-домінантів, яким підпорядковані сімейні групи самок з молодими. Мавпи – одні з найважливіших лабораторних тварин; вони були в космосі, на них проводяться різноманітні бактеріологічні, фізіологічні і протиепідеміологічні дослідження. Багатьох тварин і зараз добувають заради м’яса і хутра.

Вищі вузьконосі мавпи – Pongidae – небагаточисельна група близьких родичів людини. Передні кінцівки довші, ніж задні, голова округла. Відрізняються складністю будови кори головного мозку. Лицева частина слабо вкрита волоссям, долоні і підошви ніг голі; мешканці тропічних лісів. Горили і шимпанзе (Африка) ведуть наземно-деревний спосіб життя, гібони (Південно-Східна Азія, Індонезія) і орангутани (о. Суматра і Калімантан) майже повністю перебувають на деревах. Переслідування зі сторони людини призвело до різкого спаду чисельності; всі види занесені до Червоної книги.

В минулому сучасному виду – людина розумна (Homo sapiens) з родини люди – Hominidae - передувало декілька видів стародавніх людей: австралопітеки – Australopithecus, пітекантропи - Pithecanthropos, синантропи - Sinanthropos, неандертальці - Homo neanderthalensis. Становлення людини розумної було пов’язане з розвитком праці. Колективна трудова діяльність призвела до появи соціальних відносин і суспільного (соціального) ладу. Ареною виникнення людини, ймовірно, була Африка.

До напівмавп відносять родину тупайєподібні Tupaiidae, представники якої за багатьма ознаками подібні на комахоїдних; довжина тіла 10 – 22 см, великий палець не протиставляється іншим, пальці з кігтями, не хапальні. Лісові звірі, що ведуть деревний спосіб життя, харчуються дрібними тваринами і плодами. Поширені у Південно – Східній Азії і на островах Зондського архіпелагу. Згідно сучасних поглядів 19 видів тупайєподібних об’днано в ряд Scandencia з єдиною родиною Tupaiidae (Wilson, Reeder, 1992).

Ряд хижі – Сarnivora

Переважно м’ясоїдні тварини, хоч багато тварин використовує додатково рослинну їжу. Найбільш “тваринноїдні” котячі; широко використовують рослинний корм кунячі і, особливо, ведмеді. Величина і форма тіла дуже відрізняються (довжина тіла від 14 см до 3 м; маса – від 100 г до 1 т). Різці малі, ікла завжди добре розвинені, корінні зуби горбкуваті, часто з ріжучими краями; останній передкутній зуб верхньої щелепи і перший кутній зуб нижньої щелепи вирізняються великими розмірами і ріжучим краєм. Це так звані хижі зуби, які досягають особливого розвитку у найбільш м’ясоїдних видів. Добре розвинений волосяний покрив, у північних форм він густий і пухнастий. Ці ознаки характеризують біля 240 широко поширених видів. Близькі до хижих ластоногі, яких об’єднували в окремий ряд ластоногі – Pinnipedia. Зараз 34 види 3 родин цих представників входять до складу ряду Сarnivora. Ластоногі проводять більшу частину життя у воді, виходячи на берег або лід для відпочинку, парування, народження малят, а також під час линьки. Крупніші від наземних хижих (маса тіла 40-3000 кг). Це пов’язано з перебуванням у холодній воді. Волосяний покрив з жорстких волосин (у молодих з підпушшю). Під шкірою є товстий шар жиру; його величина більша в мешканців холодних морів. Тіло видовжене, обтічне. Кінцівки перетворені у веслоподібні ласти, що виступають за межі тулуба з половини передпліччя (передня) і третини гомілки (задні кінцівки). Між пальцями товста шкіряста перетинка. Рух виконують переважно ласти задніх кінцівок, передні використовуються як стабілізатори і рулі. На суші легше пересуваються вухаті тюлені, використовуючи обидві пари ласт; справжні тюлені на твердому субстраті більш беззахисні. Добре плавають і тримаються у товщі води, так як густина їх тіла з товстим шаром підшкірного жиру близька до густини води. Відмінності між зубами різних категорій не такі яскраві; зуби переважно конічні.

Легені більші, ніж у наземних хижих: у ладозького тюленя вони складають 2,8 % від маси тіла, у песців – 1,8 %, в лисиці – лише 1,1 %. Більше у ластоногих і крові – 10-15 % від маси тіла, тоді як у собаки 6-8 %. У ластоногих більше міоглобіну в м’язах, ніж у наземних хижих, що забезпечує резерв кисню при пірнанні. Максимальна тривалість перебування під водою більшості видів біля 15 хв., але у деяких може бути значно вищою. Встановлена здатність до ехолокації у водному середовищі на частотах 3-13 кГц. Добре розвинений нюх. Народжують малят на березі (неофіли – вухаті тюлені) або на плавучому прибережному льоді (пагофіли - моржі, нерпи та ін.). В останніх запаси жиру в тілі перед розмноженням особливо значні. В молоці дуже високий відсоток жиру – до 43 % і білків – до 12 % (у гренландського тюленя).

Родина собачі – Canidae – середньої величини тварини з пальцеходними кінцівками, пристосованими до бігу (мають невтяжні кігті). Полюють найчастіше переслідуючи жертву, з чим пов’язаний розвиток органів нюху (довга витягнута морда). Відрізняються складною популяційною структурою – часто утворюють великі сім’ї і зграї. Складна нервова діяльність сприяла одомашненню вовка: висока мінливість і штучний добір забезпечили виведення більшості порід собак. Серед диких собачих лисиця і песець - важливі хутрові звірі. Їх одомашнені форми з особливо цінним хутром (сріблясті лисиці, голубі песці) розводяться на фермах. Широко розселився в європейській частині акліматизований тут єнотовидний собака з природнім ареалом в Усурійському краї. В Україні 5 видів: вовк – Canis lupus, шакал золотавий – C. aureus, лис звичайний – Vulpes vulpes, лис корсак – V. corsac, собака єнотовидний – Nyctereutes procyonoides. Шакал – новий вид нашої теріофауни, тільки в останні роки з’явився на півдні України. Лис-корсак в історичні часи водився в Криму, зараз в дуже малій кількості зустрічається на Луганщині. Єнотовидний собака населяє долини річок та інші заболочені угіддя; акліматизований в Україні вид.

Родина котячі - Felidae - включає 36 видів середніх і великих розмірів (маса 1,5-275 кг) - найбільш м’ясоїдних представників ряду. Полюють, підстерігаючи здобич і стрімко нападаючи на неї, рідко переслідують. Цьому сприяють кругла голова з коротким носом і великими очима, пальцеходні кінцівки, озброєні гострими втяжними кігтями. Наземні звірі, але багато з них добре лазять по деревах. Поширені на всіх континентах за винятком Австралії. Дрібні види котячих населяють змішані рівнинні і гірські ліси Європи (Felis silvestris), степи і пустелі Азії і Африки (F. lybica, F. margarita). В очеретяних і чагарникових заростях Азії живе очеретяний кіт – F. chaus. З великих котів відомі наступні види: тигр – Panthera tigris, леопард – P. pardus, ірбіс – U. uncia та ін. Лев – P. leo - ще в історичний час жив в Малій Азії, Закавказзі і Південній Європі; зараз у невеликій кількості зберігся у національному парку „Гірський ліс” в Індії і в Центральній Африці. Рись – L. lynx - єдина з котячих, що населяє зону тайги; завдяки широкій ступні може пересуватися навіть по глибокому снігу. Гепард – Acinonyx jubatus, що населяє рівнинні пустелі і савани Африки і Азії, значно відрізняється від інших котячих, зовні нагадуючи собачих. Він довгоногий, з невтяжними кігтями; полює, переслідуючи і заганяючи здобич. В Україні 2 види: кіт лісовий, рись звичайна. Сьогодні це рідкісні звірі Карпат, Полісся, а дикий кіт – і дельти Дунаю, чисельність і поширення яких різко скоротилося протягом ХХ ст.

Родина гієнові – Hyaenidae - поширена в Африці і Південній Азії; тварини харчуються майже виключно падлом, інколи нападають на достатньо великих тварин (хворих і поранених). 4 види.

Родина кунячі – Mustelidae - нараховує 65 видів переважно малого, рідше - середнього розміру (маса 100 г – 40 кг). Поширені на всіх континентах (один вид живе в морі – калан – Enhydra lutris); в Австралії акліматизовані. Родина включає цінні хутрові звірі: соболь – Martes zubellina, куницi – Martes martes, M. foina, горностай – Mustela erminea, видра – L. lutra, калан та ін. Серед кунячих є винищувачі шкідливих гризунів (ласки, тхорі, перегузні та ін.). Серед великих за розміром кунячих слід згадати росомаху – G. gulo, що населяє тайгу і лісотундру Євразії і Північної Америки, і борсуків - Meles. Останні харчуються різноманітними тваринними і рослинними кормами, риють складні нори; широко поширені у Євразії. Для Північної і Центральної Америки характерні скунси (Mephitis, Spilogale). В Україні 11 видів: куниця лісова - Martes martes, куниця кам’яна - M. foina, горностай - Mustela erminea, ласка – M. nivalis, норка європейська – M. lutreola, норка американська – M. vison, тхір чорний – M. putorius, тхір степовий – M. eversmanni, перегузня – Vormela peregusna, борсук – Meles meles, видра – Lutra lutra. Оселищами видр, норок є річки з великою кількістю заплав і порослих чагарником стариць. Тхір степовий та перегузня тяжіють до степової та лісостепової зон. Внаслідок розорювання цілинних степів, антропогенного впливу на місця поселення останній вид опинився під загрозою зникнення. Тхір степовий, донедавна широко поширений в Україні вид, впродовж останньої третини ХХ ст. зник в багатьох місцях колишнього поширення. Норка американська витісняє норку європейську в місцях спільного перебування; поширення виду в Україні не з’ясоване. Тут вона ніколи не була спеціально інтродукована; поширилась внаслідок втечі з тваринницьких господарств. Куниця кам’яна і тхір чорний можуть завдавати певної шкоди, знищуючи дрібних свійських тварин (курей, голубів, кролів), якщо оселяються неподалік людських господарств. Ласка, завдяки своїм малим розмірам, легко проникає в нори гризунів; цей невеликий хижак знищує до 2-3 тис. полівок і мишей за рік.

Родина вухаті тюлені – Otariidae - нараховує 14 видів; мають рудиментарні вушні раковини; їх задні ласти згинаються у п’ятковому зчленуванні і разом з передніми є опорою при пересуванні по суші. Поширені переважно в помірних поясах обох півкуль: у Північній – тільки в Тихому океані; в Південному – більш широко. Морські котики – Callorhinus ursinus - важливий промисловий вид, що дає цінне хутро. На час розмноження влітку утворюють на березі великі ліжбища зі складною організацією. Після періоду розмноження і линьки мігрують на південь. Менш чисельні сивучі – Eumetopias jubatus і морські леви – Zаlophus i Otaria.

Родина справжні тюлені – Phocidae - немає зовнішніх вушних раковин, задні ласти не згинаються і не підгинаються вперед, волосяний покрив без підпушшя. Поширені в морях обох півкуль. Для линьки, парування і народження малят виходять на лід, утворюючи багаточисельні ліжбища. Важливі промислові види – гренландський тюлень – Pagophoca groenlandica, морський заєць – Erignathus barbatus. Нерпа – Phoca hispida - поширена в північній частині Атлантичного, Тихого і Льодовитого океану; є також у Ладозькому озері, Байкалі і Каспійському морі. В Україні відомий тюлень білочеревий (тюлень монах) – Monachus monachus, який в минулому зустрічався в північно-західному Причорномор’ї. До 1950-х років зрідка попадався в рибальські сітки в Кілійському гирлі Дунаю. За останні роки достовірних даних про зустрічі в межах України, як і документально підтверджених знахідок (мертві тварини), немає.

Родина моржі – Odobaenidae - має лише одного представника – Odobaenus rosmarus, який поширений циркумполярно (круглополярно) біля берегів материків і островів Льодовитого океану.

Чисельність багатьох видів ластоногих помітно скоротилась внаслідок непомірного винищення.

Родина єнотові – Procyonidae - відрізняється середніми розмірами, стопоходними кінцівками і довгим, інколи чіпким хвостом. Хижі зуби розвинені слабо. 18 видів. Більша частина ареалу в Америці, менша – в Південно-Східній Азії. Американський єнот - полоскун – Procyon lotor, акліматизований в європейській частині, внаслідок спонтанного розширення ареалу з боку Білорусії, Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії невдовзі може бути виявлений в Україні.

Родина ведмежі – Ursidae - великі, стопоходні звірі. Поширені переважно у північній півкулі. Білий ведмідь – Thalassarctos maritimus, що харчується тюленями, активний цілий рік; в барліг на островах Льодовитого океану залягають тільки самки на час пологів. Бурий ведмідь – Ursus arctos - населяє лісову смугу європейської частини, гори Кавказу, Середньої Азії; харчується змішаною, з перевагою рослинної, їжею. На зиму залягають в барліг, де самка народжує 2-3 малят дрібних розмірів (близько 500 г). Ще недавно цей могутній хижак був звичайним звіром суцільних лісових масивів на значній частині території України. На сьогодні ведмідь в незначній чисельності залишився тільки в західній частині країни – в гірській місцевості карпатських лісів.

Родина віверові – Viverridae - найбільш примітивні представники хижих ссавців – поширені у Південній Європі, Південній Азії і Африці; налічує 34 види різноманітних тварин середніх і малих розмірів (Genetta, Viverra, мунго – Eupleres та ін.). Родина включала і рід мангусти – Herpestes, представники якого зараз об’єднані в окрему родину Herpestidae з 37 видами (Wilson, Reeder, 1992).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.