Надряд араваноїдні – osteoglossomorpha

Невелика давня група риб. У деяких видів плавальний міхур є додатковим органом дихання (має густу капілярну сітку або навіть слабко комірчасті стінки). Прісноводні, трапляються в тропіках.

Р яд Араваноподібні – Osteoglossiformes. Близько десятка видів, що населяють зарослі водойми тропічної зони. У водах Бразилії живе арапайма – Arapaima gigas довжиною до 4 м і масою до 200 кг (за іншими даними – 2,3 м і 133 кг) (рис. 72, А). Інші види набагато дрібніші. Паравана (рис.72, Б) – Osteoglossum bicirrhosum, яка також живе в Амазонці, останнім часом стала популярною в акваріумістів. При довжині 50 см ця риба може вистрибувати з води на висоту до 3 м, полюючи на крупних комах.

Ряд Дзьоборилоподібні – Mormyriformes. Приблизно 110 видів, які живуть у водоймах тропічної Африки. Частина досягає довжини 1―1,5 м; тіло подовжене. В нижній частині хвостового відділу в усіх видів є електричні органи, що генерують навколо риби електричне поле. Його зміна при вторгненні в поле будь-якого тіла сприймається нервовими закінченнями, особливо численними на голові. Ця особливість забезпечує орієнтацію риб у каламутній воді, а також комунікацію. У зв’язку з цим помітно зростають розміри головного мозку, особливо мозочка. У видів pоду Mormyrus маса мозку може досягати 2% маси тіла, що можна порівняти лише з розвитком головного мозку в птахів і ссавців. Частина видів має місцеве промислове значення.

Надряд ангвілоїдні – anguillomorpha

Мають змієподібне тіло. Шкіра гола, слизиста; у частини видів зберігається рудиментарна циклоїдна луска. Черевні плавці в сучасних форм звичайно відсутні, в частини видів редукуються і грудні плавці. У хребті до 260 хребців. Плавальний міхур з’єднується зі стравоходом; у частини видів редукується. Включає три ряди.

Ряд Вугреподібні – Anguilliformes. Понад 350 видів із 20―30 родин. Риби дрібних, середніх і великих розмірів (до 3 м довжиною і вагою більше 60 кг). Ведуть придонний спосіб життя, ховаючись у норах, в ущелинах між каміння. Трапляються як на невеликих глибинах, так і на глибині 2―4 км. Більш численні й різноманітні в тропіках. Хижаки; поїдають донних безхребетних, нападають на риб.

Частина видів розмноження лише раз у житті. Ікру відкладають у відкритому морі. Розвиток з перетворенням: з ікринки виходить личинка – лептоцефал з маленькою головою і сплющеним з боків напівпрозорим листоподібним тілом. Личинкова стадія в деяких видів продовжується кілька років. Описано кілька гігантських лептоцефалів, що досягали довжини 1,8 м. Наразі вважають, що це неотенічні (тобто здатні до статевого розмноження) личинки. Багато видів – важливі об’єкти промислу.

Річкові вугри pоду Anguilla – прохідні риби. Європейський вугор – А. anguilla живе в ріках і озерах Європи від Чорного до Балтійського моря. Харчується безхребетними і дрібними рибами. За довжини 1―1,5 м і маси 1―6 кг (при цьому жир складає 19―27% маси тіла), у віці 9―12 років (іноді й пізніше) вугри мігрують униз по ріках (у росисті ночі переповзають по заболочених низинах із озер у ріки) і йдуть у море. В цей час починають розвиватися статеві залози, збільшуються розміри очей, починається дегенерація кишечника і плавального міхура, змінюється забарвлення. Нерест відбувається в Саргасовому морі – найбільш солоному й теплому районі Атлантичного океану. Після нересту дорослі риби гинуть. До берегів Європи лептоцефалів річкового вугра приносить Гольфстрім. У віці 2,5―3 років при довжині 6―9 см личинки перетворюються в скляних вугрів – мальків з напівпрозорим тілом, – які вже активно проникають у ріки, під час повені заселяють заплавні озера. Тут вони ростуть протягом 6―9 років до початку нерестової міграції.

Мурени Muraenidae (досягають 3 м довжини) мають яскраве забарвлення; грудні плавці відсутні, зуби дуже міцні. Активні хижаки, що підстерігають здобич в укриттях на дні; можуть бути небезпечні для пірнальників.

Ряд Мішкоротоподібні – Saccopharyngiiformes. Близько 10 видів морських риб, які живуть на глибині 1―5 км. Гігантська паща складає до 20% довжини тіла; над нею ледь помітна маленька голова. Дуже сильно змінений скелет щелепної і під’язикової дуг. Здатні заковтувати здобич майже таких же розмірів, як самі.