
- •Теорія механізмів і машин
- •Лекції з курсу “Теорія механізмів і машин”
- •Лекція 16 планетарні механізми
- •Лекція 1 загальні відомості значення і зміст курсу теорії механізмів і машин
- •1) Структурний аналіз;
- •2) Кінематичний аналіз;
- •3) Динамічний аналіз.
- •Деякі відомості з історії розвитку науки про машини
- •Механізм
- •Основна література
- •Лекція 2 структура і класифікація механізмів кінематичні пари та їх класифікація
- •Кінематичні ланцюги та їх класифікація
- •Кінематичні з'єднання
- •Структурна формула п.Л.Чебишова.
- •Зайві ступені вільності і умови зв'язку
- •Заміна вищих кінематичних пар нижчими
- •Лекція 3 основний принцип утворення механізмів
- •Структурні групи плоских механізмів задовольняють умову
- •Структурна класифікація плоских механізмів
- •Структурні групи і механізми II класу
- •Структурні групи і механізми III класу
- •Структурні групи і механізми IV класу
- •Приклади структурного аналізу плоских механізмів
- •Лекція 4 кінематичне дослідження механізмів задачі і методи кінематичного дослідження механізмів
- •Плани швидкостей
- •План прискорень
- •Плани швидкостей і прискорень кулісного механізму
- •Підставивши (5.9) у (5.8), одержимо
- •Метод засічок
- •Побудова діаграм переміщення
- •Дослідження руху механізмів методом кінематичних діаграм
- •Метод хорд
- •1) Зростанню ординат кривої, що диференціюється, відповідають додатні значення ординат диференціальної кривої, а зменшенню — від'ємні значення;
- •2) При максимумі кривої, що диференціюється, диференціальна крива переходить через нуль від додатних значень ординат до від'ємних, а при мінімумі — від від'ємних значень ординат до додатних;
- •3) Точці перегину кривої, що диференціюється, відповідає максимум або мінімум на диференціальній кривій. Аналітитчне дослідження кінематики механізмів
- •Лекція 7
- •Силовий розрахунок плоских механізмів
- •Без урахування сил тертя
- •Основні задачі силового розрахунку
- •Статична визначеність структурної групи
- •Методика і порядок силового розрахунку механізмів
- •Силовий розрахунок групи II класу і виду
- •Силовий розрахунок механізму і класу
- •Рівняння (7.5) набуває вигляду:
- •Лекція 8 зведення сил і моментів сил
- •Підставивши вирази (8.2) у рівняння (8.1), дістанемо:
- •Підставляючи рівність (8.4) і (8.5) у рівняння (8.1), знаходимо:
- •Зведення мас і моментів інерції
- •Лекція 9 рівняння руху механізму
- •При обертовому русі початкової ланки після зведення сил і мас маємо:
- •Режими руху механізму
- •Механічний коефіцієнт корисної дії
- •Коефіцієнт корисної дії машини
- •Послідовне з'єднання механізмів
- •Паралельне з'єднання механізмів
- •Лекція 10 важіль м.Є. Жуковського
- •Дослідження руху механізмів методом віттенбауера
- •Дослідження руху механізмів методом жуковського
- •Середня швидкість і коефіцієнт нерівномірності руху машини
- •Визначення коефіцієнта нерівномірності руху машини за допомогою кривої віттенбауера
- •Підставляючи у формулу (11.10) вирази (11.9), маємо:
- •Визначення моменту інерції маховика методом віттенбауера
- •Розв'язуючи рівняння (11.6) і (11.7) відносно і знаходимо:
- •Підносячи праві і ліві частини цих рівнянь до квадрата, записуємо
- •Підставляючи (11.22) у рівняння (11.10), знаходимо:
- •Визначення розмірів маховика
- •Якщо маса обода маховика практично може бути взята як
- •Регулятори швидкості
- •Лекція 13 передачі. Загальні відомості
- •Основні характеристики передач
- •Фрикційні передачі
- •Фрикційні передачі з гнучкими ланками
- •Зубчасті передачі. Загальні відомості
- •Типи зубчастих передач
- •Геометричні параметри циліндричного зубчастого колеса
- •Висота ділильної ніжки
- •Лекція 14 багатоланкові зубчасті механізми загальні відомості
- •1) Зубчасті механізми з нерухомими осями всіх коліс (такі передачі називають серіями зубчастих коліс);
- •2) Зубчасті механізми з рухомими осями окремих коліс (епіциклічні передачі, деколи — планетарні, важільно-зубчасті). Зубчасті механізми з нерухомими осями коліс
- •Ступінчаста зубчаста передача
- •Паразитна зубчаста передача
- •Лекція 15 зубчасті механізми з рухомими осями коліс
- •Диференціальні механізми
- •Комбіновані (багатоланкові) зубчасті механізми
- •Замкнуті диференціальні механізми
- •Графічне визначення передаточних відношень зубчастих механізмів
- •Лекція 15 зубчасті механізми з рухомими осями коліс
- •Диференціальні механізми
- •Комбіновані (багатоланкові) зубчасті механізми
- •Замкнуті диференціальні механізми
- •Графічне визначення передаточних відношень зубчастих механізмів
- •Лекція 16 планетарні механізми
- •Синтез планетарних механізмів
- •Вибір схеми планетарного механізму;
- •2) Вибір чисел зубів, що забезпечують задане передаточне відношення. Вибір схеми планетарного механізму
- •Вибір числа зубів планетарного механізму
- •2) Сусідство;
- •3) Можливість складання передачі;
- •4) Усунення підрізання й інтерференції зубчастих коліс та самогальмування передачі.
- •Склавши почленно залежності (16.9), після перетворень дістанемо
- •Лекція 17 основна теорема зубчастого зачеплення
- •Ковзання профілів зубів
- •Лекція 18 властивості і рівняння евольвенти кола
- •4. Евольвента починається на основному колі і завжди розташована за його межами.
- •Розв'язуючи це рівняння відносно θ, маємо
- •Теоретичні вихідний і твірний контури
- •Лекція 19 способи нарізання зубчастих коліс
- •Спосіб копіювання
- •Спосіб обкатки (огинання)
- •Геометричні та кінематичні умови існування передачі
- •1) Забезпечення плавності роботи зубчастої передачі;
- •2) Усунення підрізання зубів;
- •3) Усунення загострення зубів;
- •Коефіцієнт перекриття
- •Лекція 20 підрізання зубів
- •Загострення зубів
- •Інтерференція зубів
- •Лекція 21 кулачкові механізми
- •Загальні відомості
- •Основні типи кулачкових механізмів
- •Замикання ланок кулачкового механізму
- •Основні параметри кулачкових механізмів
- •Кінематичний аналіз кулачкових механізмів
- •Лекція 22 кінематичний синтез кулачкових механізмів
- •Графічний спосіб
- •Аналітичний спосіб
- •Зміщений кулачковий механізм з роликовим штовхачем Графічний спосіб
- •Аналітичний спосіб
- •Кулачковий механізм з роликовим коромислом Графічний спосіб
- •Аналітичний спосіб
- •Лекція 23 динамічний синтез кулачкових механізмів
- •Графічний спосіб
- •Аналітичний спосіб
- •Кулачковий механізм із загостреним або роликовим коромислом
- •Лекція 24 тертя і знос у машинах
- •Види тертя
- •Тертя ковзання
- •Кут і конус тертя
- •Тертя в поступальних кінематичних парах
- •Тертя на похилій площині
- •Ккд похилої площини
- •Лекція 25 тертя гнучкої ланки
- •Із співвідношення (25.3) і (25.4) випливає:
- •Тертя ковзання змащених тіл
- •Тертя кочення
- •На практиці інколи користуються умовною безрозмірною величиною
Лекція 4 кінематичне дослідження механізмів задачі і методи кінематичного дослідження механізмів
При кінематичному дослідженні механізму розглядається рух його ланок без урахування сил, які діють на них, тобто розглядається рух ланок з геометричної точки зору, з урахуванням тільки фактора часу.
Як відомо, будь-який рух тіла характеризується переміщенням його у просторі, швидкістю і прискоренням руху його точок.
Звідси й випливають основні задачі кінематичного дослідження механізмів:
1) визначення положень ланок механізму, побудова траєкторій його окремих рухомих точок і знаходження переміщень окремих ланок;
2) визначення швидкостей окремих точок і ланок механізму;
3) визначення прискорень окремих точок і ланок механізму.
У практичному застосуванні при дослідженні руху механізмів досить точним і зручним є графоаналітичний метод, що грунтується на побудові планів швидкостей і прискорень. Перевагою цього методу є те, що в результаті побудови планів одержують не тільки величини, але й напрямки, швидкості та прискорення заданих точок механізму.
Плани швидкостей
Візьмемо будь-яке тіло К, що здійснює плоский рух. Положення твердого тіла у загальному випадку визначається трьома точками А, В, С (рис. 4.1,а), які незмінно зв'язані з тілом і утворюють жорсткий трикутник АВС.
Нехай відомі швидкості VA, VB, VC відповідно точок А, В, С і положення миттєвого центра швидкостей Р. Вектор швидкості будь-якої точки направлений перпендикулярно до радіуса-вектора, який з'єднує цю точку з точкою Р, тобто:
VAPA, VBPB, VCPC. (4.1)
Швидкості точок пропорціональні радіусам-векторам
(4.2)
оскільки:
VA = (PA), VB = (PB), VC = (PC).
де — миттєва кутова швидкість тіла К.
Візьмемо
тепер будь-яку довільну точку р
на площині (рис. 4.1,б)
і побудуємо в деякому масштабі
з цієї точки вектори швидкостей точок
А,
В, С.
З'єднавши прямими точки а,
b
і с
— кінці
векторів швидкостей VA,
VB,
VC
—
одержимо
план
швидкостей
тіла АВС.
Якщо таким чином побудувати вектори
швидкостей усіх крайніх точок тіла
К
і з'єднати їх між собою, на плані швидкостей
отримаємо фігуру k,
яка буде подібна до тіла К.
Планом швидкостей будь-якого тіла (ланки) є геометричне місце кінців векторів швидкостей крайніх точок тіла, відкладених з однієї довільної точки, що називається полюсом плану швидкостей.
У зв'язку з тим, що відрізки ра, рb, рс перпендикулярні до радіусів відповідно РА, РВ, РС і пропорціональні їм, вся фігура раbс подібна до фігури РАВС і повернута відносно неї на 90° в бік миттєвого обертання. Це характерно для фігури аbс, яка подібна до фігури АВС.
Рис.4.1
Звідси одержимо теорему подібності для планів швидкостей: план швидкостей твердого тіла (ланки) подібний до тіла і повернутий відносно нього на 90° у бік миттєвого обертання тіла.
Теорема подібності справедлива тільки для незмінної системи твердого тіла (ланки) і ні в якому випадку для механізму в цілому, що є змінною системою. Для механізму, який складається з системи ланок і який при русі постійно змінює свою форму, можна лише мати сукупність планів швидкостей окремих ланок, що побудовані з одного полюса, спільного для всіх ланок. Такий рисунок називають планом швидкостей механізму.
План швидкостей аbс тіла АВС (рис. 4.1) розташований однаково з цим тілом, тобто якщо обходити план швидкостей і тіло в одному напрямку, наприклад від точок а і А за рухом годинникової стрілки, то порядок літер буде однаковим: аbс і АВС. Крім того, якщо вибрати аb = АВ і накласти план швидкостей аbс на тіло АВС, то відповідні точки плану збігаються з точками тіла, а полюс р плану швидкостей збігатиметься з точкою Р — миттєвим центром швидкостей тіла К. Тому план швидкостей називають зображенням тіла.
Надалі позначатимемо точки ланок великими літерами (А, В, С, ...), а їхні зображення на плані швидкостей малими (а, b, с,...). Плани швидкостей механізму можна будувати методом подібності, використовуючи теорему подібності, і методом векторних рівнянь. Але оскільки плани прискорень можна будувати тільки методом векторних рівнянь, далі детальніше розглянемо останній.
В основі методу векторних рівнянь лежить теорема про розклад складного руху на два прості: переносний і відносний.
Для прикладу побудуємо план швидкостей кривошипно-повзункового механізму (рис. 4.2), для якого задано кінематичну схему і закон руху кривошипа ОА (1 = соnst). Якщо задано частоту обертання п1, хв–1, то для визначення кутової швидкості скористаємося залежністю = n1/30.
Розв'язування задачі розпочнемо з визначення швидкості точки А початкової ланки: VA = 1lOA (lOA дійсна довжина кривошипа ОА, м).
Вектор VA направлений перпендикулярно до кривошипа ОА в бік його руху. Зобразимо вектор швидкості VA відрізком ра (рис. 4.2,б), який у масштабі
визначає цю швидкість: VA = (ра) V.
Щоб знайти швидкість точки В, яка є спільною для шатуна АВ і повзуна В, згадаємо теорему про розклад складного руху на переносний і відносний. Шатун АВ здійснює складний рух, який можна розкласти на два прості: переносний (поступальний) зі швидкістю VA точки А і відносний (обертовий) відносно точки А зі швидкістю VBA. Справді, якщо надати кривошипу елементарного переміщення d1, то центр шарніра А переміститься у точку A1, щарніра В—у точку B1. При такому русі шатун АВ здійснює складний рух: точка А рухається по дузі кола, точка В — по прямій лінії. Нехай спочатку всі точки шатуна АВ рухаються, як точка А, зі швидкістю VA, при цьому вісь шатуна займе положення А1В1'. Потім, прийнявши точку А1 за нерухомий центр (полюс), повернемо шатун АВ так, щоб точка В1' потрапила на свою дійсну траєкторію х—х, тобто у точку B1.
Отже, при заміні дійсного руху шатуна АВ двома умовними, що дають такий самий кінцевий результат переміщення, центр шарніра В набув послідовно дві швидкості: при поступальному русі — VA, при обертовому — відносну швидкість VBA точки В відносно точки А, яка невідома нам за величиною, але відома за напрямком (VBAAB). На основі цього запишемо векторне рівняння для знаходження швидкості точки В:
VВ = VA + VBA. (4.3)
Рис.4.2
Для визначення векторів швидкостей VB і VBA проведемо через точку а (рис. 4.2,б) лінію, яка показує напрямок вектора відносної швидкості, а з полюса р — лінію, паралельну руху повзуна В (х—х). Точка перетину цих ліній визначить точку b — кінець векторів VB і VBA. Відрізок аb не тільки визначає у масштабі величину (модуль) відносної швидкості VBA=(ab)V, але й одночасно він є планом швидкостей шатуна АВ. А тому точка С, яка лежить на ньому, згідно з теоремою подібності, на плані лежатиме на відрізку аb. Склавши пропорцію:
одержимо довжину відрізка:
Відкладемо відрізок ас на плані швидкостей і, з'єднавши точку с з полюсом р, отримаємо швидкість точки С: VC = (рс)V.
Планом швидкостей кривошипа ОА буде відрізок ра (точка О як нерухома потрапила в полюс р), повзуна В — точка b (всі точки повзуна мають однакову швидкість VB).
Знайшовши лінійні швидкості всіх ланок механізму, можна встановити їхні кутові швидкості. У даному випадку кутова швидкість шатуна АВ:
де VBA=(ab)V.
Для визначення напрямку кутової швидкості 2 перенесемо вектор швидкості VBA у точку В (рис. 3.10,а) і розглянемо рух точки В відносно точки А у напрямку швидкості. У нашому випадку кутова швидкість 2 направлена за рухом годинникової стрілки.