54. Моделі співвідношення філософії науки

Філософія і наука протягом всієї їхньої історії – не ізольовані одне від одного.

В історії взаємовідносин філософії і науки існують принаймні дві крайності, на базі яких і формуються, відповідно, і дві моделі – натурфілософська і позитивістська.

Третя, більш реалістична модель має тенденцію до подолання крайностей перших двох моделей.

Натурфілософія (натурфілософський) Суть: філософія - наука наук. Пріоритет віддається філософії, наукове знання = «другого сорту». Історично виправдовується тим, що більшість наук історія, хімія, фізика, астро номія. походять від філософії.

«Філософія - це наука наук» - німецька класика – Гегель. Гегель вважав, що будь-яке знання можна отримати від філософії. Написав трактат - «філософія природи».

Протилежний – позитивістський (емпіріокритицизм).

Позитивізм - течія, яка народилася на відірваності наук по Гегелю. Огюст Конт: «Наука сама собі філософія». О.Конт «Курс позитивної філософії» - антитеза Гегелю.

Позитивісти вважали реальністю емпірію (Емпіричнезнання). Під наукою мають на увазі природні науки. Наука в тому сенсі, що повинна відповідати ідеалам життя.

Ідеал – фізичне знання – метафізика. Тобто філософське знання вторинне, оскільки такі положення як матерія не можуть бути експериментально перевірені.

Ці дві позиції крайні. Філософія і після Конта існує..

3. Помірна або «зважена». Взаємне врахування філософії і науки. Як філософські так і наукові знання мають свою мету, соціально-культурну значущість. Тобто і філософія і наука однаково цінні. Раніше називали «діалектико-матеріалістичною».

Наука не може розвиватись без врахування філософських досягнень. А філософія не може не враховувати досягнень науки.

Н-д: На Енштейна впливали Мах, Спіноза (детермінізм).

Ідеї теорії відносності вплинули на постмодернізм.

55. Поняття філософських проблем науки і їх класифікація

Ті проблеми науки називаються філософськими, які не можуть бути вирішені лише власне науковими засобами, і вимагають виходу в сферу філософії.

Філософські проблеми науки ділять (багато в чому в відповідності до особливостей диференціації філософського знання) на: онтологічні, гносеологічні (епістемологічні), методологічні, світоглядні, соціокультурні.

Названі типи проблем – не ізольовані одні від одних.

У науці філософські проблеми можуть розв'язуватися не тільки філософами.

Філософські проблеми – це проблеми, які не можуть бути вирішені за допомогою науки, для цього потрібно використовувати філософію моделі.

Філософські проблеми – проблеми, які можуть бути вирішені шляхом залучення філософії, науковими методами їх вирішити неможливо. Філософські методи рішення проблем - це ті методи, які грунтуються на історії виникнення філософських понять і є універсальними методами. Наприклад, проблема простору, часу. Цю проблему може вивчати:

Математика – структура простору

Фізика – розмірність простору у міру наближення в глиб протона.

Філософія ж прагне виявити найбільш загальні властивості простору. Природу простору? Чи форма це буття або форма свідомості (Кант)

Класифікація філософських проблем

Філософські проблеми класифікуються оскільки вони мають місце у філософії з погляду структури. З давніх пір розділялося вчення про буття (пізніше онтологія), вчення про пізнання (гносеологія, эпистимология)

Міровозренчеськіє проблеми – пов'язані з формою і становленням мировозрения.

Світоглядні питання:

Проблема місця людини в картині миру

У якому місці змінюється.

Виключно багатообразно відношення людини до світу.

Практична орієнтація (практичний компонент) – освоєння миру.

Онтологічні проблеми – ті проблеми, які відносяться до буття.

У математиці основна проблема - існування теоретичних об'єктів. (як існує число? числовий ряд?). Платон вважав, що: «числа - це ідеї, які існують в особливому світі». Арістотель вважав, що: «число – це поняття як узагальнення практичної діяльності, а практика – основа виникнення математичних понять».

Концепція детермінізму – уявлення про світ як про впорядкований ланцюг. Мир – це хаос або порядок? Філософи пріоритет залишали за місцями. Поступове відображення процесів вірогідності. Сучасні теорії самоорганізації «якщо система достатньо складна, чи здатна вона до самоорганізації.

Фізична реальність (проблема простору), пов'язана з природою об'єктів. У 19 столітті рівноправними були поняття поле і частинка.

Дві рівноправні моделі простору: дискретна – контактна взаємодія частинок, безперервна – між двома такими завжди можна знайти третю.

Нільс Бор висунув теорію дополнимости – для опису об'єкту з суперечливою природою, запропонував описувати об'єкт з різних точок зору.

Гносеологічні проблеми – ті, які відносяться до знань, пізнань. Гносеологічні проблеми – проблеми істини. Лейбніц відокремив істину факту від логічної істини (логічні істини доказові.) Наприклад: чим відрізняється наукове знання від релігійного, фізичне знання відрізняється від психологічного або яке знання цінніше (гіпотеза або теорія)?

Когнітивні проблеми – проблема породження знання. Проблема штучного інтелекту. Стик науки психологічного циклу з комп'ютерними проблемами

Методологічні проблеми – проблема методологічного ідеалу, проблеми ефективності методів, практичні знання.

Математика – наука для наслідування. «На базі аксіом потрібно будувати ряд моделей.».

Аксиологичеськіє проблеми - це проблеми цінностей, наприклад, наукове знання. Наукове знання етичні нейтрально чи ні?

Аксиологичеській компонент – цінність (чи має наука цінність?) чи Є ціннісний нейтральним.