
- •Страница 199 из 199
- •Розділ 1 історія філософії
- •Основні етапи і течії в історії філософської думки.
- •1. Східна філософія
- •1.1 Давньоіндійська філософія
- •1.2 Давньокитайська філософія
- •2. Західна філософія
- •2.1 Антична філософія
- •2.2 Середньовіччя
- •2.3 Філософія Відродження її етапи:
- •2.4 Філософія Нового часу (один етап, його загальна х-ка)
- •2.5 Німецька класична філософія (один етап, його загальна х-ка)
- •2.6 Філософія хіх ст. (один етап, його загальна х-ка)
- •2.7 Сучасна філософія (хх-ххі ст) (один етап, його загальна х-ка і)
- •Антична атомістика (Демокріт, Епікур)
- •Антична діалектика (Геракліт)
- •1. Натурфілософія (вчення про вогонь). – 2. Діалектичні ідеї (мінливість, війна – батько всьому). – 3. Вчення про Логос. – 4. Протилежність вченню елейської школи.
- •Філософія Елейської школи
- •1. Головна теза Парменіда. – 2. Істинне буття. – 3. Матеріальний світ як ілюзія, відмінність між відчуванням і розумовим осягненням.
- •4. Апорії Зенона, їхній загальний зміст, скільки нам відомо цих апорій, розглянути зміст хоча б однієї.
- •Філософія Мілетської школи
- •1. Що таке натурфілософія?
- •2. Фалес: вчення про архе; дві відомі нині тези
- •3. Анаксимандр
- •4. Анаксимен
- •Філософія Сократа
- •1. Вчення софістів, Сократ як їхній критик.
- •2. Ознаки істинного знання; знання і незнання.
- •3. Сократичний метод (маєвтика).
- •4. Вплив Сократової філософії на його життєвий шлях.
- •Вчення Платона
- •2. Пізнання як пригадування.???? – Петрушенко, § 3.2; фес: «Платон»]
- •1. Що таке ідея? Основні положення теорії ідей.
- •3. Вчення про три рівні душі; різниця людських чеснот.
- •4. Вчення про ідеальну державу
- •Вчення Аристотеля
- •1. Критика Аристотелем теорії ідей Платона.
- •2. Вчення про 4 типи причин буття всякої речі; матерія і форма.
- •3. Формальна логіка як метод пізнання.
- •4. Вчення про поліс. Типи державного устрою.
- •Філософія Середньовіччя
- •1. Зміна античного світогляду під впливом християнства
- •2. Патристика: позитивне і негативне ставлення до філософії; вчення кападокійців і блаж. Авґустина. Співвідношення філософії і теології
- •3. Схоластика і містика, основні відмінності. Різниця між номіналістами і реалістами в схоластиці
- •4. Вчення Томи Аквінського про симфонію віри і розуму. Вчення Вільяма Оккама.
- •Філософія Відродження
- •1. Відродження як перехідна епоха. Основні риси світогляду
- •2. Загальна характеристика ренесансного гуманізму
- •3. Загальна характеристика ренесансного неоплатонізму
- •4. Загальна характеристика ренесансної натурфілософії
- •5. Пізнє Відродження: Джордано Бруно і Галілей
- •Філософія Нового часу (загальна характеристика)
- •1. Розвиток буржуазного суспільства. Соціальні джерела нової науки.
- •2. Індивідуалізм, активність.
- •3. Поняття «здорового ґлузду»
- •4. Головні риси світогляду
- •Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.
- •Філософські погляди ф. Бекона, т. Гобса, Дж. Лока
- •4. Вчення Лока про суспільство і державу: відмінність від вчення Гобса, обмежене делегування прав державі, розподіл влад, суверенітет народу (фес, стаття «Локк») ???
- •1. Ф. Бекон: типи знання (світлоносне і плодоносне); чотири типи ідолів, що заважають пізнанню істини; основні принципи наукової діяльності: емпіризм
- •2. Т. Гобс: співвідношення індуктивного і дедуктивного знання; вчення про природний стан і походження держави
- •3. Сенсуалізм Дж. Лока: критика «вроджених ідей»; tabula rasa; прості й складні ідеї; первинні і вторинні якості
- •Філософські погляди р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбниця
- •1. Декарт: вчення про метод; пізнання і типи ідей; наукове і стихійне знання; методичний сумнів і теза cogito ergo sum; Декартів раціоналізм і математика, вчення про 2 субстанції
- •2 Б. Спіноза: геометричний метод; вчення про єдину субстанцію; три стадії пізнання; шлях досягнення свободи
- •3. Ляйбніц: відмінність від Спінози; 4 основних принципи; вчення про монади
- •Філософія Просвітництва
- •2. Вчення Монтеск’є: природне право і національні особливості; форми правління; розподіл влад (Петрушенко, § 6.5).
- •3. Руссо: вчення про природний стан і приватну власність (§ 6.5).
- •4. Вчення д. Дідро про матерію, свідомість і рух (§ 6.5).
- •5. Вчення Гельвеція: ізольований індивід, вплив соціального середовища на пристрасті (§ 6.5)]
- •Німецька класична філософія (загальна характеристика)
- •1. Чому нкф уособлює філософію як таку
- •2. Причини виділення нкф в окремий стан.
- •3. Принципи, введені німецькою клас. Філ. – Петрушенко, § 7.1]
- •Вчення і. Канта
- •1. Три періоди творчості.
- •2. Кантів «коперніківський переворот» у філософії, його значення.
- •3. Почуття як початок пізнання, неоформленість даних почуттів.
- •4. Апріорні форми розсудку і оформлення знань, необхідність.
- •5. Досвід і речі самі по собі; просторово-часові схеми синтезу, що вони забезпечують
- •6. Ідеї розуму, нерозв’язність граничних питань, вільний вибір. Вчення про мораль і «категоричний імператив». – Петрушенко, § 7.2
- •Вчення г. В. Ф. Гегеля
- •1. Поняття абсолютної ідеї.
- •Основи марксистської філософії
- •1. Марксизм і прогрес наук в хіх ст.
- •2. Матеріалістичне розуміння історії, комунізм
- •3. Марксизм і робітничий рух; поняття революції.
- •Основні напрямки філософії хх століття
- •Особливості людського існування в хх ст. ???
- •2. Особливості філософії в хх ст.
- •3. Перелік основних напрямів філософії хх ст., представники. – Петрушенко, § 9.1
- •Сцієнтизм як напрямок філософії хх століття. Етапи розвитку позитивізму
- •Антисцієнтистський (антропологічний) напрямок філософії хх століття
- •Релігійно-філософські концепції хх століття
- •Становлення та розвиток філософської думки в Україні
- •Якась хрень див петрушенко
- •Філософія г. Сковороди
- •Філософська думка на Україні в хіх- на початку хх ст.
- •Розділ 2 проблематика філософії
- •Поняття світогляду; його структура, рівні і історичні типи
- •Філософія як світоглядне знання
- •1. В чому полягає теоретичне формування світогляду (Петрушенко, § 1.2).
- •2. Ознаки філософування. Співвідношення філософії і світогляду в реальному житті: звідки філософія бере свої проблеми? (§ 1.2)
- •Відмінність філософії від міфології: визначення міфу, розклад міфу, причина виникнення філософії, порівняння філософії і міфології (§ 1.3).
- •4. Схожість і відмінність філософії і релігії (§ 1.4).]
- •Співвідношення філософії і науки
- •Основні функції філософії
- •Сфери реальності, які цікавлять філософію.
- •Структура філософського знання.
- •Основні функції філософії.
- •4. Причина розмаїття філософських вчень. Основні історико-філософські позиції. – Петрушенко, § 1.5].
- •Проблема буття в філософії
- •Буття, субстанція, матерія, природа. Матерія як філософська категорія
- •Простір і час - форми існування світу. Сучасні природничо-наукові уявлення про простір і час
- •Порядок та хаос в світі. Концепція детермінізму. Поняття закону. Класифікація законів
- •Філософія, релігія і наука про єдність світу
- •Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток
- •Проблема людини в філософії. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття
- •Проблема антропосоціогенезу
- •Свідомість як суб'єктивна реальність, її генезис і соціальна сутність
- •Свідомість і самосвідомість
- •Філософські концепції пізнання: "оптимістична", скептицизм, агностицизм
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання; специфіка їх взаємодії
- •Чуттєве і раціональне (логічне) у пізнанні
- •Проблеми істини і її критеріїв
- •Проблема свободи як філософська проблема
- •Суспільство як об’ект філософського аналізу
- •Життя і смерть в духовному досвіді людини. Проблема сенсу життя людини в різних філософських течіях
- •Особистість і суспільство
- •Культура і цивілізація
- •Поняття філософії історії
- •Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення
- •Поняття науки, неоднозначність його трактування
- •Філософія науки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття рефлексії. Філософська рефлексія і специфіка філософських проблем науки
- •Моделі співвідношення філософії науки
- •Поняття філософських проблем науки і їх класифікація
- •Наука як особливий тип знання
- •Особливості наукової діяльності; її раціональність. Поняття наукового методу
- •Наука як соціокультурний феномен
- •Наука як триєдність знання, діяльності і соціальних форм її організації
- •Структура і функції науки
- •Наукові методи і їх класифікація. Поняття методології
- •Методологічні принципи і інші регулятиви пізнавальної діяльності в науці
- •Емпіричний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теоретичний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теорія як ідеал наукового пізнання. Структура і динаміка наукових теорій
- •Загальнологічні прийоми наукового дослідження
- •Неопозитивізм і гіпотетико-дедуктивна модель наукового знання
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції к. Поппера і т.Куна
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції т.Куна і п.Фейєрабенда
- •Філософія техніки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття техніки і її взаємозв’язок з наукою
- •Техніка як соціокультурний феномен
- •Науково-технічний прогрес і його філософські інтерпретації
- •Цінності науки і загальнолюдські цінності
- •Етика науки і техніки; відповідальність вченого та інженера
Вчення і. Канта
1. Три періоди творчості.
Початок німецької класичної філософії пов'язаний з діяльністю Іммануїла Канта (1724—1804). Кант народився і прожив усе життя у прусському місті Кенігсберзі (тепер Калінінград). Тут він закінчив гімназію та університет, у якому пізніше пройшов шлях від доцента до ректора. Життя І.Канта відповідало його філософським уподобанням: усе в ньому було підпо рядковане суворому розпорядку й раз і назавжди прийнятим правилам. Філософська діяльність І. Канта постала настільки плідною та впливовою, що Я.Голосовкер, філософ київського походження, з цього приводу Іммануїл Кант висловився так: "На шляху людської освіченості існує місток, обминути який неможливо; ім'я цьому місткові — Іммануїл Кант".
У філософській діяльності І.Канта виділяють три періоди:
Докритичний (50-60-гі роки XVIII ст.) Основна праця цього періоду "Усезагальна природна історія і теорія неба", в якій Кант вважав своїм завданням пояснити "походження світів, виникнення небесних тіл та причини їх руху", з’ясувати, яким чином на підставі розгляду самих лише фізичних сил і процесів можна пояснити сучасний стан Космосу.
Критичний (70, 80-ті роки XVIII ст.) - дослідження "здібності" розуму взагалі, тобто у відношенні до всіх знань, до яких він може прагнути... ". Праці "Критика чистого розуму", "Критика практичногно розуму", "Критика здатності судження", у яких сам І.Кант сформулював провідні, на його думку, питання будь-якої філософії: "Що я зможу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватись?".
Антропологічний (90-ті роки XVIII ст.): з'ясування питання про те, чи зможе людина за реальних умов життя здійснити своє призначення; праця "Антропологія з прагматичного погляду", де основним постало питання "Що таке людина ?"
У докритичний період своєї діяльності І. Кант розробив космогонічну гіпотезу, згідно з якою Сонячна система є продуктом поступового охолодження газової туманності. Тут уперше поняття еволюції було поширено на космічні явища (до Канта панував погляд на Космос як на сталу й незмінну систему тіл і рухів).
2. Кантів «коперніківський переворот» у філософії, його значення.
Найважливіші ідеї філософії Канта були розроблені у критичний період (назва пов'язана з першим словом у титулі трьох основних праць цього періоду — "критика": дослідження самих підвалин). На першому плані в цей період перебуває ідея так званого "коперниканського перевороту" у філософії. До І.Канта вважали, що пізнання є результатом дії на людину зовнішніх чинників. При цьому людина сприймає (тобто перебуває пасивною), а світ діє на неї. Кант "перевернув" це співвідношення: він проголосив, що пізнання і знання постають результатом людської (насамперед — розумової) активності. Людина пізнає лише тією мірою, якою сама випробовує природу, ставить їй запитання, вибудовує розумові гіпотези та конструкції: “Природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду... і змушувати природу відповідати на його запитання. Розум повинен підходити до природи, з одного боку, зі своїми принципами,.. з іншого—з експериментами,.. щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує усе.., а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані запитання”.
Аналогія з наслідками відкриття М.Коперника тут досить очевидна: Коперник ніби зрушив Землю (яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту), а Кант зрушив людину, поклавши край її пасивності. У чому полягає значення цього перевороту?
По-перше, Кант дав більш виправдану картину пізнання: пізнання не є дублюванням реальності, не є перенесенням речей у людський інтелект, а є діяльністю створення інтелектуальних засобів людської взаємодії зі світом.
По-друге, людський розум може визнати надійним лише таке знання, яке він сам вибудував на зрозумілих йому принципових засадах і обґрунтовав з необхідністю.
По-третє, у концепції І.Канта людина постає творчою і діяльною; при тому чим вона активніша, тим розгалуженіші будуть її зв'язки з дійсністю і, відповідно, — ширші знання. “Коперніканський переворот” І.Канта був першим варіантом обгрунтування у німецькій класиці принципу активності.