23.Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту,

Спадний характер (негативний нахил) кривої AD пояснюється трьома найважливішими ефектами в ринковій економіці:

1) ефект відсоткової ставки – це зростання рівня цін, яке призводить до збільшення попиту на гроші, що викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки, яка знижує обсяги інвестицій (обсяги виробництва) і загальний рівень видатків в економіці;

2) ефект реального багатства – це підвищення рівня цін, що викликає зниження реальної вартості фінансових активів із фіксованою ціною (акції, облігації, строкові депозити). Зниження реального багатства призводить до зменшення споживацького попиту, що і відображається в негативному нахилу кривої AD;

3) ефект чистого експорту (імпортних поставок) -- підвищення рівня цін викликає зменшення експорту країни і, відповідно, чистого експорту в цілому, внаслідок чого відбувається зниження загального обсягу видатків.

24.Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.

Сукупний попит (AD) – це модель, що представляє собою суму всіх індивідуальних попитів на кінцеві товари і послуги ВВП при можливому рівні цін. Крива (AD) складається з кривих індивідуального попиту споживачів. Збільшення кількості споживачів на ринку товарів зміщує криву попиту вправо або вліво. Якщо рівень цін підвищується, то AD знижується.

На AD впливають цінові та нецінові фактори.

Цінові фактори – впливають на зміну обсягу AD:

-рівень цін р (рух вдоль AD вгору);

-ефект відсоткової ставки;

-ефект реального багатства;

-ефект чистого експорту.

Нецінові фактори впливають на структурні елементи сукупного попиту (зрушується вправо, вліво). Якщо цей вплив призводить до збільшення попиту, зміщення буде в напрямку AD2, до зменшення - в напрямку AD3.

Неціновими факторами є:

-зміни в споживчих витратах;

-зміни у витратах на інвестиції;

-зміни в державних видатках;

-зміни в світовій економіці (або

чистого експорту).

25.Споживання, заощадження та інвестиції та фактори, що їх визначають (за неокласичним трактуванням).

Кейнс сформулював основний психологічний закон споживання. Зміст його в тому, що у міру зростання доходу споживання зростає, але у меншій мірі, ніж росте дохід. Частина отриманого доходу, який не використовується на потреби споживання, служить джерелом заощаджень населення. Споживання – це головна складова сукупних витрат, джерелом споживання є чистий дохід. Автономне споживання (Са)– споживчі витрати, які не залежать від доходів Як споживання (С), так і заощадження (S ) залежать від рівня доходу (DI).

Середня схильність до споживання: АРС= (С/ DI)*100% .

Середня схильність до заощадження: APS= (S / DI )*100%

Гранична схильність до споживання: MPC= (приріст С / приріст DI)*100% , (С/ DI)*100%

Гранична схильність до заощадження: MPS=( S / DI)*100%.

Функція споживання: С= Са + МРС *DІ

DI = Yнд (1 - t)

Функція заощадження: S = MPS * DI= (1-MPC)*DI

MPS = 1-МРС MPS + MPC = 1

Фактори споживання та заощадження: поточний дохід, накопичене багатство, рівень цін, очікування, заборгованість споживачів, податки.

Згідно кейнсіанській теорії заощадження що використовуються на потреби інвестування залежать не тільки від норми банківського відсотка, але і від очікуваного прибутку.

Сукупна пропозиція інвестицій визначається трьома групами заощаджень: заощадження домогосподарств (Sд/х) , фірм (Sф) і держави ( Sg) : S = Sд/х + Sф. + Sg