50. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки %. Ефект Фішера.

Грошовий ринок - це мережа інститутів , що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції на гроші й грошові активи. Пропозиція грошей - це пропозиція з боку держави грошових коштів. Пропозиція грошей на грошовому ринку регулюється центральним банком, що проводить певну кред-грош. політику, спрямовану в першу чергу на зміну величини грош. маси. Попит на гроші - це попит коштів з боку економічних суб'єктів.

Взаємодія попиту та пропозиції - це грошовий ринок. Механізм його функціонування є наступним: перетинання лінії попиту на гроші й лінії пропозиції визначає ціну рівноваги.

Якщо поєднати на графіку попит та пропозицію, то отримуємо рівноважну ставку позичкового відсотку (r).

S_M = D_M

D_M = R* У_n

D_M = R* У_n - αr

де: α – коефіцієнт чуттєвості зміни попиту на гроші в залежності від зміни r.

S_M = M / P

R * У_n – hr = M / P.

Зміна рівноваги на грошовому ринку обумовлена умовами:

S_M = const.

S_M > D_M

S_M зростає.

S_M < D_M

S_M=М / Р

Отже, рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гро­ші дорівнює їхній пропозиції. Точці рівноваги грошового ринку відповідає відсоткова ставка r*. Модель грошового ринку показує, що існує лише одна відсоткова ставка, в якій попит та пропозиція збігаються.

Розрізняють номінальну й реальну ставки відсотка. Номінальна ставка - це ставка, призначена банками по кредитних операціях. Реальна ставка відсотка відображає реальну купівельну спроможність доходу, отриманого у вигляді відсотка. Зв'язок номінальної й реальної ставки відсотка описується рівнянням Фішера:

i= r + π, де π - темп інфляції; r - реальна ставка відсотка; i-i- номінальна ставка відсотка. Кількісна теорія й рівняння Фішера разом дають зв'язок обсягу грошової маси й номінальної ставки відсотка: ріст грошової маси викликає ріст інфляції, а остання приводить до збільшення номінальної ставки відсотка. Цей зв'язок інфляції й номінальної ставки відсотка називають ефектом Фішера.

51. Кредитно – грошова (монетарна) політика, мета, види, засоби.

Грошово–кредитна політика є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Грошово–кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Мета грошово–кредитної політики – досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Головним суб’єктом грошово–кредитної політики держави є нацбанк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово–кредитну діяльність комерційних банків.

У своїй політиці НБ застосовує такі основні засоби:

1)операції на відкритому ринку – суть полягає в купівлі–продажі НБ урядових цінних паперів на відкритому ринку. Застосовується для проведення експансійної чи рестрикційної грошової політики.

2)Зміна рівня min резервної норми – НБ також може впливати на кредитні можливості комерційних банків. Застосовується як засіб для швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в системі.

3)Визначення рівня облікової ставки. Облікова ставка – відсоток, під який НБ надає кредити комерційним банкам. Ця політика називається також дисконтною. Виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктури коливань ринку.