20.Рівновага на ринку позичкових коштів та формування рівноважної ставки відсотку.

Заощадження (S) зазвичай не дорівнюють запланованим інвестиціям (Ip). Але вони постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпечується на ринку позичкового капіталу, де регулюючу роль виконує відсоткова ставка. Якщо SIp, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищила попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка зменшується, що сприяє збільшенню інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженнями. Якщо навпаки, нерівновага на ринку позичкового капіталу порушується збільшеням інвестицій, тобто попиту на позичкові гроші (Ip S), то відсоткова ставка збільшується. Це сприяє збільшенню заощадження (пропозиція грошей) до рівня попиту на гроші, тобто до інвестиційного попиту. Отже рівновага на ринку позичкового капіталу є необхідною умовою забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Залежність попиту й пропозиції на ринку позичкових коштів від процентної ставки ілюструє графік.

Як видно з графіка, пропозиція

капіталу Sk знаходиться у прямій

залежності від відсоткової ставки

(r), попит на інвестиційний капітал

Dk- в оберненій. Рівновага на ринку позичкових коштів відповідає в точці Е перетину графіків попиту та пропозиції.

21.Умови рівноваги на ринку товарів і послуг.

Рівновага товарного ринку забезпечується співвідношенням сукупного попиту і сукупної пропозиції товарів і послуг.

Існує два підходи до пояснення рівноваги товарного ринку: класична і кейнсіанська. Класична модель пояснює рівновагу в довгостроковому періоді і доводить, що вона встановлюється на рівні повної зайнятості ресурсів, тому рівноважною величиною випуску (при якому сукупний попит рівний сукупній пропозиції) завжди буде величина потенційного випуску Y*, якому згідно закону Сея відповідатиме рівна йому (адекватна) величина сукупного попиту (сукупних витрат). Ця модель досліджує економіку з боку сукупної пропозиції.

Проте в короткостроковому періоді подібна автоматична рівність сукупних витрат сукупному випуску може не спостерігатися. Кейнс довів, що величина сукупного випуску визначається величиною сукупних витрат, тобто попит визначає пропозицію. Головною макроекономічною проблемою ставав сукупний попит. Ця модель отримала назву моделі «доходи-витрати» або модель «Кейнсіанського хреста».

22.Сукупний попит та фактори, що його визначають. Кількісне рівняння обміну.

Сукупний попит (AD) – це модель, що представляє собою суму всіх індивідуальних попитів на кінцеві товари і послуги ВВП при можливому рівні цін.

Крива сукупного попиту характеризує залежність між обсягом споживацького реального ВВП і рівнем цін.

Сукупний попит складається з 4 основних компонентів:

1) споживчі витрати С;

2) інвестиційні витрати IВ;

3) державні закупівлі G;

4) чистий експорт NХ.

AD = C + IВ + G + NX

Фактори які впливають на сукупний попит: цінові та нецінові.

Цінові фактори – впливають на зміну обсягу AD:

-рівень цін р (рух вдоль AD вгору);

-ефект відсоткової ставки;

-ефект реального багатства;

-ефект чистого експорту.

Нецінові фактори – впливають на структурні елементи сукупного попиту (зрушується вправо, вліво):

-зміни в споживчих витратах;

-зміни у витратах на інвестиції;

-зміни в державних видатках;

-зміни в світовій економіці (або чистого експорту).