67. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням нац. грош. одиниці.

Економісти XVIII-XIX ст.. тлумачили інфляцію виключно як грошове явище. Однією з найстаріших концепцій інфляції є кількісна теорія грошей. Амер. ек-ст І. Фішер у 1911 р. сформулював кількісне рівняння обміну: MV=PY, де M – к-ть грошей в ек-ці; V- швидкість обігу грошей; P – рівень цін; Y- обсяг виробленої продукції.

Кількісна теорія грошей стверджує, що рівень інфляції в країні залежить від к-ті грошей, яка перебуває в обігу.

Марксистська теорія інфляції виходить із того, що золоті грші не знецінюються. Згідно з цією теорією, інфляція виникає лише тоді, коли паперових грошей, які представляють в обігу золоті, випущено понад ту к-ть золотих, яка потрібна для нормального здійснення товарообороту.

Дж. М. Кейнс розвинув теорію інфляційного розриву, згідно з якою інфляція виникає тоді, коли сукупні видатки перевищують обсяг нац. продукту. Представники монетаризму зазначають, що єдиною причиною інфляції є надмірний темп приросту грош. маси порівняно з темпами зростання ВВП.

Серед головних причин інфляції виділяють такі: зростання грош. маси вищими темпами порівняно зі зростанням нац. продукту; дефіцит держ. бюджету; мілітаризація ек-ки; монополії та необґрунтовані привілеї; особливості стр-ри нац. ек-ки.

На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індексу споживчих цін (СРІ).

Індекс споживчих цін (СРІ) обумовлює середню вартість ринкового «кошика» споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари та послуги, що купуються типовим домашнім господарством для повсякденного життя.

Один з найбільш поширених індексів, за допомогою якого визначається рівень інфляції, — це індекс ПААШЕ:

68. Види інфляції.

В аналітичній економії існують різні класифікації інфляції. Залежно від рівня розрізняють 3 види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно – до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється.

Галопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше % за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони % за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей.

Економісти поділ. ін-цію на передбачену й непередбачену та на збалансовану й незбалансовану.

Передбачена – це і-ція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена – несподівана для ек. суб’єктів. Збалансована – і-ція, в процесі якої відносні ціни не змінюються.

Залежно від причин і механізму зростання заг. рівня цін розріз. інфляцію попиту та інфляцію витрат (пропозиції).

Інфляція попиту – наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, наближених до повної зайнятості. Інфляція витрат (пропозиції) – наслідок підвищення середніх витрат на одиницю пропозиції і як наслідок скорочення сукупної пропозиції.