19. Закон Міля

Джон Стюарт Міль, розвиваючи теорію міжнародної торгівлі, вивів закон інтернаціональної вартості. Згідно з його теорією, ціна обміну встановлюється за законом попиту та пропозиції на такому рівні, за якого обсяг експорту кожної країни дозволяє їй сплатити за обсяг її імпорту. Виграють ті країни, товари яких користуються найбільшим попитом за кордоном і у яких найменший попит на іноземні товари.

20. Теорія Хекшера-Оліна.

У середині 20-х рр. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (1879—1952) та Бертіл Олін (1899— 1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера — Оліна. Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, та­кож й інші фактори виробництва, такі як земля та капітал.

Згодом положення теорії Хекшера — Оліна були математично підкріплені Полом Самуельсоном. Він визна­чив жорсткі передумови, з дотриманням яких твердження Хекше­ра — Оліна ставало повністю коректним. Самуельсон припускав, що:

1) існують дві країни, два товари та два фактори виробництва (звичайне спрощення 2x2x2);

2) пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх перемі­щення можливе між секторами всередині країн, але не між країнами;

3) країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю фак­торами виробництва;

4) в обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу.

Фактороінтенсивністъ — показник, що визначає відносні витрати факторів виробництва на створення визначеного товару.

Факторонасиченістъ — показник, що визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

Зміст теорії Х-О.: Товари які потребують для свого в-ва значних затрат (надлишкових ф-рів в-ва) та невеликих затрат ) дефіцитних ф-рів) експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням ф-рів в оберненій пропорції.. Тобто експортуються надлишкові ф-ри в-ва та імпортуються дефіцитні.Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робочу силу в його вартості більша, ніж у вартості інших продуктів. Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її к-стю та рештою ф-рів у неї найбільше, ніж у решти країн світу. Теорема Хекшера—Олина — кожна країна експортує ті фактороинтенсивн товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона випробує відносний недолік факторів виробництва.

21. Теорія самуельсона-столпера

Відповідь на питання про те, як поведуть себе ціни факторів виробництва при зростанні чи падінні цін на товари, для виробництва яких вони використовуються, дав сам Пол Самуельсон разом з американським економістом Вольфгангом Ф. Столпера в 1941 році.Автори побудували свою модель на наступних припущеннях, частина з яких перейшла з базової моделі співвідношення факторів виробництва, а частина є новими: країна виробляє два товари за допомогою двох факторів виробництва;існує досконала конкуренція на ринках обох товарів й обох факторів виробництва; пропозицію факторів виробництва постійно; товар 1 щодо більш трудомісткий, а у виробництві товару 2 відносно більше використовується земля;фактори виробництва володіють абсолютною внутрішньої, але не зовнішньої мобільністю; ціна товарів дорівнює ціні їх виробництва; розвиток торгівлі призводить до зростання відносної ціни товару 1.

Теорема Столпера-Самуельсона (Stolper-Samuelson Theorem) - міжнародна торгівля веде до зростання ціни фактора, відносно більш інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна якого зростає, і зниження ціни фактора, відносно більш інтенсивно використовується для виробництва товару,ціна на який падає.

При цьому зростання або зниження ціни факторів відбувається більшою мірою, ніж зростає чи знижується ціна товару, який виробляється з їх допомогою. Уявімо, що країна виробляє товар 1 і товар 2 за допомогою двох факторів виробництва - праці (1) і землі (t) і що

- Ціна товару 1,

- Ціна товару 2,

w - ставка зарплати за одиницю праці (ціна праці),

г - ставка ренти за використання одиниці землі (ціна землі),

- Кількість землі, необхідне для виробництва товару 1,

AL] - кількість праці, необхідне для виробництва товару 1,

- Кількість землі, необхідне для виробництва товару 2,

- Кількість праці, необхідне для виробництва товару 2.

Тоді формула ціни кожного товару являє собою суму ціни праці та землі, використаних для їх виробництва, тобто

=AL xw+ATjXr, Px w+A Тх г.

(5.5)

Те, що виробництво товару 1 вимагає великих відносних витрат праці, ніж виробництво товару 2, означає, що:

Рівняння 5.5 показують, що витрати виробництва обох товарів рівні їх ринковою ціною.Якщо по горизонтальній осі відкласти зарплату, а по вертикальній - земельну ренту, то можна побудувати графік, що показує залежність ціни факторів виробництва від вартості товарів 1 і 2 (рис. 5.6).Для товару 1 кінцеві точки (Pj / ALj) і (P / ATj) є його ціною, розділеної на кількість праці і землі, необхідних для його виробництва, відповідно.Для товару 2 кінцеві точки (P) і (Р) є його ціною, розділеної на кількість праці і землі, необхідних для його виробництва, відповідно. Оскільки товар 1 вимагає щодо великих затрат праці в порівнянні з товаром 2, то це відбивається на графіку більш крутою прямій.Рівновага досягається в точці А, яка визначає ціну факторів виробництва (праці та землі) при існуючому рівні цін на товари 1 і 2. У цій точці ціна праці, витраченого на виробництво обох товарів, становить w, а рента - r.

AL2 > АТ

(5.6)

Рис. 5.6. Залежність ціни фактора виробництва від ціни на товар