46.Концептуальні засади зовнішньоторговельної політики для України

України володіє дуже значним виробничим потенціалом, що й визначає спеціалізацію країни. Всі ринки поділені на експорто- або імпортоорієнтовані. Зовнішньоторговельна політика спрямована на підтримку національного товаровиробника. Ця мета реалізується за двома напрямками: підвищення експорту для експортоорієнтованих та зниження імпор­ту для імпортозаміщуючих галузей.

Шляхи впровадження ефективної імпортної політи­ки:

а) скорочення імпорту товарів, які в достатній кіль­кості є в країні (морозиво, молочні вироби, соки);

б)скорочення споживання імпорту шляхом розвит­ку виробництва конкурентоспроможної аналогічної продукції в Україні (солодощі, кондитерські вироби).

Для вирішення цих завдань в Україні проводиться ряд заходів: використання мита при перевезенні імпортованої продукції через митницю, за­стосовування нетарифного регулювання через адміні­стративні обмеження ввезення товарів в Україну зав­дяки створенню технічних бар'єрів на базі вимог відпо­відності імпорту товарів нормам і стандартам Украї­ни. Захист багатьох виробників продовольчих товарів має враховувати специфіку окремих сег­ментів світового ринку. Щодо ринку вільної реалізації та національних ринків країн світу, з боку яких існує найбільша загроза економічній безпеці нашої держа­ви, має бути застосований режим максимального кон­тролю над імпортними операціями. Провідним інстру­ментом мають бути тарифні методи регулювання зов­нішньої торгівлі. Система диференційованих плаваю­чих ставок імпортного мита має забезпечувати встанов­лення такого рівня цін на імпортну продукцію, який існує на внутрішніх ринках країн їх виробників. Для деяких окремих груп товарів поставки доцільно про­водити на принципах щорічного встановлення квот за­лежно від обґрунтування потреби в цьому товарі із за­стосуванням спеціального механізму стягнення імпорт­ного мита. На рівні виконавчої влади доцільно скоро­тити строки і підвищити ефективність розгляду позовів національних суб'єктів господарювання про їх захист від антидемпінгового імпорту.

Експортерам та уряду слід знати суму експортних податків у відповідній валюті по кожній окремій по­ставці товару; укладати контракти, що гарантують поставку товарів, не витра­чаючи при цьому часу та засобів на операції з отриман­ня ліцензій. Державі — отримувати сталі доходи, по­легшуючи вирішення бюджетних проблем.

Слід звернути увагу на деякі особливості торговель­ної політики: торгівля за обов'язковим переліком та двобічний кліринг несумісні з ринковою економікою. Митні пільги (звільнення від мита) та зво­ротні схеми (компенсація сплаченого мита) звільняють експортерів від сплати тарифів на експортовані вироб­ничі ресурси, що використовуються при виробництві експортної продукції, або надають право на отримання компенсації. Ці заходи торговельної політики дають змогу забезпечити доступ експортерів до імпортних ви­робничих ресурсів на надійній основі без сплати мита.

Експортери стикаються в Україні з багатьма пере­шкодами в сфері маркетингу: вони не знайомі з інфор­мацією про санітарні стандарти, стандарти безпеки на зовнішніх ринках.

Слід запобігати високим тарифам, тому що промис­лові галузі, які отримують з цього вигоду, негативно ставляться до їх лібералізації. Більш позитивного ре­зультату можна досягти субсидіюванням виробництва тих підприємств, які продемонстрували найкращу здатність до адаптації. Протекціонізм та торгові пре­ференції необхідно використовувати дуже обережно і гнучко, пристосовуючи їх до конкретних умов та ска­совуючи, коли цього потребують обставини.

Важливі заходи можуть супроводжувати встанов­лення митних союзів та зон вільної торгівлі. Якщо в межах зон вільної торгівлі тарифи на товари "третіх країн" будуть значно відрізнятися, то відбуватимуться контрабандні поставки з країн з низькими тарифами в країни з високими тарифами. Доходи будуть одержу­вати тільки перші. Це треба враховувати.

Вся сукупність окреслених вище заходів може бути використана в короткостроковому періоді і помірковано. Водночас в перспективі постає питання про викори­стання методів регулювання зовнішньоторговельної діяльності України в контексті дії у COT, в який вона вступила 4 липня 2008 року. Потенційні переваги членства України в COT:

— поліпшення цінових параметрів конкуренто­спроможності вітчизняних товарів унаслідок знижен­ня тарифних ставок щодо українських товарів країна­ми — членами COT;

— подолання багатьох інструментів кількісного об­меження ввезення української продукції;

— додаткові гарантії проти необґрунт анти­демпінгових процедур;

— оптимізація структури експорту, оскільки за умови неучасті України в системі COT найбільшою мірою від обмежень з боку інших держав потерпають високотехнологічні, наукомісткі напрямки експорту;

— кращі передумови участі України та її суб'єктів господарювання у міжнародних суперечках та судово-арбітражних процедурах;

— поліпшення загальної кон'юнктури та забезпе­чення передбачуваності у стосунках з основними тор­говельними партнерами України як окремими держа­вами, так і угрупуваннями країн.

Для України, як незалежної держави, котра сьо­годні стикається із серйозними економічними пробле­мами, важливим завданням є вирішення питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти їй вийти на шлях стабільного розвитку. Україна може і має посісти належне місце у міжнародній торговельній системі і світовій економіці в цілому.