50.Міжнародне інвестування в Україні в сучасних умовах.

Поки що інвестиційну активність в Україні, незва­жаючи на деяке пожвавлення у 1999—2001 pp., не можна вважати задовільною. Кризовий стан вітчизня­ної економіки у 90-х pp. XX ст. обмежив інвестиційну складову в розподілі ВВП. Протягом цього десятиліття у державі не вдалося сформувати більш-менш прий­нятний організаційно-економічний механізм інвести­ційного регулювання. Держава не може залучити до інвестування навіть ті обмежені кошти, які є у країні. Значна частина їх використовується на поточне спо­живання, перебуває у заощадженнях, у сфері фінансо­вого обігу, у торгівлі або взагалі за межами країни. Для виправлення цієї негативної ситуації та залучення цих коштів до інвестиційної діяльності виникає потреба в удосконаленні системи регулювання інвестиційної діяльності, а також у забезпеченні на цій основі акти­візації інвестиційного процесу та зростання економіки в цілому. Тут є певні сподівання на позитивні зрушення у вирішенні проблеми залучення іноземних інвестицій, які виникли під дією Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень в еко­номіку України" та розпорядження Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поліпшення інвестиційної привабливості української економіки" від 22 лютого 2001 p., підготовленого на виконання Указу.

Майбутнє розширення ЄС означає для України важ­ливі зміни в режимі інвестування. Запровадження в Україні розвинутих Інститутів ринкового регулюван­ня, згідно зі стандартами Євросоюзу, справлятиме по­зитивний вплив на інвестиційний процес між Украї­ною і країнами ЄС. Як показує практика, активізація процесу інтеграції до ЄС колишніх країн РЕВ дала потужний інвестиційний поштовх для розвитку націо­нальних економік.

Негативні чин­ники малого обєму залучених інвестицій: низька дієздатність банківсько-кредитної си­стеми, її фактична неспроможність акумулювати до­статньо високий інвестиційний потенціал населення; відсутність розвинутої мережі інституційних інвесторів (пенсійних фондів і страхових компаній); низький рівень капіталізації прибутку підприємств і відсутність економічних (податкових) стимулів його зростання; спрямування інвестиційного потенціалу приватизації переважно на цілі бюджетного споживання; розпорошу­вання інвестиційних бюджетних ресурсів; відсутність необхідної системи страхування інвестиційних ризиків; нерозвинутість фондового ринку та іпотечних відносин, лізингу та інших інститутів фінансування; значні обся­ги тіньового бізнесу як основного джерела нелегального нагромадження та вивезення капіталу.Крім того, Україна відстає за рівнем лібералізації бізнесу, право­вого середовища, податкових стимулів від групи країн, таких як Росія,Польща, Чилі, Аргентина та Угорщина. За оцінкою спеціалістів Європейського центру досліджень, під­приємницький ризик інвестицій в Україні становив 80 %. Саме це зумовлює незначний потік ПП. Інве­стиції надійшли із 111 країн світу, і найбільші обсяги внесено нерезидентами з США, Кіпру, Спо­лученого Королівства, Нідерландів, Віргінських Островів (Брит.), Російської Федерації, Німеччини, Швейцарії, Австрії. На ці країни припадає 72,3 % загального обсягу ПП, вкладених в економіку України. У світовому потоці ПП на економіку України припадає близько 1 %, або у середньому 111 дол. на 1 жителя України.

Динаміка світових процесів в умовах глобалізації, а також сучасний стан розвитку України потребують посилення відповідальності всіх гілок влади за досяг­нення конкретних і відчутних результатів на всіх зов­нішньоекономічних напрямах. Найважливіше — на­дання зовнішньоекономічній діяльності більш ціле­спрямованого, цілісного та прагматичного характеру. Передусім це стосується стратегічного євроінтеграційного курсу держави. На кожному з головних векторів відносин України з ЄС важливо визначити реальні зав­дання та забезпечити досягнення конкретних резуль­татів. Зокрема, серед пріоритетів своєї зовнішньоеко­номічної діяльності Кабінет Міністрів України найваж­ливішими вважає інтеграцію України в ЄС, розвиток відносин з Росією і з країнами СНД, захист інтересів держави на зовнішньому ринку.

Для розширення джерел інвестування необхідно посилити роль міжнародних фінансово-валютних орга­нізацій, найвпливовішою з яких є Група Світового бан­ку (Бреттон-Вудська валютна система), що включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), відомий та­кож як Світовий банк. Маючи високий рейтинг серед фінансових організацій, цей банк має широкий доступ до світового ринку капіталу. Ефективно використову­ючи ресурси розвинутих країн, він підтримує найбідніші з країн, які розвиваються. Починаючи з 1992 p., коли Україна приєдналася до Світового банку, позики цієї поважної установи нашій державі були надані на 24 проекти.

Для активізації взаємного інвестиційного співробіт­ництва нашої держави з Росією в Україні створено Російсько-український інвестиційно-комерційний центр. Основними цілями і завданнями якого є:

— маркетингові дослідження інвестиційних ринків України і Росії;

— надання допомоги в доробці інвестиційних про­позицій до рівня, який би відповідав сучасним міжна­родним стандартам;

— проведення експертизи і відбору найперспективніших інвестиційних проектів;

— пошук інвесторів для реалізації інвестиційних проектів за рахунок власних і залучених коштів;

— надання відповідних гарантій інвесторам, і в тому числі — за рахунок організації заставних і страхових операцій;

— підготовка фахівців з інвестиційної діяльності, що включає проведення семінарів у регіонах;

— взаємодія з центральними органами виконавчої влади.

Ефективне використання інвестиційних можливо­стей світової спільноти відповідно до визначеної стра­тегії розвитку економіки України — запорука досяг­нення сталого економічного зростання й суспільного добробуту шляхом забезпечення в 1,5—2 рази вищих щорічних темпів зростання ВВП в Україні, ніж у краї­нах ЄС. Таке зростання має супроводжуватися глибо­кими якісними перетвореннями, реалізацією завдань сталого розвитку, що визначається світовим співтова­риством як стратегія існування у XXI ст.