13. Моделі ме факторного впливу з боку попиту.

На вибір: теорія абсол.переваг сміта (№17), порівняльних переваг рікардо (18) чи теорія реверсу попиту (23)

15. Аналіз часткової рівноваги.

Криві D і S хар-зують ринок певного блага в середині країни, а криві пропозиції експорту і попиту на імпорт – міжнар.ринок.

Графік

Криві D_h i S_h відображають вітчизняний (вітч.) D і S блага х. При відносній ціні P_h^x = 2,25 встановлюється внутрішня рівновага на вітч.ринку. Im i Ex блага х = 0. При ціні P_x/P_y = 1 < P_h^x вітч.споживачі можуть купити 80 од.блага х, тоді як вітч.виробники можуть запропонувати лише 30 од. Різницю в 50 од.можна задовольнити за рахунок імпорту (відрізок ЕЕ^*). Відрізок АЕ^* відображає криву попиту на імпорт.

Криві D_a і S_a хар-зують внутрішній ринок блага х країни «Закордон» (з-н). рівновага тут досягається при ціні P_a^x = 0,25 та обсягу продажу 50 од. Im & Ex мають нульові значення. Відкриття кордонів буде стимулювати іноз.виробників вивозити благо х у «Вітчизну», оскільки тут відносні ціни вищі. При Р_х / Р_у = 1 іноз.виробники можуть запропонувати 70 од.товару х, але місцеві споживачі можуть придбати лише 20 од. Надлишок в 50 од.може бути реалізований до «Вітчизни». Відрізок AⁿE^* - крива експортної пропозиції. Перетин кривих імпортного D й експортної S в точці Е^* показує міжнар.рівноважну відносну ціну Е^* = 1.

Площа (b+c+i+l) – виграш світу від міжнар.обміну в цілому та кожної країни окремо: вітчизни (площа (b+c) і з-ну (i+l).

Площа (a+b+c) – виграш вітч.споживачів в результаті зниження ціни.

Площа (g+h+i+l) – виграш ыноз.виробникыв за рахунок зростання цыни.

Площа (а) – програш вытч.виробникыв.

Площа (g+h) – програш іноз.споживачів.

16. Криві обміну і аналіз загальної рівноваги.

Моделі міжнар.рівноваги передбачають можливість визначення міжнар.рівноважної відносної ціни за умов одночасного впливу на обмін між країнами факторів D і S. Міжнар.обмінна рівновага означає, що міжнар.ринки перебувають у рівновазі. А отже, є певна рівноважна відносна ціна., яку можна отримати на основі взаємодії кривих обміну двох країн.

Криві обміну показують наміри країн імпортувати й експортувати блага за умови різних відносних цін на них. Ці криві інтегрують в собі дію факторів і D, і S.

Умови обміну – це параметр, що хар-зує відношення експортованих благ, оцінених в імпортозамінних благах однієї країни, до аналогічного показника країни-партнера по оюміну. Рівновага умов обміну для обох країн встановлюється в точці перетину їхніх кривих обміну. За зростаючої відносної ціни рівновага досягається тоді, коли гранична норма трансформації і гранична норма заміщення кожної країни = міжнар.умовам обміну. Це відповідає оптимальному стану добробуту.

В звязку з тим, що взаємне задоволення D і S змінюється в часі, криві обміну зміщуються, змінюючи обсяг і умови обміну.

Моделі міжнар.обмінної рівноваги дають змогу:

1. пояснити взаємовигідний обмін міє країнами на основі порівняльної переваги і визначаити їх спеціалізацію;

2. показати основу порівняльної переваги;

3. показати умови D і S, за яких країна може здійснбвати міжнар.обмін на вигідних умовах;

4. визначити точку самозабезпечення у в-ві і спож-ні;

5. підрахувати виграш від обміну світу і коєної країни;

6. визначити дохідність власників;

7. виявити ефекти від зміни D і S, повязані зі спож-ням у коєній з країн.