42.Вплив експортної субсидії на економіку малої країни

З метою захисту національних виробників держава може заохочувати експорт. Однією з форм стимулювання вітчизняних експортних галузей є експортні субсидії, тобто фінансові пільги. Вони можуть бути прямими та непрямими. До прямих належать дотації, які виплачуються виробникам у випадку виходу їх на зовнішній ринок. До непрямих субсидій відносять пільго­ве оподаткування, кредитування, страхування тощо.

Наслідки надання експортних субсидій показані на рис. 4.3. Щоб розширити поставку зерна на зовнішній ринок, вітчизняні виробники повинні знизити експортні ціни. Це робиться за рахунок субсидії, яка покриває збитки від зниження цін. Розширення експорту скоригує поставку зерна на внутрішній ринок в бік зниження обсягів. В результаті внутрішня ціна на зерно зростає з Р_int =125 дол/т до P_d = 150 дол/т. Тоді внутрішня пропо­зиція зростає з S_d = 1,5 млн т до S_f = 1,8 млн т. Попит падає з D_c = 1,0 млн т до D_g = 0,6 млн т, як наслідок, вітчизняні споживачі зазнають втрат, а виробники отримують додаткові доходи. Втрати споживачів дорівню­ють (а' + b') = (1,0 + 0,6)(150 - 125) : 2 = 20 млн дол. Водночас виграш виробників складе область (а'+ b'+ с'+ + d' + е') = (1,8 + 1,5)(150 - 125): 2 = 41,25 млн дол. Для повної оцінки наслідків субсидіювання експорту треба також врахувати витрати державного бюджету на суб­сидію. За умови нескінченно великої еластичності по­питу на імпорт на світовому ринку, яка допускає зрос­тання внутрішньої ціни на всю величину субсидії, мож­на знайти цю величину шляхом множення розміру суб­сидії в розрахунку на одну тону зерна, що експортуєть­ся, на новий обсяг експорту. На графіку він дорівнює відрізку GF або (1,8 - 0,6) = 1,2 млн т зерна. В такому разі експортна субсидія буде дорівнювати (1,2 • 25) = = 30 млн дол. Це область (b '+c'+d'+e ). Тоді втрати добро­буту країни в цілому складуть область (b '+f') = [((1,0 • 0,6) : 2) + ((1,8 - 1,5) : 2)] • 25 = 8,75 млн дол. Отже, з економічного погляду експортна субсидія абсурдна.

43 .Вплив "добровільного" обмеження експорту малої країни на її економіку

Цей вид нетарифних обмежень міжнародної торгівлі відтворює си­туацію, коли країна-імпортер змушує свого торгового партнера "добровільно" скоротити свій експорт. Вона це робить замість введення імпортної квоти і має ту саму мету — захистити вітчизняних виробників. При­водом для тиску на партнера є заяви національних ви­робників про негативний вплив імпорту на виробни­цтво і про дезорганізацію ринку.

Припустимо, що внутрішня пропозиція труб у "Вітчизни" складає S_d, а попит — D_d (рис. 4.4). Пропози­ція цього ж товару з-за кордону необмежена і становить^{першої країни — S}₁ ^{за ціною Р}₁ ^{= 200 дол/т, а з другої} S₂ за ціною Р₁ = 250 дол/т, у такому випадку імпорт складе різницю між внутрішнім попитом і внутрішньою пропозицією (1,3 - 0,2 = 1,1 млн т). Імпортувати "Вітчиз­на" буде лише з першої країни, оскільки у неї труби дешевші (Рі < Р₂). Тепер припустимо, що під тиском "Вітчизни" уряд першої країни скорочує експорт своїх труб, вводячи квоту обсягом 0,25 млн т. Зниження про­позиції на внутрішньому ринку підвищить ціну до рівня Р₃ = 280 дол/т. В результаті надлишок споживання ско­ротиться на обсяг, обмежений площею (a + b + c + d + e + f + + g + h + і + j + k +1) = [(1,3 + 0,8)(280 - 200)] : 2 = 84 млн дол. При цьому ефект переділу складе: (а + h) = [(0,55 + + 0,2)(280 - 200)]: 2 = 38,0 млн дол. Ефект захисту скла­де: (b + с + і) = [(0,55 - 0,2)(280 - 200)] : 2 = 14 млн дол. Ефект споживання становитиме площу (f + g +l) = ((1,3 - 0,8)(280 - 200): 2 = 20 млн дол. Ефект доходу буде дорів­нювати (d + e+j + k) = (0,8 - 0,55)(280 - 200) = 20 млн дол.

Якщо мати на увазі стандартні ефекти, то тут країна, що імпортує, несе значні втрати. Вона втрачає ефект захи­сту, ефект споживання і ефект доходу, тобто область (b + c + d + e + f + g + i + j + k + l) = [(1,3 - 0,2) + (0,8 - 0,55)](280 - 200) : 2 = 54 млн дол. Країна-експортер, втративши певний сегмент зарубіжного ринку в резуль­таті дії цього виду обмеження, все ж виграє ефект доходу.

Введення "добровільного" обмеження експорту ство­рює можливості для експорту цього самого товару інши­ми країнами. У нашому випадку друга країна, яка не зв'язана експортною квотою і яка тепер є конкуренто­спроможною, оскільки Р₂ < Р₃, може експортувати у "Вітчизну" [(0,55 - 0,45) + (1,05 - 0,8)] = 0,35 млн т труб за ціною Р₂ = 250 дол/т. Експорт додаткової кіль­кості труб із другої країни за більш високою ціною потягне за собою повні економічні втрати "Вітчизни", як імпортера: на графіку це буде область (і + j + k + e) = [(0,8 -- 0,55) + (1,05 - 0,45)](280 - 250): 2 = 12,75 млн дол. Але вони менш значні, ніж в умовах тільки двосторонніх торговельних відносин. За підвищення ціни "Вітчизною" до рівня Р₂ вона виграє доходи, позначені областю (с + d)= = (0,65 - 0,45)(250 - 200) = 10 млн дол. Область (е + f) = (1,05 - 0,65)(250 - 200) = 20 млн дол. складе ефект відхи­лення (скорочення) торгівлі, так як імпортер буде купу­вати труби у другої країни, де ціна Р₂ > Р₁ Цей ефект є прямими втратами для світової економіки як наслідок менш ефективного використання ресурсів.

Споживачі "Вітчизни" втратять ефекти захисту спо­живання, позначені областю (b + g) = [(1,3 - 1,05) + + (0,45 - 0,2)] : 2(250 - 200) = 12,5 млн дол. Отже, країна, яка змушує до ведення експортної квоти, про­грає. Водночас країна, яку примусили ввести "доб­ровільні" обмеження, має деякий виграш.