9. Середовище діяльності субєктів ме.

Середовище міжнародних ек.відносин (МЕВ) може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв'язків. Таке середовище схематично  можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище — це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку Внутрішнє середовище системи може бути представлена як набір таких елементів:

• зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб'єктів;

• управління міжнародними економічними процесами;

• регулювання міжнародних економічних відносин;

• форми і види МЕВ;

• внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер.

У(x)=a₁x₁ + a₂x_x +…+ a_nx_x,

Де У(х) – бажаний результат;

Х – результат дії внутрішніх факторів;

А – коефіцієент впливу факторів на загальний результат.

У короткостроковому періоді а = const, тобто цей фактор керований або формується за чіткими параметрами.

Зовнішнє середовище — це зовнішні відносно суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ.

Фактори зовнішнього середовища:

• зовн.-ек.діяльність країн;

• регулювання міжнар.ек.процесів;

• форми і види МЕД;

• причинно-наслідкові звязки в міжнар.ек.процесах.

Зовнішнє середовище МЕВ поділяється за двома критеріями – за сферами впливу і за безпосередністю впливу дії. За сферами впливу середовище МЕВ, що діє іззовні, ділиться на чотири квадранти:

• природно-географічне середовище;

• політико-правове середовище;

• економічне середовище;

• соціально-культурне середовище.

За безпосередністю впливу дії – на:

• умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;

• умови й фактори непрямої (посередньої) дії.

Всі ці умови та фактори, як правило, некеровані:

Y(z)=a₁z₁ + a₂z₂ +…+ a_nz_n,

Де Y(z) – сподіваний результат;

А – ймовірність кожного результату;

Z – результат від дії факторів.

Чим більша різниця між сподіваним і дійсним результатом, тим більшим буде ек.ризик. Сьогодні багато економістів звертаються до глобальних моделей оцінки ризиків. Крім того, аналіз міжнар.середовища дає змогу визначити умови виходу на світовий ринок та перепони. Що заважають цьому.

11. Принципи наукового пізнання в ме.

В ек.науці застосовують різні методи пізнання дійсності. До них відносять статистичне спостереження, висунення і перевірка гіпотез, аналіз і синтез, моделювання тощо. Методологія МЕ використовує загальні мікро- і макроек.принципи у сфері ек.відносин між незалужними державами.

Перший принцип – принцип відкритості ек-ки. Він означає, що між країнами існують ек.звязки, для яких немає перепон, або вони дуже незначні і керовані. Ступінь відкритості (інтернаціоналізація) у вітчизняній літературі розглядається як відношення зовнішнього товарообороту країни до її ВВП. У зарубіжній літературі кількісних показників значно більше.

Другий принцип – принцип міжнар.мобільності товарів та факторів в-ва. МЕ відрізняється мобільністю товарів, послуг, факторів в-ва і фін.засобів. переміщення факторів в-ва може здійснюватись як безпосередньо, так і опосередковано. Ці потоки показу.ть взаємодію нац.ек-к. Ступенем мобільності визначається динамізм конкурентоспроможності. Здатність країн пристосуватися до цього динамізму – проблема ек.виживання субєктів МЕ.

Третій принцип – розуміння нормального стану МЕ як стану міжнар.рівноваги. Належність до методологічних принципів наукового апарату і до закономірностей міжнар.ек.життя висуває на передній план метод моделювання.

Модель – спрощений опис реальності. Моделі використовують для аналізу ек.дійсності завдяки тому, що модель відображає дійсність на основі звязків між найбільш важливими ек.змінними. У МЕ моделі використовують для розвязання наступних завдань:

• визначення причин вир.спеціалізації і виникнення міжнар.звязків та обміну;

• аналізу механізму міжнар.взаємозалежностей і визначення їх характеру;

• аналізу ефективності взаємодії міжнар.ек.субєктів та визначення кількісних параметрів їх здобутків та втрат.