49.Портфельні міжнародні інвестиції.

Портфельні міжнародні інвестиції — це капіта­ловкладення в іноземні пайові та боргові цінні папери з метою отримання доходу, але без права реального контролю над об'єктом інвестування. Термін "міжнародні" акцентує увагу на тому, що рух капіталів відбувається, як у вигляді закордонних інвестицій (коли інвестують резиденти), так і іноземних інвестицій (коли інвесту­ють нерезиденти). Вкладення в іноземні цінні папери в межах підприємницького капіталу стосується тільки,пайових цінних паперів. Портфельні інвестиції базуються переважно на приватному під­приємницькому капіталі, хоча держави також нерідко ку­пують іноземні цінні папери. Міжнародні портфельні інвестиції класифікуються за їх відображенням у пла­тіжному балансі як вклади у національні цінні папери. Акціонерні цінні папери є грошовими документами, що підтверджують право інвестора на частину капіталу підприємства, вони є титулом власності. До цієї групи цінних паперів відносять акції, паї, американські депозитарні розпис­ки (ADR) та глобальні депозитарні розписки (GDR). Міжнародний ринок титулів власності найменш місткий серед усіх фінансових ринків.

Боргові цінні папери є грошовими документами, що підтверджують право кредитора на стягнення боргу з дебітора. Ці цінні папери можуть набувати різних кон­кретних форм.Передусім, це облігації, які є цінними паперами з терміном погашення в 3—10 років та випуска­ються під заклад особистого чи корпоративного май­на. Облігації бувають з купонами і без них. Виплата купона може здійснюватися за твердою ставкою або за ставкою, яка періодично змінюється згідно з угодою. З настанням терміну платежу облігація або ж погашаєть­ся, або ж конвертується в борг чи акції підприємства.

Найпоширенішими є такі боргові цінні папери, як казначейські векселі, депозитні сертифікати, бан­ківські акцепти. Це грошові документи, які да­ють їх власнику право гарантованого фіксованого гро­шового доходу на певну дату. Вони продаються на рин­ку зі знижкою, розмір якої залежить від процентної ставки та часу, що залишився до погашення.

Слід також виділити серед боргових цінних паперів ноти і комерційні папери. Це середньо- та коротко­строкові негарантовані розписки, що випускаються боржниками на своє ім'я за угодою з банком. Останній гарантує розміщення позики на ринку і придбання не­реалізованих паперів, пролонгацію кредиту та надан­ня резервних кредитів. Найбільш поширеними і відо­мими серед цих цінних паперів є єврокомерційні папе­ри (Євроноти). Вони випускаються у вільний продаж зі знижкою.

Дещо окремо стоять такі цінні папери як фінансові деривативи, які являють собою похідні грошові інстру­менти торгівлі фінансовим ризиком. Вони засвідчують право власника паперів на продаж чи купівлю первин­них цінних паперів із передачею фінансового ризику. Згідно з класифікацією Банку міжнародних розра­хунків існує чотири типи активів, до кожного з яких або до їх сполучень можуть бути прив'язані деривати­ви: товари, акції, процентні ставки, валюта. В кон­тексті портфельних інвестицій слід виділити акції та процентні ставки.

За способом фінансової організації в міжнародній торгівлі деревативами виділяють два основних типи контрактів — контракти типу "форвард" і контракти типу "опціон".

Форвардні контракти передбачають домовленість між агентами обмінятись фінансовим активом в обсязі, визначеному в контракті на певну дату за узгодженою ціною. До цього типу контрактів відносять ф'ючерси і свопи. Ф'ючерси є обов'язковими для виконання стан­дартизованими контрактами на купівлю або продаж цінного папера в певний термін за певною ціною. Своп же передбачає обмін через певний час і на основі узго­джених правил платежами за однією і тією самою за­боргованістю.

Контракти типу "опціон" дають право покупцю (але не зобов'язання) купити чи продати за стандартним контрактом цінний папір в певний термін за фіксова­ною ціною. Опціоном передбачається одностороння пе­редача ризику від покупця опціону до продавця. Отже, покупець сплачує продавцю певну премію, яка і є вар­тістю опціону, вираженого, як правило, в американ­ських доларах. Опціони бувають двох видів: американ­ський, який виконується в будь-який день до закін­чення його терміну, включаючи і останній день; європейський, який виконується тільки в день закін­чення терміну його дії.

Ринки деривативів активно почали розвиватись по­чинаючи з кінця 80-х pp. минулого століття. Сьогодні домінує торгівля процентними деривативами (близько 2 зі всіх деривативних контрактів). Більше половини всіхугод припадає на міжнародну торгівлю деривативами. Ринок деривативів є найбільш молодим і найбільш ди­намічним сегментом міжнародного ринку капіталів.